Кремль змушує росіян переходити до месенджера, пов'язаного з племінником Путіна.

"Драма Телеграма" на "болотах" то набирає обертів, то затихає - то його "скоро заблокують", то "ніхто не чіпатиме", то знов заблокують, "але не скоро - з 1 квітня". Армії ботів запевняють росіян, що це "боротьба за безпеку дітей", а (анти)народні депутати "Держдури" - що це "боротьба з НАТО".

Ті росіяни, які ще мають здоровий глузд, не вірять цим аргументам і, що дивно, залишають під постами про блокування реакції "клоунів" у Телеграмі. Звичайно, це відбувається з анонімних профілів, щоб уникнути покарання. Це свідчить про вражаючий рівень протесту та активності... але не плутайте це з бездіяльністю.

Проте, це, здається, лише початок. Адже якщо найбільш популярний в Росії месенджер, що став єдиною альтернативою повній владі пропаганди, справді буде заблоковано 1 квітня, це цілком відповідатиме назві "День дурня" і стане справжнім "пострілом у ногу" для режиму Путіна.

Російські військовослужбовці, не маючи інших варіантів, користуються "Телеграмом" для організації зборів, комунікації з близькими та на фронті. Навіть трекери, які знаходяться в "Шахедах" і щоденно скидають удари на українські території, інформують росіян про маршрути дронів саме через цю платформу.

Не можна стверджувати, що заборона Телеграму призведе до серйозних наслідків для Збройних сил РФ, але це, безумовно, буде близьким до реальності (принаймні на певний період). Особливо враховуючи втрату доступу до Starlink.

Для України це, в основному, вигідно. Але, що насправді вражає в цій ситуації – це поява маловідомого, але потенційно цікавого фотографа Михайла Шеломова серед співвласників російського монополіста в сфері месенджерів, Max. Цей чоловік є двоюрідним племінником Володимира Путіна.

Так, одна справа, коли держава бореться з "НАТО та терористами", блокуючи останнє вільне "інформаційне вікно" громадянам, але вже трошки інше, якщо Путін це робить заради монопольного контролю та заробітку на росіянах для власної ж сім'ї.

Відбувається безпосередня боротьба за контроль над Телеграм та Max, що наочно демонструє, як конфлікт за монополію на інформацію та фінансові ресурси вже не ведеться виключно між різними олігархами, які представляють "вежі Кремля". Наразі він охоплює також й інтереси "Сім'ї". Це справді цікавий та перспективний аспект, чи не так?

Нещодавно російський журналіст Андрій Захаров повідомив про несподівану появу маловідомого Шеломова серед співвласників холдингу VK, який раніше належав Павлу Дурову. Цю інформацію він опублікував, звісно, у практично забороненій платформі Telegram, адже де, як не там, може висловлювати свої думки "ворог народу" або, як його інакше називають, "іноагент". Це ще один привід для влади розглянути можливість закриття такого "проекту", але зараз ми не про це.

Давайте розглянемо, чому поява цього персонажа є навіть більш суттєвою, ніж заборона комунікацій для російських військових. Головна різниця полягає в тому, що блокування чатів і каналів для окупантів матиме лише тактичний (і, відповідно, короткочасний) вплив, тоді як обмеження, що стосується путінського Max'а, має стратегічний характер. Це створює вагому "щілину" в російському суспільстві та політичному середовищі, особливо з огляду на наближення виборів до Держдуми у вересні 2026 року.

Сам Шеломов є лише піком "айсберга влади" клану Путіних, який за останні роки пережив справжній камін-аут, особливо на фоні розгрому ФБК Навального. Тепер у цій системі вже немає кому викривати корупційні схеми у владі, тому можна не приховувати свої справжні наміри. Раніше ж Путін намагався грати роль "Сталіна", який, мовляв, бідний, як "церковна миша". Багато хто згадає заголовки про те, що доходи придворного герольда Пєскова вчетверо перевищують доходи "царя" Путіна. Схоже, що за вуса теж бачать доплати...

