"Шановний Атанасію, надсилаю тобі том, який залишив мені мій дорогий товариш. Я впевнений, що її зможе зрозуміти лише ти," - так писав 19 серпня 1665 року ректор Карлового університету Ян Марек Марці з Праги до вченого-єзуїта Атанасія Кірхера, що перебував у Римі.
Окрім листа, я надіслав рукописну книгу, яку мені подарував празький алхімік Георг Бареш. Він протягом більше двох десятиліть намагався її розгадати, але всі його спроби виявилися марними.
Власник був обізнаний, що цей фоліант колись був у власності імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ (1552-1612). Цей правитель вклав у нього 600 дукатів, що відповідало більш ніж 2 кілограмам золота.
Ця книга створена на 240 сторінках, виготовлених із пергаменту, зробленого з телячої шкіри в початковій частині XV століття. Вона містить тексти, написані незнайомою мовою. Більшість літер складаються з одного або двох простих штрихів, виконаних гусячим пером. Дослідники виділили приблизно 25 основних символів, які використовував автор цих текстів. Стилістичні особливості письма відповідають епосі XV-XVI століть. Крім того, у книзі присутні десятки знаків, які зустрічаються всього кілька разів.
Фоліант має багато кольорових зображень рослин, людей та астрономічних карт. Значна частина книги, очевидно, присвячена травам, але дослідники не можуть ідентифікувати зображені рослини ні за реальними зразками, ні за стилізованими малюнками.
Наприкінці 1630-х Бареш дізнався, що Кірхер почав розшифровувати єгипетські ієрогліфи. Алхімік надіслав у Рим зразок тексту зі своєї рукописної книги, укладеної невідомою мовою. Просив Кірхера допомогти з розшифруванням. Єзуїт захотів придбати видання, але Бареш відмовив.
"Мій товариш віддав усе своє життя на розгадку цього рукопису, але все було даремно, - писав Марці до Кірхера. - Такі загадкові створіння, як ці, підкоряються лише своєму володарю - Кірхеру."
Навіть ученому-єзуїту не вдалося розгадати таємничу писемність. Цей манускрипт зберігався в бібліотеці Римського коледжу. На початку XX століття орден єзуїтів, зіткнувшись з фінансовими труднощами, вирішив продати частину своєї книгозбірні.
У 1912 році польський бібліофіл Вільфрід Войнич (1865-1930) придбав цю книжку. Він прагнув зацікавити науковців в розшифровці її текстів, водночас досліджуючи походження рукопису. З того часу видання стало відомим як Рукопис Войнича.
Після його відходу з життя, книга перейшла в руки кількох власників. У 1969 році антиквар Ганс Краус передав рукопис Єльському університету. З того часу він зберігається у Бібліотеці рідкісних книг та манускриптів цього навчального закладу. Багато дослідників намагалися розгадати його таємниці, але всі їхні зусилля виявилися безрезультатними. Це видання отримало титул найзагадковішої книги у світі.
У результаті підпалу кінотеатру Cinema Rex в іранському місті Абадан 19 серпня 1978 року загинуло 430 осіб. Цей жахливий теракт було здійснено чотирма ісламськими екстремістами, які були пов’язані з імамом Рухоллою Хомейні. Нападники забарикадували двері кінотеатру, залили його авіаційним паливом і підпалили. Їхня мета полягала у тому, щоб покласти провину за цей жахливий вчинок на шаха Мохаммеда Резу Пахлаві, аби підірвати його репутацію в очах населення.
"Заборонено проводити забій тварин без попереднього оглушення. Це правило поширюється на всі види забою птахів і худоби, без виключень."
Цю норму внесли до Федеральної конституції Швейцарії після референдуму, що відбувся 20 серпня 1893 року. Ініціатива виходила від асоціацій по захисту тварин у кантонах Берн та Ааргау. Її метою було заборонити ритуальний забій тварин, який практикувався серед єврейської громади. У голосуванні взяли участь 49% виборців, з яких 60% висловили підтримку ініціативі.
21 серпня 1945 року на полігоні Лос-Аламос у Нью-Мексико стався трагічний інцидент за участю американського фізика Гаррі Дагліана, якому на той час було всього 24 роки. Він випадково впустив брусок карбіду вольфраму на кулеподібний заряд плутонію вагою 6,2 кг, що призвело до викиду нейтронів, які серйозно опромінили його. Через 25 днів він помер від наслідків променевої хвороби. Цей заряд став відомим як «осердя демона». Пізніше з ним трагічно загинув ще один фізик, Луї Слотін (1910-1946). Після цього ядерний заряд переплавили для подальших наукових досліджень.
22 серпня 1849 року австрійські війська здійснили атаку на Венецію, використовуючи повітряні кулі, начинені бомбами. Цю інноваційну ідею запропонував лейтенант артилерії Франц фон Ухаціус (1811-1881). Оскільки його гармати не могли досягти цілей через води Венеційської лагуни, він вирішив скористатися вітром, щоб перенести вибухівку з запаленими гнотами на територію міста. Перша спроба закінчилася невдачею: десятки бомб пролетіли повз Венецію. Однак під час другої атаки розрахунки Ухаціуса виявилися вдалими, і над містом вибухнула велика кількість "безпілотників".
23 серпня 1305-го в Лондоні стратили лідера шотландського визвольного руху, 35-річного Вільяма Воллеса. Він потрапив до рук англійців унаслідок зради. У Лондоні шотландця роздягнули і прив'язали до коня, який тягнув його до центру міста. Там відтяли геніталії, вирізали кишки і спалили їх перед іще живим Воллесом. Далі відрубали голову, обсмолили її і настромили на стовп одного з мостів через Темзу. Тіло розрубали на шматки, які розвезли по різних містах для залякування повстанців.
#Євреї #Австрія #Оточення #Північна та Південна Америка #Іран #Вибухова речовина. #Лондон #Прага #Рим #Польський народ #Ректор (академії) #Завод #Шкіра #Рукопис #Берн #Пергамент #Шотландія #Сфінкс. #Золото #Венеція #Кінотеатр #Єзуїти #Влада (соціологія) #Рухолла Хомейні #Алхімія #Георгій ІІІ #Єгипетські ієрогліфи #Дукат #Імператор Священної Римської імперії #Карлів університет #Фізик #Адміністративно-територіальні одиниці Швейцарії #Федеральна конституція Швейцарії #Повітряна куля (повітроплавання) #Вільям Воллес #Шотландський народ #Нью-Мексико #Ааргау
