Коли американський президент відчуває страх: Трамп і загадкова постать Епштейна.

Автор Анна Бродські-Кроткіна завідувачка програми славістики в університеті імені Вашингтона та Лі у штаті Вірджинія (США), докторка філологічних наук, журналістка

Президенту США є підстави для занепокоєння: його популярність різко падає. За даними опитування Reuters/Ipsos, опублікованого 18 листопада, загальний рейтинг його схвалення впав до 38% - це найнижчий показник за весь час його другого терміну.

Зниження рейтингу пов'язане з невдоволенням рівнем життя, занадто тривалим призупиненням роботи уряду й критикою, що виникла навколо документів у справі фінансиста й засудженого сексуального злочинця Джеффрі Епштейна. Особливо багато незадоволених тим, як Трамп веде справи, пов'язані з цим педофілом: лише 17% американців схвалили дії президента -- це найгірший показник серед усіх питань, що обговорювалися.

Епштейн помер у в'язниці в серпні 2019 року: за офіційними даними, він повісився. Фінансист вербував неповнолітніх, аби залучити їх до проституції. Коло його друзів і, можливо, клієнтів охоплювало сильних світу цього -- від Ендрю Маунтбеттена-Віндзора (колишнього принца Ендрю, який втратив титул унаслідок дружби з Епштейном) до колишнього президента Гарвардського університету Ларрі Саммерса, який обіймав посаду міністра фінансів за каденції Клінтона й директора Національної економічної ради за Обами (Саммерсу теж довелося відмовитися від усіх своїх посад).

Серед знайомих Епштейна виявився і Дональд Трамп, який зараз намагається переконати своїх прихильників забути про цю ситуацію і не шукати компрометуючі факти, що можуть підірвати його репутацію. Незважаючи на його запевнення, що спілкування з Епштейном залишилося в минулому, а чутки про компрометуючі документи — лише вигадка демократів, яка покликана затьмарити його досягнення, цікавість громадськості, зокрема серед республіканців, не зменшується. Саме республіканські виборці змусили Конгрес ухвалити рішення про публікацію матеріалів у справі Епштейна, і Трамп не мав іншого вибору, окрім як підтримати це рішення.

Увага республіканців до справи Епштейна є закономірною. Трамп і його прихильники роками підживлювали цей інтерес, поширюючи конспірологічні сюжети про педофільські змови всередині "еліти".

Дуже показовою є теорія змови, яка одержала назву "Піцагейт". Практично напередодні президентських виборів 2016 року в соцмережах поширилася ідея про те, що Гілларі Клінтон і демократичні еліти нібито керують мережею торгівлі дітьми з піцерії у Вашингтоні. Охочим вірити в лиходійство демократів важко було встояти перед спокусою: "Піцагейт" активно просували ультраправі активісти, користувачі Інтернету на платформах на кшталт 4chan і Reddit, а також консервативні медійні постаті -- такі як Майкл Флінн-молодший (син колишнього радника з національної безпеки Майкла Флінна) або Джек Пособик, який транслював у прямому ефірі свій візит до піцерії, що стала мішенню для прихильників цієї вигадки. Донедавна цю теорію змови просував й Ілон Маск.

Безсумнівно, Росія також не залишилася осторонь: численні дані американської розвідки та розслідування журналістів підтвердили, що російські медіа та профілі у соціальних мережах активно підтримували бездоказову теорію "Піцагейт".

Нескінченні повтори цієї маячні на різних платформах неймовірно зміцнили віру в цей міф. У грудні 2016 року 28-річний хлопець із Північної Кароліни навіть приїхав спеціально до Вашингтона, прийшов до піцерії й вистрілив із гвинтівки в двері комори. На щастя, ніхто не постраждав, а стрільця засуджено до чотирьох років ув'язнення.

Після "Піцагейту" 2017 року виникла схожа теорія QAnon. Її прихильники стверджували, що в уряді, медіа та шоу-бізнесі існує таємна еліта, яка керує світом і нібито залучена до злочинних схем, включно з педофілією й торгівлею дітьми. Еліта й у цій фантазії складалася, звісно ж, із великих політиків-демократів, представників Голлівуду й магнатів. Як зазвичай у теоріях змови, простежувалися й антисемітські мотиви, хоча їх найчастіше подавали завуальовано. В риториці QAnon часто використовували вислови на кшталт "глобалісти", "міжнародні банкіри" та "фінансова еліта", тобто знайомі всім евфемізми, взяті з антисемітських конспірологій і старих міфів про "світову єврейську змову". Трамп у цьому наративі з'являвся як чарівний рятівник, покликаний викрити цей сатанинський культ і відправити всіх лиходіїв-демократів і педофілів до знаменитої американської в'язниці Гуантанамо. Після порятунку народу від цього зла Трамп мав правити країною як мудрий і добрий диктатор.

Ця теорія, подібно до "Піцагейт", швидко почала поширюватися в соціальних мережах і отримала активну підтримку з боку прихильників Дональда Трампа, включаючи таких осіб, як конгресвумен Марджорі Тейлор Грін, директор ФБР Каш Патель, колишній радник Майкл Флінн і адвокатка Сідні Павелл, яка співпрацювала з Трампом. Вже з перших днів цієї нової конспірологічної теорії її активно просувала й Росія. Згідно з аналізом, проведеним агентством Reuters, хештег QAnon протягом тривалого часу найбільше використовувався в акаунтах, які Twitter ідентифікує як пов'язані з російською підтримкою.

