Іранський конфлікт, економічні показники та політичні вибори.

#Політика

Які погляди в США на військову операцію проти аятолівського режиму?

Минуло дванадцять днів від початку воєнної кампанії США та Ізраїлю проти Ірану, яка розпочалася в останній день зими масштабними ударами по військових об'єктах. Операція від самого початку супроводжувалася заявами про намір зупинити ядерну та ракетну програми Тегерана, а також послабити його регіональний вплив. Чого вдалося досягти і що з цього приводу думають американські громадяни та експерти?

РЕГІОНАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ З СВІТОВИМИ ВПЛИВАМИ

За цей короткий період союзники завдали тисячі ударів по території ісламської республіки. Основними цілями стали військові бази, інфраструктура терористичної організації "Корпус вартових ісламської революції", а також військово-морські об'єкти.

Повідомляється про знешкодження іранського флоту, більшість кораблів якого на дні моря або виведені з ладу.

Перші дні конфлікту також запам'яталися усуненням ряду високопрофесійних чиновників, серед яких був і верховний керівник Алі Хаменеї.

Попри це очікуваного швидкого політичного колапсу в Ірані не сталося, а державні структури продовжують функціонувати. Місце вбитого рахбара зайняв йог син - Моджтаба Хаменеї.

Аналітики відзначають, що Тегеран заздалегідь розробив план на випадок втрати централізованого управління. У військових структурах була впроваджена багаторівнева система правонаступництва, що дозволяє оперативно замінювати втрачених командирів і підтримувати контроль над підрозділами. Крім того, військові отримали чіткі інструкції щодо дій у разі відсутності зв'язку з центральним командуванням.

Іран відповів на операцію США та Ізраїлю масштабними атаками: за десять днів було запущено близько тисячі балістичних ракет і двох тисяч безпілотників.

Удари націлювалися як на територію Ізраїлю, так і на американські військові бази та інші інфраструктури в навколишньому регіоні. Серед об'єктів, які стали мішенню, виявилися споруди в Іраку, Катарі, Кувейті, Бахрейні, Омані, Об'єднаних Арабських Еміратах та Саудівській Аравії. Також зафіксовані атаки на Туреччину, Азербайджан та Кіпр.

До конфлікту приєдналися проксі-групи з Ірану: ліванські бойовики з "Хезболли" почали атакувати територію Ізраїлю. У відповідь ізраїльські збройні сили розпочали наземну операцію на півдні Лівану, прагнучи встановити буферну зону до річки Літані.

Ескалація конфлікту викликала хвилю неспокою на глобальних енергетичних ринках. Ризик перекриття Ормузької протоки, що забезпечує транспортування понад 20% світового нафтового експорту, разом із нападом на нафтову та газову інфраструктуру в регіонах Перської затоки призвели до стрімкого підвищення цін на енергоносії.

Ф'ючерси на нафту марки Brent за кілька днів перевищили позначку у 100 доларів. Це підвищення цін на нафту призвело до зростання вартості пального в ряді країн. Наприклад, у США середні ціни на бензин зросли на 17-20%, піднявшись з приблизно $2,80 до $3,30 за галон (з 31 грн до 37 грн за літр).

Відповідно до інформації з західних джерел, Тегеран реалізує стратегію, яка не передбачає безпосередніх військових конфліктів зі Сполученими Штатами. Натомість, його мета полягає у виснаженні супротивника та створенні нестабільності на енергетичному ринку. Для досягнення цих цілей застосовуються атаки на енергетичну інфраструктуру, транспортні шляхи та об'єкти, які мають відношення до постачання нафти.

СТАВЛЕННЯ ПЕРЕСІЧНИХ АМЕРИКАНЦІВ

Згідно з результатами опитувань громадської думки в США, більшість американців не проявляють особливого ентузіазму щодо військових дій в Ірані.

Згідно з результатами дослідження Reuters/Ipsos, близько 43% респондентів висловили незадоволення ударами по Ірану, в той час як приблизно 27% підтримують ці дії. Інша третина опитаних поки що не визначилася зі своєю думкою.

Згідно з опитуванням, проведеним CNN, 59% громадян США висловили незгоду з рішенням про атаку на Іран, в той час як 41% підтримали цю ініціативу.

Варто зазначити, що погляди респондентів у значній мірі формуються під впливом їхніх політичних переконань. Серед представників Республіканської партії спостерігається значно більша підтримка військових операцій, тоді як більшість демократів та незалежних мають більш скептичне ставлення до цього питання.

На фоні підтримки бомбардувань, більшість прихильників не виступає за розміщення американських сухопутних військ. За інформацією CNN, всього близько 12% опитаних позитивно ставляться до ідеї наземної операції.

Незважаючи на масштабні військові дії та гучні заяви з обох боків, жодна зі сторін поки не змогла досягти стратегічного перевороту. Конфлікт вже позначився на світових енергетичних ринках і підвищив ризик подальшої ескалації.

Кореспондент Укрінформу в Нью-Йорку провів бесіду з кількома американськими аналітиками, щоб дізнатися їх думки щодо еволюції конфлікту. Варто зазначити, що їхні оцінки значною мірою залежать від політичних поглядів самих експертів.