Глибоко в душі росіяни переживали емоційний підйом, усвідомлюючи цю ідею. Адже "цар - справжній". Проте з часом, на фоні розгрому опозиційних сил, влада почала діяти більш відкрито, а правди ставало все більше в публічному просторі. Сімейна імперія Путіна досягла настільки безсоромних масштабів, що її вже важко було приховувати. Звичайно, йдеться про тих, хто прагнув дізнатися правду, адже справжня проблема росіян полягає не в їх невіданні, а в небажанні прийняти реальність.

Минулого року медіа та телеграм-канали (всі подумали: "знову цей Телеграм") виявили, що, щонайменше, 24 родичі Путіна різного ступеня близькості займають посади у російській владі. Наприклад, його старша донька Марія Воронцова є вченим-генетиком та співвласницею компанії "Номеко", яка спеціалізується на генетичних дослідженнях. На перший погляд, вона виглядає менш впливовою, але з огляду на прагнення Путіна до вічного життя, її роль може виявитися набагато значнішою.

Молодша донька - Катерина Тихонова - очолює фонд "Національний інтелектуальний розвиток" та компанію "Іннопрактика", що розробляє інновації для Газпромбанку та Роснафти. А також є заступницею проректора Московського державного університету імені Ломоносова. Чоловік її кращої подруги Наталії - це той самий Кирило Дмітрієв, який очолює перемовини з Україною з російського боку та є очільником Російського фонду прямих інвестицій.

Проте основною гілкою клану Путіних сьогодні є нащадки покійного Євгена Путіна, двоюрідного брата російського президента.

Отже, Анна Цивільова, яка є двоюрідною племінницею Володимира Путіна, займає посаду заступника міністра оборони Російської Федерації. Її чоловік Сергій виконує обов'язки міністра енергетики. Михайло Путін, двоюрідний племінник (брат Анни і син Євгена), обіймає посаду заступника голови правління компанії "Газпром".

Це лише найвідоміші публічні постаті з оточення Путіна. Всі вони, навіть ті, хто здається незначними, вже мають свої інтереси – часто володіють частками в державних підприємствах або бізнесах найбільших російських олігархів. Наприклад, Михайло Шеломов, який колись працював фотографом, несподівано став акціонером компанії "Акцепт", що має частку в "Согаз". Ця компанія, в свою чергу, є співвласницею холдингу VK, який здобуває статус інформаційного монополіста в Росії.

Мова йде не тільки про месенджери, адже Путін (той, кого називають "папою" - завдяки контролюованим державним структурам) вживає заходів не лише щодо Телеграм, але й проти WhatsApp та інших платформ. Також йдеться про блокування Facebook та YouTube. Сьогодні в Росії все зосереджено навколо двох медіа-гігантів - VK та "Газпром-Медіа". Проте, по суті, це один і той же гравець, адже "Газпром-Медіа" є співвласником VK. Цікаво, що Михайло Путін обіймає посаду заступника голови правління "Газпрому", тоді як Михайло Шеломов є одним із співвласників VK.

Клан Путіна завжди мав значний вплив, проте не так давно термін "Сім'я" не сприймався як цілісна фінансово-промислова структура або, вірніше, як організоване кримінальне угрупування з чіткою клановою ієрархією. Раніше інтереси президента Росії підтримували численні олігархи, що були його друзями або колишніми колегами з ФСБ, відомі під назвою "Кооператив 'Озеро'".

Зараз же ситуація змінюється і, схоже, найближчий путінський приятель Ковальчук та інші подібні більше вже не влаштовують диктатора - той хоче собі власний правлячий клан, бо вважає себе "царем". А царю потрібна "династія". Навіть тому, хто мріє жити вічно.

Невдоволення з цього приводу стало помітним на публіці, що очевидно демонструється через різні реакції представників однієї російської влади – ситуація перетворилася на справжній хаос із заявами та спростуваннями. Не тільки "воєнкори", діяльність яких безпосередньо пов'язана з доступом до Телеграму, але й пропагандисти, що представляють режим, критикували спроби обмежити доступ до месенджера на користь путінського Max'у.

