Мерц віддаляється від Трампа, поки Європейський Союз спостерігає за розвитком подій.

У глобальному контексті все взаємопов'язано – конфлікт між США та Іраном ослаблює Україну і трансатлантичний альянс, водночас підсилюючи позиції Росії, вважає Дірк Еммеріх. Він закликає Європейський Союз усвідомити важливість захисту власних інтересів.

На порядку денному саміту Євросоюзу, який відбувся в четвер, 19 березня, усі світові кризи злилися воєдино, немов у фокусі лінзи: війна США та Ізраїлю проти Ірану, зіпсовані відносини Брюсселя з Вашингтоном і виживання України. Усі вони пов'язані одна з одною. Це взаємна залежність, що діє, як спіраль, з ескалацією, що постійно наростає. Майже через три тижні після початку ударів американців та ізраїльтян по Ірану стало зрозуміло: світ змінився, і час уже не повернути назад.

Німецький канцлер Фрідріх Мерц здійснив вражаючий поворот. Ще два тижні тому він підкреслював, що Німеччина не має наміру давати уроки Сполученим Штатам. Сьогодні ж його позиція кардинально змінилася. Зокрема, канцлер зазначив, що конфлікт між США та Ізраїлем з одного боку і Іраном з іншого не пов'язаний із НАТО.

Це риторичне виправдання, що війна на Близькому Сході нібито не стосується Альянсу, не відповідає дійсності: наслідки конфлікту безпосередньо впливають на Європейський Союз. У Брюсселі Мерц чітко дав зрозуміти, що Вашингтон намагався відмовити від цієї атаки, проте це не змінює існуючу ситуацію.

Зараз основна увага зосереджена на тому, як швидше вибратися з цієї заплутаної ситуації. Так, абсолютно вірно вказати президенту США Дональду Трампу, що його безплановий і безцільний напад на Іран був помилковим кроком. Але чи є доцільним стверджувати, що Європейський Союз не буде залучений до забезпечення безпеки Ормузької протоки, заблокованої Тегераном? Берлін пов'язує свою готовність надати допомогу в цьому питанні з необхідністю завершення бойових дій.

Ознайомтеся також: Мерц: шлях від підтримки Трампа до його критики.

Та хоч би якою великою не була відповідальність США за ескалацію конфлікту, вільний морський шлях відповідає інтересам самих європейців. Якщо Брюссель дійсно хоче до 2026 року навчитися "розмовляти мовою сили", як раніше висловився Мерц, йому потрібно щось більше, ніж просто відмова підтримати Вашингтон. Потрібна цілеспрямована дипломатична ініціатива для зняття блокади Ормузької протоки - життєво важливого водного шляху. Тут виникає розрив між виправданим дистанціюванням від Трампа і геополітичною необхідністю, безпосередньо продиктованою власними інтересами.

Блокада Ормузької протоки є серйозним викликом для глобального ринку. Аналітики попереджають, що вартість нафти може злетіти до 180 доларів за барель. Враховуючи, що від Китаю можна очікувати швидкого укладання вигідних угод з Тегераном, а США мають можливість пом'якшити цінові коливання завдяки власним експортним постачанням, найбільшими жертвами цієї ситуації виявляються країни Європейського Союзу. Іранський уряд розуміє значення своєї стратегічної позиції і не має наміру швидко її віддати - навіть якщо буде оголошено про припинення ракетних атак на свою територію.

Є також Росія, яка безпосередньо виграє від зростання цін на енергоресурси. Мерц сприйняв нещодавнє 30-денне послаблення американських санкцій щодо російської нафти, оголошене адміністрацією Трампа, як особисте образа. У цей час Путін отримує можливість поповнити свій військовий бюджет. Брюссель може опинитися в ситуації, коли вимушений платити за війну на Близькому Сході, яку не бажав, в той час як Москва виходить з неї в ролі вигодонабувача.

Читайте також: "Бенефіціар війни на Близькому Сході": РФ заробляє на нафті до $150 млн щодня

Розрив у трансатлантичних зв'язках може перетворитися на серйозну кризу. Кремль виявляє великий інтерес до підтримки режиму мулл, надаючи Тегерану інформацію для цілевказування ракет і дронів на американські військові об'єкти. У той час як США починають звертати увагу на Кубу, Росія активно направляє нафтові танкери до Карибського регіону.

Щодо Ірану, то виглядає так, що його керівництво навіть зміцнило свої позиції в порівнянні з ситуацією до початку конфлікту. У той же час Китай продовжує спостерігати за розвитком подій з безпечної відстані. На противагу цьому, в Європейському Союзі розвідка попереджає про можливі нові міграційні хвилі та терористичні загрози, які можуть вплинути на єврейські та американські установи.

Євросоюз, здається, опинився на узбіччі в глобальному змаганні за сфери впливу. Незалежно від того, йдеться про сектор Газа, Україну чи Іран, Брюссель не має вагомих пропозицій. У світі, де домінують лише питання сили, ЄС слід було б сфокусуватися на укладенні серйозної "угоди" з Трампом: підтримувати його на Близькому Сході в обмін на чіткі зобов'язання щодо безпеки для України.

Ситуація ускладнюється через те, що Будапешт перешкоджає ефективним діям Європейського Союзу. Угорський прем'єр Віктор Орбан продовжує затримувати виплату Україні вже затвердженого кредиту в 90 мільярдів євро, поки не буде відновлено постачання російської нафти до Угорщини через пошкоджений нафтопровід "Дружба". Таким чином, Орбан фактично підтримує інтереси Путіна і Трампа, які використовують Україну як важіль тиску, щоб змусити її прийняти нав'язаний мир і відмовитися від Донбасу.

Без 90 мільярдів від Євросоюзу Київ опиниться на межі банкрутства. Мерц хоч і оголосив, що більше не зважатиме на вето Орбана, але не уточнив, яким чином збирається це здійснити. Одне можна сказати точно: принцип консенсусу під час ухвалення рішень у ЄС належним чином не працює і створює можливості для шантажу.

Досліджуйте також: Саміт ЄС не приніс результатів, кредит для України залишився заблокованим: які подальші кроки?

Брюсселю варто зрозуміти, що простий об'єктивний аналіз ситуації не є достатнім. Все тепер взаємопов'язане: конфлікти на Близькому Сході ослаблюють позиції України, підсилюють Росію та ставлять під загрозу стабільність трансатлантичного альянсу.

Якщо Європейський Союз не зможе чітко визначити свої інтереси та відстоювати їх, навіть коли стикається з супротивом з боку Вашингтона чи Будапешта, він ризикує потрапити під тягар взаємозалежностей. Прийшов час проявити активність – ЄС повинен бути готовий заплатити ціну за свою незалежність.

Читайте також: Війна проти Ірану: США може не вистачити зброї?

Колонка висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.