Основні ксенофобські ідеї російських медіа

Росія продовжує інвестувати у пропаганду, що свідчить про намір і надалі підтримувати війну та поширювати наративи ненависті до всіх, хто не вписується у концепцію "русского мира". Про тактику російської пропаганди розповіли у Інституті масової інформації.

Однією з основних характеристик російської пропаганди є використання системної мови ворожнечі, яка спрямована як на зовнішніх супротивників, так і на власних громадян. Зокрема, медіа часто підкреслюють етнічне походження представників національних меншин у негативному світлі, тоді як у позитивних матеріалах їх називають "росіянами". Дослідження десяти популярних онлайн-ресурсів, проведене ІМІ, показало, що більшість із них мають зв'язки з державою або її оточенням, що свідчить про їхню участь у єдиній пропагандистській системі.

Особливе місце у російських новинах займає дегуманізація українців. Пропагандистські матеріали системно формують образ українців як "нацистів", "вбивць" або навіть "сатаністів". Такі наративи мають ознаки геноцидної риторики, адже знецінюють цілу націю та створюють емоційне підґрунтя для виправдання насильства. Водночас у матеріалах активно використовують образи "жертв" -- дітей, мирних жителів і вразливих груп -- щоб посилити емоційний вплив на аудиторію та закріпити уявлення про "ворожу Україну".

Пропаганда також просуває меседжі через проросійських політиків, зокрема Віктора Медведчука, якого подають як "українського опозиціонера". Його заяви про те, що "колективний Захід" нібито штовхає Україну до війни, подаються без згадки про те, що саме Росія розпочала агресію. Таким чином створюється ілюзія альтернативної думки, яка насправді повністю збігається з кремлівською риторикою.

Ворожі наративи також охоплюють іноземців, які беруть участь у війні на стороні України. У заголовках російських ЗМІ їх часто зображують як безликих "найманців", що позбавляє їх людяності та створює образ глобального ворога. Це підвищує антизахідні настрої та формує думку, що Росії протистоїть "колективний Захід". Одночасно поширюється ідея про нібито "відродження нацизму" в Європі, а країнам Балтії приписують русофобію та екстремістські погляди.

Особливе значення має залучення псевдоспеціалістів та маніпулятивні порівняння. Наприклад, у пропагандистських матеріалах можуть проводитися аналогії між сучасними європейськими політиками та діячами нацистської Німеччини, з метою створення враження загрози з боку Європи та обґрунтування агресивних дій Росії.

Поряд з агресивною риторикою, пропаганда використовує й інші методи, зокрема формування позитивного іміджу Росії через історії про "підкорених іноземців". У таких матеріалах часто згадуються або маловідомі особи, які отримують статус "експертів" або "журналістів", або ж відомі особистості, чиї висловлювання представляються в сприятливому світлі. Наприклад, візити Ілона Маска супроводжуються численними статтями про його нібито зацікавленість Росією, що підвищує рівень авторитету цього образу.

Крім того, розповсюджуються матеріали з вигаданими або ненадійними персонажами, які нібито «відкрили для себе істинну Росію» та спростували негативні уявлення про цю країну. Подібні тексти часто не містять конкретних деталей, фотографій або перевірених фактів і створені за схожим шаблоном, що вказує на їхню штучну природу.

У російських ЗМІ іноді можна натрапити на рідкісні позитивні статті, присвячені життю окремих меншин, зокрема єврейської спільноти. Ці матеріали виступають контрастом до загальної атмосфери мови ненависті і справляють враження вибіркової демонстрації "терпимості".

Таким чином, російська пропаганда об'єднує жорстку дегуманізацію супротивників із вибірковим конструюванням позитивного іміджу держави. Вона ефективно застосовує емоційний тиск і маніпуляції з фактами, щоб створити бажане уявлення про світ.