Соловйова мало не розірвали на частини під час прямого ефіру, коли він намагався пояснити свою позицію проти блокування "телеги", стверджуючи, що це призведе до падіння аудиторії. Негативно налаштовані російські радикали, особливо з оточення "перепатріотів" Стрєлкова, який сам зараз перебуває за ґратами, але його справа продовжує розвиватися. Депутати також активно критикували Роскомнадзор, хоча іноді перебільшували свої емоції.

Виникло безліч гнівних відгуків, і їх усі перераховувати не має сенсу. Уся ця реакція спрямована проти монополії месенджера, що належить clanу Путіна. Це не лише опозиція до політики Путіна, а й протест проти його прямих фінансових інтересів та "спадщини".

Адже всі олігархи та політики-лідери з "балакучими головами" усвідомлюють, що це їхня остання можливість "зупинити потяг" до повної монархії Путіна, де конкуренція абсолютно неприпустима.

Це як у тій відомій цитаті Мартіна Німеллера про терор нацистів у Німеччині, коли навіть прихильники режиму зрозуміли, що вже пізно рипатись.

"Спочатку вони прийшли за євреями. Я мовчав, я не був євреєм. Потім вони прийшли за комуністами. Я мовчав, я не був комуністом. Потім вони прийшли за профспілковими працівниками. Я мовчав, я не був профспілковим працівником. Потім вони прийшли за мною. І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені", - ось це потроху, поки що на рівні емоцій та інстинктів, а не повноцінної ідеології спротиву, починає доходити навіть до провладних росіян різного статусу й впливу.

Ці події розгортаються на фоні важливих змін у російській економіці та на фронтах, де з 2022 року російські війська не досягли жодного значного успіху - просування відбувалося повільно і з великими втратами. Зараз вони все більше усвідомлюють, що потік найманців вичерпується, і мобілізація стає необхідною. Або ж вони повинні ухвалити рішення про вихід з війни. Виглядає на те, що інформаційна "самоблокада" РФ свідчить про перехід до примусової мобілізації. Тепер залишається питання, чи встигнуть вони до виборів, чи почнуть вже навесні, під час святкування 9 травня.

Ці події відкривають захоплюючі історичні паралелі. Адже всі диктаторські режими, що зазнали падіння – від Чаушеску і Мубарака до Каддафі та Асада, а також династії останнього імператора Миколи – завершили свій шлях подібним чином (лише Асад зміг втекти). Причини їхніх зрушень виявилися схожими: економічні кризи, мілітаризація з "мобілізацією" (не завжди в буквальному сенсі, але суттєве збільшення чисельності збройних сил, МВС та місцевих охоронних структур було характерним для всіх), а також потужні "сім'ї", які контролювали всі важливі аспекти влади.

Путін іде саме цим шляхом. Він хоч і "історик", але реальну історію знає вкрай погано. Бо фіксує увагу виключно на перемогах своїх кумирів. А не на провалах. Слабка економіка та відсутність навіть натяку на волю вибору і на незаангажовану інформацію рано чи пізно обурює бідноту та інтелігенцію, військові та спецслужби стають все сильнішими, а влада, зациклена на "родинному добробуті", все слабшою, перебуваючи у оманливій "теплій ванні". "Еліти" ж, з кола генералів та олігархів, вважають себе ограбованими "Сім'єю".

Ситуація в Ірані зараз нагадує те, що сталося раніше, але на більш зрілому етапі. Революції за право на доступ до соціальних мереж і месенджерів вже мали місце в інших країнах, зокрема, в Непалі восени 2025 року. Путін, який ніколи не користувався смартфоном або ноутбуком, недооцінює, наскільки люди залежать від інтернету та месенджерів. Тому, можливо, зрадофіли Стрєлкова мають рацію, стверджуючи, що для Росії вже почався "ідеальний шторм", і попереду нас чекають найцікавіші події.