Микола Садовський – видатний актор, режисер та антрепренер, який жив у період з 1856 по 1906 рік. Ганна Веселовська.
Темпора
Фото: book-ye.com.ua
Біографічне дослідження театрознавиці Ганни Веселовської про ключову постать українського театру -- Миколу Садовського (1856-1933). У книзі показано період від народження митця до його утвердження як актора, режисера й антрепренера.
Виходячи з архівних джерел, мемуарів, газетних публікацій та особистого листування, авторка детально відтворює початкові етапи кар'єри Садовського: його перехід від аматорського до професійного театру; складні та іноді напружені взаємини з братами та колегами; а також вплив жінок на його життєвий та творчий вибір.
Веселовська не проводить різкої межі між особистим і професійним, фіксує суперечності характеру Садовського -- його амбіційність, конфліктність і потужні творчі імпульси. Водночас вона уважна до ширшого історичного тла: цензурних заборон, гастрольного побуту, театральної конкуренції, а також феномену популярності української сцени в межах Російської імперії.
"Алла Горська: Художниця в епоху тоталітаризму" — Олексій Зарецький.
Прометей
Изображение: vogonbooks.com.ua
Алла Горська (1930-1970) -- художниця-шістдесятниця, дисидентка і правозахисниця. Її син, мовознавець і культуролог Олексій Зарецький (1954-2018), упродовж багатьох років збирав архівні матеріали, записував свідчення очевидців і вводив до наукового обігу раніше недоступні документи. Результатом цієї праці стала одна з найповніших реконструкцій біографії Алли Горської, що розглядає її постать у контексті доби й кола однодумців.
Протягом всього свого свідомого життя Горська виступала проти радянської системи. Вона вирішила перейти на українську мову, незважаючи на те, що не знала її з дитинства. У своїй творчості художниця активно досліджувала українські теми, відновлюючи культурну спадщину народу. Вона постійно підтримувала політичних в’язнів та їхні родини, надаючи їм фінансову допомогу, а також брала участь у правозахисних ініціативах. Її непохитна позиція поступово створювала навколо неї атмосферу репресивного тиску.
У 1970 році Аллу Горську жорстоко вбили. Офіційна версія намагалася перекласти провину на її свекра. Те, що тоді лише було предметом здогадок, знайшло підтвердження в період незалежності України: до її смерті виявилися причетними радянські спецслужби.
"Леся Українка: Твори Сивілли" - автор Тамара Гундорова.
Long live!
Фото: book-ye.com.ua
Літературознавиця Тамара Гундорова пропонує переосмислити постать Лесі Українки і простежує, як глибоко особисті переживання формували світогляд поетеси і відлунювали в її текстах.
Хвороба стала визначальним фактором у житті Лесі Українки, змушуючи її постійно переїжджати між санаторіями та курортами. Проте ця вимушена мобільність принесла з собою нові можливості: подорожі відкривали перед нею двері до інших культур і інтелектуальних зв'язків за межами українського середовища. Саме завдяки цій дистанції вона могла розглянути свою культуру з нової перспективи.
Дослідниця також вивчає важливі зв'язки, які вплинули на формування особистості письменниці. Серед цих зв'язків – складні стосунки з матір'ю, владною та авторитетною Оленою Пчілкою, а також глибока духовна й інтелектуальна спорідненість з Михайлом Драгомановим, який відіграв ключову роль у розвитку політичних та естетичних поглядів Лесі Українки. Особливу увагу дослідниця приділяє стосункам із Ольгою Кобилянською, детально розглядаючи інтимний контекст їхнього листування.
Окремі розділи присвячено аналізу драм Лесі Українки "Блакитна троянда", "Одержима", "Кассандра" та "Лісова пісня".
"Генерал Кук. Біографія покоління УПА". Володимир Вʼятрович
Long live!
Фото: book-ye.com.ua
Історик, політик і публіцист Володимир В'ятрович створив найповнішу на сьогодні біографію Василя Кука (1913-2007). Дослідження охоплює ключові події української історії ХХ століття й через постать останнього командира УПА дозволяє побачити досвід цілого покоління, яке виборювало незалежність.