Навіть у 2020 році Трамп не відкидав цих уявлень і висловлював прихильність до тих, хто підтримував QAnon. "Я чув, що ці люди щиро люблять нашу країну", — зазначив він під час прес-конференції в Білому домі.

Та повернімося до реального персонажа -- Джеффрі Епштейна, чия історія не може не нагадувати сюжети з теорій змови. Епштейн справді був казково багатим і володів приватними островами, яхтами й особняками. Він реально дружив із дуже заможними й впливовими людьми, він справді ґвалтував жінок і дівчаток. Епштейн існував насправді, але так сильно нагадував персонажів із вигаданих історій, що довкола нього розгорнулися найрізноманітніші теорії змови. Найпопулярніша з них -- про "список клієнтів Епштейна" -- будується навколо ідеї, що він мав перелік впливових людей, які скоїли сексуальні злочини з неповнолітніми, і саме це зробило його небезпечним для керівної еліти. Теорія припускає, що список було створено, аби шантажувати: Епштейн міг використовувати інформацію про злочини багатих і впливових людей, щоб одержати захист, імунітет і, можливо, гроші. Він помер у в'язниці за дивних обставин: камери спостереження не працювали, охорони поруч не було, й багато хто вважає, що його смерть організували, щоб запобігти публікації списку й захистити впливових осіб.

Підтримувачі Трампа сподівалися, що, зайнявши президентську посаду, він швидко оприлюднить перелік злочинців, які мають зв'язок з Епштейном. При цьому вони були впевнені, що в цьому списку обов'язково з'являться демократи, багатії та особи єврейського походження.

Спочатку Трамп висловлював підтримку переконанням своїх прихильників, хоча у його словах відчувалося певне небажання надати чітку відповідь: "Якщо я стану президентом, можливо, я розкрию список клієнтів Епштейна". Проте, після обрання на пост президента, він вживав усіх можливих заходів, щоб завадити публікації документів, пов'язаних з його колишнім товаришем. Між ним та його соратницею Грін виник конфлікт, коли він звинуватив її у зраді за намір оприлюднити матеріали щодо Епштейна. (Зрештою, Грін вирішила залишити Конгрес.) Трамп навіть почав критикувати своїх основних виборців — дія, яка вважається неприпустимою у політичному середовищі.

Й отут фантазії про Трампа як про Георгія Побідоносця, який убиває за списком Епштейна педофілів-демократів, почали потроху розбиватися об реальність. Днями демократи оприлюднили низку документів, пов'язаних із Епштейном. Як виявилося, той нерідко згадував Трампа у своїх електронних листах. Так, у листі своїй спільниці Гіслейн Максвелл Епштейн називав його "собакою, який не загавкав". А в посланні письменнику та журналісту Майклу Вoльфу написав, що Трамп "знав про дівчат, оскільки просив Гіслейн припинити".

У листі, написаному в 2015 році, Епштейн звернувся до Вольфа з питанням, як Трамп міг би відреагувати на запитання про їхню з ним зустріч. Вольф відповів, що, на його думку, варто дозволити Трампу самому завдати собі шкоди. "Якщо він стверджуватиме, що не був ані в літаку, ані в особняку, це надасть вам істотні переваги у політичному та PR аспектах," – зазначив Вольф.

Як завжди, Росія не відстає: у електронному листі, надісланому в березні 2018 року, Марк Епштейн (брат Джеффрі) звернувся до свого брата з проханням дізнатися у колишнього головного стратега Трампа Стіва Беннона, чи має президент Росії "фотографії Трампа, що займається Буббі м..." (особа на ім'я Бубба залишається загадкою).

Документи також свідчать про те, що Епштейн намагався зв’язатися з Сергієм Лавровим, щоб запропонувати йому інформацію про Трампа напередодні їхньої зустрічі з Путіним у 2018 році. "Вважаю, ви могли б донести до Путіна, що Лавров може отримати важливі дані, якщо поспілкується зі мною," -- написав Епштейн колишньому прем'єр-міністру Норвегії Торбйорну Ягланду, який у 2018 році займав посаду генерального секретаря Ради Європи. Крім того, Епштейн згадав, що спілкувався з колишнім постпредом Росії в ООН Віталієм Чуркіним: "Чуркін був дійсно талановитим, -- зазначив Епштейн. -- Він зрозумів Трампа після наших бесід. Це не складно. Він (Трамп) має виглядати так, ніби отримує щось -- все так просто".

Ми не знаємо, чого конкретно боїться Трамп у разі оприлюднення документів Епштейна -- додаткової інформації про його зв'язки з Росією чи непривабливих одкровень на тему його сексуального життя. Очевидним є одне: якщо документи Епштейна розкриють щось незручне, образ борця зі злом, який так довго вибудовував Трамп, може змінитися образом іще одного представника тієї самої привілейованої еліти, яку його прихильники так не люблять.