Роман Юрія Яновського "Майстер корабля" вийде англійською у видавництві HURI Books у серії Harvard Library of Ukrainian Literature.
Згідно з інформацією, яку надає Читомо, Укрінформ також повідомляє про це.
Переклад твору здійснив Ієн Росс Сінґлтон, а передмову до видання підготував Іван Козленко.
Це стане першим англійським перекладом дебютного роману Яновського "Майстер корабля". Написаний у 1928 році, текст має форму спогадів літнього кінематографіста, які переплітаються з листами, розповідями та сценами, що стосуються діяльності кіностудії та моря.
"Роман втілює експериментальну енергію раннього радянського кінематографа, одночасно розкриваючи безумовно українську історію. ... Яновський трансформує кіномистецтво, літературу та суднобудування в тісно пов’язані акти творчості: кожен з цих елементів створює судно для пам’яті, ідентичності та майбутнього", - йдеться в анотації до майбутнього англомовного видання.
Одним із головних завдань передмови Козленко називає пояснення місця Одеси в українській культурній історії. За його словами, англомовна й ширше західна авдиторія переважно знає місто як частину російського літературного та єврейського культурно-політичного міфів, а не українського історичного й культурного наративу. "Це при тому, що в другій половині 1920-х років Одеса була третім після Харкова та Києва центром розвитку українського модернізму", - наголошує він.
Козленко також підкреслює, що культурний контекст Одеси в той період не можна обмежувати лише українським або російським аспектами. Політика коренізації, яка підтримувала розвиток української культури в місті, водночас забезпечила умови для розквіту місцевої модерністської їдишомовної культури, а також театральних традицій німецької та болгарської спільнот.
"Майстер корабля", можливо, найяскравіше за інші літературні твори цього періоду демонструє космополітичний характер міста, протиставляючи "монолітності" російського наративу множинність та видимість інших - репресованих раніше "малих" наративів.
Місце роману в українській культурі він визначає передусім у контексті модерністської літератури, але водночас - ранньої, "героїчної" фази українського кінематографа, яку відображає твір Яновського.
"Окрім того, що я акцентую увагу на українському культурному середовищі та ролі українських авторів у кінематографі 1920-х років, я також прагну повернути в увагу забутих одеських драматургів і письменників, без яких кіно цього часу було б неможливим", - поділився думками Козленко.
Козленко підкреслює, що сценарії найвідоміших фільмів 1920-х років писали не лише відомі сьогодні автори та художники.
"Не Бажан, Семенко і Яновський, продюсерський талант яких важко переоцінити, а одесити Станіслав Уейтінг та Моїсей Зац та киянин Соломон Лазурін були авторами сценаріїв найбільш популярних блокбастерів 1920-х й визначали смаки масової авдиторії, тоді як багатьом чудовим письменникам, включно з Підмогильним, не вдавалися якісні сценарії", - пояснив він.
Одночасно Козленко попереджає про небезпеку спроби замінити однобокий російський міф про Одесу на аналогічно однорідний український образ міста: "Одеса 1920-х років являла собою складний культурний феномен, і кіноіндустрія повною мірою відображала цю багатогранність".
Ця різноманітність, за його словами, виражається також у прототипах персонажів "Майстра корабля". Поряд з образами Олександра Довженка та Михайля Семенка, у творі можна виявити російського режисера Ніколая Охлопкова, режисера Григорія Гричера, актрису Іду Пензо, а також представників одеського кінематографа, зокрема фахівців з костюмів і зачісок.
На думку Козленка, знання про кінематографічний контекст 1920-х років не є обов'язковим для сприйняття роману.
"Майстер корабля" цілком самостійний - і як всякий модерністський роман - багатошаровий твір, який можна читати на багатьох рівнях. Історія українського кіно 1920-х в ньому зашифрована як додатковий, але зовсім необовʼязковий пласт - цінний самому автору радше як сентиментальний мемуар, а не історичний документ.
Козленко також звертає увагу на те, що не слід ідеалізувати кінематографічне середовище, описане Яновським, з огляду на сучасність: "У ньому немає місця для героїзму, адже роман був написаний у той період, коли події ще не могли бути сприйняті з перспективи часу. Це твір про щасливу молодість, а не про створення національного кіно, і саме завдяки цій близькості та відсутності пафосу він залишається актуальним і сьогодні". На його думку, саме ця особливість дає можливість роману зберігати свою значущість, незважаючи на зміну історичних епох.
"На мою думку, цей роман сприймається сьогодні не як притча про невблаганність часу чи маніфест романтизму, яким, ймовірно, його задумував Яновський, а скоріше як текст, насичений еротичним бажанням, - зауважив автор передмови."
Як повідомляв Укрінформ, у Стамбулі презентували "Антологію української поезії ХХ століття" турецькою мовою.
#