Після загибелі Романа Шухевича у 1950 році Василь Кук взяв на себе лідерство в Проводу ОУН в Україні, ставши головнокомандувачем УПА та очоливши Генеральний секретаріат Української головної визвольної ради. Через свою здатність уникати затримань радянські спецслужби присвоїли йому оперативний псевдонім Борсук. Проте у 1954 році, після тривалих пошуків, КДБ вдалося заарештувати Кука. Якщо попередні біографії зазвичай закінчувалися на цьому моменті, то В'ятрович детально відтворює як сам процес затримання, так і подальші десятиліття життя Кука, які були сповнені постійного тиску, спроб вербування та нагляду з боку радянської системи.
Над книжкою автор працював упродовж двадцяти років, аналізував мемуари учасників визвольного руху, документи ОУН і УПА, розсекречені архіви КДБ, особисті щоденники й листи Василя Кука, а також свідчення сучасників. В'ятрович особисто знав свого героя й провів з ним багато годин у розмовах, записав унікальні свідчення. Завдяки цьому постать Кука постає об'ємно, з внутрішніми сумнівами, болем утрат і послідовною вірою в правоту своєї справи.
Видання доповнене архівними світлинами, фотографіями з медіа та приватних колекцій, а також копіями документів, опублікованих уперше.
Володимир Вʼятрович. "Генерал Кук. Біографія покоління УПА". Уривок
"Полювання на неуловимого птаха: Життєпис Григорія Сковороди" — Леонід Ушкалов.
Дух і літера
Image source: duh-i-litera.com
Цю значущу біографію Григорія Сковороди (1722-1794) написав український літературознавець і автор Леонід Ушкалов, який протягом багатьох років досліджував життя та творчість цього видатного філософа. Книга є спробою представити цілісну особистість Сковороди без упереджень радянської традиції, яка зводила його до образу простого селянського мислителя. Ушкалов, натомість, демонструє Сковороду як інтелектуала європейського рівня, залученого до кола сучасних йому мислителів. Крім того, автор детально відтворює широкий культурний, інтелектуальний та соціальний контекст XVIII століття.
Занурюючись у ранні роки життя Сковороди, Ушкалов акцентує увагу на особливостях його навчання в Києво-Могилянській академії: умовах студентського побуту, одязі та щоденних звичках, які відображають інтелектуальний клімат того часу. Далі автор розглядає службу філософа при дворі імператриці Єлизавети, його діяльність у капелі та досвід придворної культури, а також стосунки з родиною Розумовських. Європейський етап, що включає подорожі Сковороди, реконструйовано з урахуванням прогалин у джерелах. Повернувшись додому, Сковорода свідомо обирає відмовитися від кар'єри та соціальних благ, вибираючи мандрівництво як відображення свого світогляду.
Особливий акцент у цій книзі робиться на сприйнятті особистості Сковороди в XIX-XX століттях.
"Виконавець слова. Яків Оренштайн. Український видавець на перехрестях культур, ідеологій та політики". Іван Монолатій
Дух та Літера
Фото: facebook/Дух та Літера
Книжка історика й політолога Івана Монолатія присвячена Якову Оренштайну (1875-1942) -- українському видавцю єврейського походження. Його життєва траєкторія перетнула кілька держав, політичних режимів і віддзеркалює складні процеси Центрально-Східної Європи першої половини ХХ століття. Дослідження спирається на розлогу джерельну базу з українських і закордонних архівів, бібліотек, музеїв і розглядає біографію Оренштайна в ширшому контексті етнічної історії, міжнародних відносин, політичних ідеологій і культурних взаємодій.
Яків Оренштайн присвятив своє життя видавничій діяльності. Хоча він займався друком книг польською та російською мовами, основним акцентом його роботи стала українська література. У 1902 році в Коломиї він заснував "Галицьку накладню", яка функціонувала до 1915 року. Після свого переїзду до Берліна, Оренштайн продовжив видавничу справу під назвою "Українська накладня", що діяла з 1919 до 1932 року.
