Косів - це мальовниче місто біля підніжжя Карпат, яке офіційно визнане історичним населеним пунктом України та має статус курорту. Розташоване в долині річки Рибниці, воно здавна вважається адміністративно-торгівельним центром галицької Гуцульщини.
Клімат тут м'який, а навколишні гори вкриті густими мішаними лісами, що робить регіон ідеальним для оздоровлення. Цікаво, що Косів входить до вісімки найзеленіших міст країни, значно перевищуючи міжнародні норми за кількістю насаджень на одного мешканця.
Історія міста налічує понад шістсот років, починаючи з першої згадки у 1424 році. Сьогодні цей край славиться не лише природою, а й збереженими мистецькими промислами, що передаються з покоління в покоління.
Нещодавно у фейсбук-групі "Мандрівка Старим Кордоном" з'явилась вражаюча колекція старовинних чорно-білих знімків Косова, датованих 30-ми роками XX століття.
На знімках зафіксовано повсякденне життя горян: чоловіків та жінок у вишиванках, жупанах та лляних сорочках. Особливу увагу привертають кадри масштабного ярмарку, де під величезними парасолями, що рятували від сонця, люди торгували худобою та домашніми продуктами.
Цікавим аспектом є те, що багато місцевих жителів, навіть у святкових нарядах, пересувалися без взуття, тоді як для розваги небагатьох туристів використовували елегантні карети.
Від покладів солі до мистецького осередку
Розвиток Косова як міського поселення розпочався у XVI столітті завдяки цінним покладам солі. Видобуток сировиці та її виварювання у соляних банях приносили значні прибутки власникам міста, серед яких були відомі шляхетські роди Язловецьких та Дідушицьких.
Однак видобуток солі часто призводив до суперечок і нападів з боку опришків, зокрема загонів Олекси Довбуша та Василя Баюрака. Внаслідок постійної небезпеки у 1759 році в цьому регіоні була створена основна база для каральних сил, які мали на меті придушити повстанські настрої.
З моменту приєднання Галичини до Австрійської імперії Косів отримав новий імпульс для свого розвитку. Місто стало адміністративним центром повіту, а соляна промисловість перейшла під контроль держави, що сприяло стабілізації економічної ситуації. Окрім видобутку та обробки солі, тут почали активно розвиватися різні види художніх ремесел, такі як ткацтво, різьба по дереву, виготовлення килимів та відома косівська кераміка.
Наприкінці XIX століття Косів став осередком українського національного відродження, де працював Михайло Павлик та часто бував Іван Франко.
XX століття стало для Косова періодом численних випробувань – від насильства під час Першої світової війни до жорстоких переслідувань за часів радянської та нацистської влади. Під час Другої світової війни місто пережило жахливу трагедію, коли була знищена єврейська громада на Міській горі, а сотні людей були вивезені на примусові роботи. В післявоєнний період радянська влада остаточно закрила соляну промисловість, але натомість акцентувала увагу на розвитку народних промислів, створивши великі художньо-виробничі об'єднання.
Сьогодні Косів залишається яскравим культурним і туристичним центром Прикарпаття. Місто вдало поєднує курортні традиції з роллю провідного мистецького осередку Гуцульщини, де діють престижні художні школи та творчі майстерні.
Сучасна історія міста пишеться також пам'яттю про героїв: нещодавно в місцевому ліцеї відкрили Алею Слави на честь полеглих захисників України. Косів залишається краєм легенд, де стратегія розвитку базується на гармонії мальовничої природи та глибокої історичної спадщини.
#Євреї #Нацизм #Радянський Союз #Туризм #Худоба #Репресії #Фотографія #Ліс #Іван Франко #Прикарпаття #Клімат #Ліцей #Австрійська імперія #Карпатські гори #Сіль #Жупан #Олекса Довбуш #Гуцульщина #Косів #Вишиванка #Льон #Виготовлення килимів #Галісія (Східна Європа) #Сорочка #Справедливий #Курортне місто #Павлик Михайло Іванович #Опришки #східні робітники
