Львів у 40-х роках: архівні світлини.

Львів - одне з найстаріших міст України, відоме своєю унікальною архітектурою, яка поєднує готику, бароко та сецесію. Його історичний центр внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Львів також славиться своєю багатою культурною спадщиною, будучи протягом століть важливим центром для української, польської та єврейської культур.

Однак у першій половині 1940-х років Львів пережив один із найважчих і найтрагічніших етапів у своїй історії, що назавжди змінило його вигляд та вплинуло на життя його мешканців. Нещодавно опубліковані архівні фотографії в мережі відкривають нові горизонти розуміння того, яким був Львів під час військових зіткнень та окупації. Ці унікальні знімки захоплюють атмосферу життя міста на тлі драматичних історичних змін.

Львів на початку 1940-х

Опубліковані архівні світлини передають вражаючі моменти та обличчя Львова в часи радянської і нацистської окупацій.

Архівні фотографії, опубліковані спільнотою "Старий Львів - Old Lviv", демонструють Львів на початку 1940-х років, коли місто стало ареною подій Другої світової війни. Одне з фото 1941 року зафіксувало зруйновані будівлі на початку вулиці Дорошенка, що свідчить про масштабні бойові дії. Інша світлина, датована 1942 роком, показує площу Митну в часи німецької окупації.

Згідно з угодою між Молотовим і Ріббентропом, Львів восени 1939 року мав стати частиною Радянського Союзу. Після короткої облоги, що проводилася Вермахтом, 22 вересня 1939 року польське командування передало місто під контроль Червоної армії. Львів'яни були вражені зустріччю з радянськими "визволителями", їхній вигляд та поведінка викликали глибоке занепокоєння. У жовтні 1939 року радянська влада провела символічні Народні Збори в приміщенні Оперного театру, де було оголошено про "возз'єднання" західноукраїнських територій з Українською РСР. Цей момент ознаменував початок масових репресій і депортацій українців і поляків до Сибіру.

22 червня 1941 року, з початком німецько-радянського конфлікту, війська НКВС, не маючи можливості евакуювати в'язнів, вчинили масові розправи над тисячами українців та поляків, серед яких переважали представники інтелігенції. Це сталося у львівських в'язницях, зокрема в "Бригідках" та тюрмі на Лонцького. 30 червня 1941 року місто зайняла німецька армія, а також батальйон "Нахтігаль", сформований з українських націоналістів.

Того ж дня, 30 червня 1941 року, на площі Ринок Українські Національні Збори без дозволу німців проголосили Акт відновлення Української Держави. Цей крок викликав репресії з боку німецької влади: Степана Бандеру було ув'язнено в концтаборі Заксенгаузен. Німецька адміністрація відразу ж відзначилася єврейським погромом та вбивством львівських професорів 3-4 липня 1941 року. Згодом Львів став адміністративним центром німецького дистрикту Галичина, на території міста були створені концентраційні табори, зокрема Шталаг-328 на Цитаделі та Янівський концтабір.

У відповідь на окупаційний режим, у 1943 році Роман Шухевич, який перейшов у підпілля, організував перехід українських націоналістів до поліських лісів на Рівенщину, що сприяло розширенню структури Української Повстанської Армії (УПА). Трагічною сторінкою історії стало винищення львівського гетто німцями у 1943 році, після чого місто втратило своє єврейське населення.

Влітку 1944 року, на фоні наступу Червоної армії, польська підпільна організація Армія Крайова запустила операцію "Буря", прагнучи захопити Львів до прибуття радянських військ. 27 липня 1944 року місто повністю було під контролем Червоної армії. Після захоплення Львова радянське командування запросило представників Армії Крайової на переговори, але замість цього їх заарештувало, що стало початком нового окупаційного періоду. У відповідь на ці події УПА розпочала підготовку до нової боротьби проти радянської влади.

OBOZ.UA пропонує також переглянути ще низку світлин зі Старого Львова у період Другої світової війни.