Видавнича діяльність Оренштайна неодноразово ставала приводом для переслідувань з боку різних політичних режимів. Його підозрювали у неблагонадійності, шпигунстві та зраді, а за ним пильно стежили військові, поліція та розвідувальні служби кількох країн. Оренштайн активно співпрацював з українською еміграцією, підтримуючи українську дипломатію та ініціативу щодо створення українського університету. Він також виконував роль посередника між українськими та єврейськими організаціями.
"Тільки жінки: 22 портрети українських авторок". Сніжана Жигун
Атена – это древнегреческая богиня мудрости, войны и ремесел, почитаемая как покровительница Афин.
Изображение: vivat.com.ua
У цій книзі літературознавиця Сніжана Жигун створює детальну картину національного літературного розвитку, зосереджуючись на біографіях двадцяти двох українських авторок. Вивчивши численні джерела, дослідниця свідомо обходить міфи, що з'явилися навколо цих особистостей протягом часу.
У цій книзі представлені видатні письменниці з різних епох і життєвих шляхів, серед яких Марко Вовчок, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Наталія Кобринська, Ірина Вільде, Софія Яблонська, Ліна Костенко, Оксана Забужко, Емма Андієвська та інші. Авторка досліджує їхні твори та життєві історії, акцентуючи увагу на темах національної ідентичності та унікального жіночого досвіду, які протягом багатьох років залишалися в тіні традиційного літературознавства.
У цих есе читач знайде не просто загальні "імена з навчальних посібників", а реальних людей з їхніми сумнівами та складними рішеннями. Жінки-героїні створювали жіночі організації, редагували журнали, вступали в конфлікти з урядом та цензурою, переживали еміграцію, материнство, фінансові труднощі та соціальний тиск, але водночас невтомно боролися за своє право на самовираження.
Книжка не претендує на вичерпність; вона радше переконливо демонструє, скільки ще імен та історій чекають на уважне й неупереджене прочитання.
"Вільні жінки". Марина (Мамайка) Мірзаєва
Long live!
Изображение: vivat.com.ua
Дослідниця українського визвольного руху та військова Марина (Мамайка) Мірзаєва почала працювати над цією книгою в 2018 році. Проте, з початком повномасштабної війни, її плани зазнали змін. В результаті, вийшла книга, в якій біографічні нариси про жінок-учасниць ОУН та УПА гармонійно поєднуються з фронтовими записами самої авторки.
Серед жіночих образів, представлених у книзі, можна зустріти Олену Телігу, яка загинула в часи Другої світової війни; Катерину Зарицьку, одну з засновниць Українського Червоного Хреста; Галину Дидик, яка виконувала роль зв'язкової Романа Шухевича; а також Ганну (Ружу) Попович, що втратила руку, захищаючи команданта під час його втечі. Окрім відомих особистостей, тут також є ті, чия історія збереглася лише в уривках або ж чиї імена були свідомо спотворені радянською пропагандою.
На прикладі цієї книжки особливо виразно проступає безперервність жіночого воєнного досвіду: від учасниць визвольного руху ХХ століття до сучасних захисниць, що нині координують зв'язок, рятують поранених, воюють і гинуть на фронті.
"Марія Примаченко без легенд": 10 цікавих фактів
#Євреї #Європа #Світогляд #Україна #Берлін #Письменник #Історія #Російська імперія #Українська мова #Видавець #Правозахисники #Публіцист #Театр #Facebook #Філософ #Організація Українських Націоналістів #Михайло Драгоманов #Оксана Забужко #Леся Українка #Роман Шухевич #Києво-Могилянська академія (1659—1817) #Цензура #Українська повстанська армія #Архів #Художник #Григорій Сковорода #Софія #Василь Кук #Дух і Літера #Мемуари #Лісова пісня #Марко Вовчок #Микола Садовський #Коломия #Алла Горська #Культурологія #Володимир Віатрович #Режисер #Літературна наука #Ліна Костюк #Олена Теліха #Гундорова Тамара Іванівна #Ольга Кобялінська #КГБ #Темпора (видавництво) #Олена Пхілька #Українська Верховна визвольна рада #Ірина Вілде #Наталія Кобринська #Зарицька Катерина Миронівна #Емма Анджеєвська #Єлизавета Російська
