Конфлікт між Іраном та Ізраїлем: погляд з точки зору міжнародного права

Ізраїль оголосив, що здійснив превентивний удар по Ірану, мотивуючи свої дії необхідністю захисту, оскільки існує побоювання щодо ядерної загрози. Юристи, що спеціалізуються на міжнародному праві, мають різні думки з приводу правомірності цього нападу.

Конфлікт між Іраном та Ізраїлем, який триває вже протягом тижня, має не лише військовий, але й суттєвий правовий аспект. Дебати щодо обґрунтованості початкових ударів Ізраїлю по території Ірану викликають жваві та емоційні суперечки.

Деякі люди вважають, що Ізраїль здійснив акт агресії, порушивши міжнародні норми, і характеризують його як країну-ізгоя, яка без наслідків атакує сусідні держави.

Деякі вказують на те, що Ізраїль вже тривалий час стикається з небезпекою з боку Ірану, який майже завершив розробку ядерної зброї, що може стати серйозною загрозою для існування єврейської держави.

Яким чином міжнародне право, що не піддається емоційним впливам, розцінює цю ситуацію?

Високопрофільні ізраїльські чиновники охарактеризували напад на Іран, що відбувся 13 червня, як "превентивну" акцію, спрямовану на знищення іранських ядерних установок. Вони трактували свої дії як акт самооборони, аргументуючи це наявністю серйозних побоювань щодо можливості ядерної атаки з боку Тегерана.

"На мою думку, більшість фахівців у сфері міжнародного права оцінюють дії Ізраїлю як приклад 'забороненого превентивного удару', - повідомив DW Маттіас Ґольдманн, професор права та експерт з міжнародного права в університеті EBS у Вісбадені. Він підкреслив, що стаття 51 Статуту ООН визнає невід'ємне право держави на самооборону. Проте це право може бути реалізоване лише у випадку неминучого нападу, від якого неможливо захиститися іншими засобами. 'Якщо ви застосуєте цю умову, то дійдете висновку, що реальної загрози з боку Ірану не існувало', - зазначив він."

Ґольдманн підкреслює, що Ізраїль не представив жодних аргументів, які б підтверджували його твердження про те, чому загроза ядерного удару з боку Ірану стала настільки терміновою.

Протягом багатьох років між Іраном та Ізраїлем мали місце напружені заяви, однак експерти вважають малоймовірним, що Іран планує завдати ядерного удару по Ізраїлю в кінці цього місяця. Як повідомляє CNN, посилаючись на чотири джерела в американських розвідувальних службах, Ірану знадобиться ще приблизно три роки для розробки ядерної зброї.

Сам по собі факт володіння ядерною зброєю не може вважатися передумовою для неминучого нападу, впевнений Маттіас Ґольдманн. "Згадайте "холодну війну": в обох сторін була ядерна зброя, і вони виходили з принципу взаємного гарантованого знищення - коли ви не застосовуєте ядерну зброю, тому що знаєте, що удар у відповідь буде смертельним", - нагадує він.

Ізраїль, як вважається, володіє власною ядерною зброєю. Однак ця інформація ніколи не була підтверджена офіційно, він не підписав Договір ООН про нерозповсюдження ядерної зброї та не допускає міжнародних інспекцій на свої ядерні об'єкти.

У статті, опублікованій на платформі Just Security, ізраїльські правознавці Аміхай Коен і Юваль Шані визнають, що напад, здійснений у рамках самооборони, може бути визнаний незаконним. Проте, на їхню думку, агресія проти Ірану повинна розглядатися як частина більшого тривалого конфлікту. "Це змінює юридичні аспекти, оскільки напад відбувається в іншому контексті", - зазначають вони.

Своєю чергою, американський професор публічного права Майкл Шмітт у публікації на сайті Articles of War військової академії США Вест-Пойнт стверджує: серйозність іранської ядерної загрози означає, що концепцію упереджувальної самооборони можна витлумачити більш ліберально.

Шмітт зазначає, що ситуація є "складною", оскільки існували альтернативи, які не передбачали застосування сили. Це ще одна з вимог для обґрунтування нападу в контексті самооборони: необхідно вжити всіх можливих заходів для усунення загрози без використання військових дій. Він також підкреслює, що ядерні переговори між Сполученими Штатами та Іраном продовжувалися на момент здійснення атаки.