На думку давнього друга України, республіканця "старої школи", колишнього конгресмена Дона Ріттера з Пенсильванії, падіння ісламістського режиму в Ірані могло б викликати суттєві геополітичні зміни і стати великою поразкою для Росії та Путіна, "особливо враховуючи роль іранців у виробництві "шахедів" та постачанні комплектуючих для них".

Він вважає, що результати змін в Ірані повинні вплинути не лише на регіон, але й на Китай, який постачає Росії "промислові вироби, включаючи важливе обладнання подвійного призначення, що може бути застосоване в збройних конфліктах".

Ріттер наголосив, що зміни в Ірані створюють можливості для демократичних сил і відкривають шлях до переорієнтації країни на Захід, що матиме стратегічне значення для безпеки й економіки регіону та світу. Хоча Трамп заявляв, що не прагне демократизації цієї країни, а лише лояльності з боку нового керівництва.

Науковий співробітник Інституту CATO, що спеціалізується на оборонних питаннях та зовнішній політиці, Джон Гоффман (Вашингтон), вважає, що рішення президента Трампа щодо атаки на Іран є стратегічно невірним кроком, який може призвести до нової кризи в регіоні Близького Сходу.

Він вважає, що "немає ніяких свідчень, які б підтверджували, що Іран був на межі створення ядерної зброї", незважаючи на те, що представники іранського уряду неодноразово заявляли про це.

Згідно з думкою Гоффмана, навіть ті республіканці, які підтримують жорсткі методи, визнають цей факт. Він стверджує, що "не існувало жодної термінової загрози, яка могла б обґрунтувати початок цієї війни".

Якщо б Трамп дійсно переймався питанням нерозповсюдження ядерної зброї, то "на столі була б угода, яка об'єктивно перевершує СВПД (Спільний всеосяжний план дій, укладений у 2015 році для контролю над ядерною програмою Ірану)", зазначає експерт з політики. Проте, за його словами, Трамп "схоже, більше зацікавлений в тому, щоб слухати яструбів у Вашингтоні та Ізраїлі, які вже понад тридцять років виступають за зміну іранського режиму під егідою США".

Експерт жорстко засудив військову акцію Вашингтона. "Крок Трампа щодо бомбардування Ірану є стратегічною помилкою, що демонструє силу, але не має чітко визначеного фіналу", - наголосив він.

Аналітик звернув увагу на те, що "неясні цілі, перебільшені уявлення про загрози та мрії про зміни влади можуть призвести до втягнення США у затяжний конфлікт, якого американці не бажають".

На думку Гоффмана, "США нестримно прямують до ще однієї кризи на Близькому Сході, яку самі ж і спровокували".

Його погляд поділяє точку зору радикалів з руху МАГА, які засуджують Трампа за відмову від принципу "Америка понад усе", доктрини Монро та за втручання у справи країн, що знаходяться далеко від США.

Чи зупиниться все вже через тиждень-два?

Політолог Лінкольн Мітчелл з Колумбійського університету в Нью-Йорку також висловлює серйозні зауваження щодо дій Трампа.

"Іранський режим, з одного боку, створював проблеми, погрожував і вбивав американців, підтримував тероризм і становив загрозу Ізраїлю, але він також був жорстоким до власного народу", - зазначив експерт.

Можливо, лівий фланг політичного спектра часто нехтує реальністю жорстокості цього режиму по відношенню до свого народу. Зокрема, лише в цьому році, за повідомленнями, загинуло близько 30-35 тисяч протестувальників. Це число "приблизно дорівнює половині загальної кількості цивільних осіб, які загинули в Газі за весь період війни", - підкреслив Мітчелл.

"Тому я не проливаю сльози через смерть Хаменеї чи через кінець цього режиму, але зовсім не очевидно, що йому настав кінець", наголосив політолог. "Цей режим не був переможений", - додав він.

Отже, з одного боку, існують негативні особистості, які вчиняють погані дії, але з іншого — це не той підхід, який варто використовувати в зовнішній політиці, — зазначив він, аналізуючи військову кампанію США. — Відсутні план дій, стратегія, обговорення з партнерами, і немає чіткого уявлення про те, що станеться в найближчій перспективі. Загалом, на думку аналітика, "немає розуміння, як завершиться конфлікт".

На його думку, існує безліч можливих сценаріїв, які можуть призвести до негативного завершення кампанії. Це може варіюватися від "простого укріплення режиму", який стане ще більш жорстоким і агресивним, до продовження авіаударів і руйнувань, які вражатимуть не лише військові об'єкти, а й важливу цивільну інфраструктуру. У довгостроковій перспективі це може спричинити значно більшу кількість жертв серед мирних мешканців. Внаслідок цього можуть виникнути епідемії, зростання бідності та злиднів, а також можливе загострення тероризму в умовах ослабленої держави.

Або ж Сполучені Штати можуть опинитися в черговій безкінечній війні, підкреслив Мітчелл, зауваживши, що скасування USAID позбавило країну можливості впливати на ситуацію в регіоні за допомогою мирних засобів.