Іншу причину, через яку більшість експертів у галузі права вважають напад Ізраїлю незаконним, наводить Марко Мілановіч, професор міжнародного права з британського Університету Редінга. За його словами, в кінцевому підсумку закон у цій сфері має бути обмежувальним. "Він покликаний звести до мінімуму необхідність застосування сили. Не йдеться про створення лазівок, якими може скористатися будь-яка держава, якій подобається бомбити інших", - пояснив він DW.

"На війні немає нічого справедливого, як тільки розпочинаються бойові дії", - зазначає Том Данненбаум, професор міжнародного права у Флетчерській школі права і дипломатії в Університеті Тафтса. За його словами, "існує чітко визначена правова основа, яка рівною мірою стосується всіх учасників конфлікту".

Отже, згідно з словами Данненбаума для DW, сторони конфлікту не мають права атакувати цивільних осіб чи цивільні об'єкти. "Тільки в тих випадках, коли об'єкти за своїм характером, призначенням, розташуванням або способом використання надають суттєву підтримку військовим діям, вони можуть вважатися військовими цілями", - зазначив він.

У цьому контексті виникає питання щодо ізраїльських нападів на іранських ядерних науковців у їхніх резиденціях. На думку деяких юристів, участь у розробці ядерної зброї не робить особу бойовиком.

Внаслідок бомбардувань з Ірану також загинули цивільні особи в передмістях Тель-Авіва та інших містах Ізраїлю. "При нанесенні ударів по військовим цілям або комбатантам, усі сторони повинні вжити максимальних заходів для зменшення шкоди цивільному населенню. Атаки не повинні проводитися, якщо ймовірні втрати серед мирних жителів є надмірними в порівнянні з очікуваними військовими вигодами", - зазначив Даннебаум.

Ґольдманн, Данненбаум і Міланович припускають імовірність того, що подібні справи розглядатимуть у Міжнародному суді ООН або в Європейському суді з прав людини. "Але більшість аналогічних справ, пов'язаних із застосуванням сили, не доходять до суду, - зазначає Міланович. - Вони занадто політизовані або занадто масштабні, і їх вирішують іншими способами". Зазвичай - дипломатичним шляхом.

Багато юристів у сфері права висловлюють занепокоєння тим, що Ізраїльське тлумачення концепції самооборони, яке вони вважають спірним, знаходить підтримку з боку інших країн. Наприклад, хоча німецький уряд не робив прямих заяв щодо нападу на Іран 13 червня, усі їхні висловлювання містили варіації фрази "Ізраїль має право на самооборону".

Схожі висловлювання містяться в спільній декларації, що стосується поточної ситуації на Близькому Сході, яку погодили учасники саміту країн Великої сімки (G7). У нещодавно опублікованому документі Іран визначено як "основне джерело регіональної нестабільності та тероризму", а також підтверджено усталену позицію країн G7, що категорично забороняє Ірану доступ до ядерної зброї.

"Звичайно, Ізраїль має право на самооборону, але воно обмежене міжнародним правом", - стверджує Марко Мілановіч.

Правила самооборони суворо регламентовані не просто так, пояснюють він і Маттіас Ґольдманн. Якщо почати розширювати їхнє визначення - наприклад, стверджуючи, що ти маєш право напасти на іншу державу, тому що вона напала на тебе кілька років тому або може напасти за кілька років, або погрожувала минулого тижня, - ці правила руйнуються, як і вся система міжнародного права.

"Юридичний аргумент, який Росія використовувала для виправдання свого вторгнення в Україну, має багато спільного з аргументами, які наводить Ізраїль, - зазначив Міланович. - Якщо ви ознайомитеся з промовою Путіна, виголошеною напередодні 2022 року, ви побачите, що в ній фактично йдеться про те, що Україна і НАТО можуть в якийсь момент завдати удару по Росії". Таким чином, експерт підкреслює, що саме тому Москва вирішила розпочати війну. "Справжня суть полягає не в самообороні, а в тому, що, скажімо, вам хтось не подобається, і ви вважаєте його загрозою, тому вважаєте, що маєте право на агресію. Однак міжнародне право не дозволяє таких дій", - резюмує він.