"Складно уявити, що ситуація завершиться позитивно. Звісно, іноді відбуваються приємні події, іноді надходять можливості, але я не спостерігаю, щоб це відбулося в даному випадку", - зазначив експерт з політики. "Наразі Іран продовжує свої атаки на численні країни в регіоні, що було абсолютно передбачувано", - додав він. "Третя світова війна не є неминучою, проте ми вже маємо справу з великою регіональною війною, і вона може набрати ще більшого масштабу", - підкреслив Мітчелл.

"Яким чином конфлікт в Ірані може позначитися на виборах до Конгресу цього року?" - запитую у фахівця з політики.

На його думку, наразі передчасно висловлювати припущення, адже до проміжних виборів залишилося близько восьми місяців.

"Я вважаю, що існує висока ймовірність, що США продовжать військові дії проти Ірану ще на тиждень або два, після чого активні дії можуть припинитися. І незалежно від того, що відбуватиметься в Ірані - а я не очікую там позитивних змін - США більше не будуть безпосередньо залучені в цю ситуацію", - зазначив Мітчелл. У результаті, ця тема поступово зникне з новинних заголовків, "і ми знову переключимося на інші актуальні питання", - додав він. У такому випадку це не матиме суттєвого впливу на проміжні вибори.

Проте, у разі розширення конфлікту, особливо якщо Сполучені Штати направлять свої сухопутні війська до Ірану, "це матиме катастрофічні наслідки для республіканців". Незважаючи на те, що "усі зусилля Трампа спрямовані на те, щоб здобути перемогу на цих виборах", – наголосив аналітик.

Водночас ця ситуація так чи інакше матиме вплив на економіку, "що буде дуже погано для республіканців", - додав Мітчелл. Імовірно, зросте інфляція, "оскільки Китай отримує багато енергії з іранського викопного палива". І якщо Ормузька протока буде закрита, "Китаю доведеться отримувати з якихось інших джерел, ймовірно, з Росії - ціни піднімуться, й усе подорожчає".

Крім того, стан на фондових ринках стане гіршим.

Отже, це матиме суттєвий вплив, - резюмував фахівець. - Для Трампа ситуація виглядає досить невдалою. На думку Мітчелла, загроза війни та демонстрація військової сили приносили президенту США певні переваги, але з моменту початку конфлікту ці переваги зникли.

"Яке ж загальне враження американців щодо цього конфлікту?" - питаю у експерта з політики.

Багато хто з лівих просто інстинктивно проти, тому що це Трамп, тим більше уже бачили таке раніше - в Іраку, а старші пам'ятають В'єтнам, сказав Мітчелл.

Консервативні виборці, в основному американці єврейського походження, приділяють значну увагу питанням безпеки Ізраїлю, вважаючи, що це сприяє стабільності країни. "Але ж на Ізраїль скидають бомби, тож чи може це вважатися безпечним?" - зазначив він.

В цілому, в порівнянні з обома війнами в Іраку та іншими військовими операціями, "я не помічаю, щоб люди проявляли ентузіазм щодо цієї війни, навіть серед тих, хто ідеологічно належить до правого спектру та загалом підтримує Трампа", - підкреслив експерт з політики. Він зазначив, що відвідав Флориду, де підтримає консервативні погляди значно більше, ніж у Нью-Йорку. "Я не зустрічав нікого, хто б обговорював війну або виявляв до неї зацікавленість," - сказав Мітчелл, додавши, що лише про-республіканські медіа намагаються подавати інформацію про військову операцію в Ірані в позитивному світлі.

"Я не чую, щоб люди казали: о, ми таки даємо Ірану прочухана, - сказав він. - І не бачу ненависті до Хаменеї, який був жахливою людиною, так, як, скажімо, до Саддама Хусейна".

Частково це тому, що адміністрація не інформувала достатньо американський народ про діяння ватажка іранського режиму, вважає аналітик.

Тому немає того, що зазвичай називають "ефектом єдності навколо прапора", - підкреслив він. - Хоча така концепція була висунута. Зокрема, йшлося про те, що коли Америка вступає у війну, популярність президента зростає, адже громадяни об'єднуються заради спільної мети. "Натомість я спостерігаю чимало негативних явищ", - відзначив експерт з політики.

Багатьох непокоїть те, що Трамп відволікається від головного. "Американські виборці турбуються про економіку", - зазначив він. "Він втручається у війни по всьому світу, а продукти харчування для людей все дорожчають", - зазначив політолог, передаючи настрої пересічних американців.

Подібна ситуація була у 1992 році, коли вважалося, що Джордж Буш (старший) здобуде переконливу перемогу, однак переміг Білл Клінтон. Люди казали, що "Буш не дбає про Америку, а дбає тільки про Ірак". Подібні настрої з'являються й нині, особливо з погляду незалежних виборців, котрі раніше голосували за Трампа, зауважив експерт.

"Продукти справді подорожчали, - додав Мітчелл. - На щастя, я можу собі дозволити купувати їх. Але якби не мав хорошого сімейного доходу, то це б відчувалося".