Громадський активіст і політичний діяч Микола Томенко акцентував на важливій темі: чому в Україні, яка переживає важкі часи за свою самобутність, досі існує можливість безкарно поширювати українофобські ідеї?
Минуло вже кілька років відтоді, як путін видав свою статтю-маніфест, де назвав Україну "штучною державою". Проте, як виявилося, боротися з подібними випадами всередині нашої країни юридично майже неможливо. Микола Томенко б'є на сполох: незважаючи на офіційне визначення терміну "українофобія" в законі, реальної відповідальності за неї не існує. Чому петиції про захист української гідності відхиляються, а пропагандисти "руського міра" почуваються вільно навіть в освітніх закладах? Розбираємося, чому державна машина гальмує там, де йдеться про самоповагу цілого народу.
Микола Томенко нагадує, що коріння нинішньої агресії росло з ідеологічного підґрунтя, сформульованого Кремлем ще до великого вторгнення. Там чітко проголосили: українці -- не суб'єкт, мова -- не мова, а історія вигадана. Україна відповіла на це законодавчо лише у 2023 році, але відповідь виявилася "беззубою".
"Досі, незважаючи на наші наполегливі заклики, жодна особа не була притягнута до відповідальності, навіть адміністративної, за прояви українофобії," -- зазначає Микола Томенко.
Він наголошує на дивній вибірковості влади: поки за прояви антисемітизму підписано закон про кримінальну відповідальність, ініціативи щодо аналогічного захисту прав українців ігноруються. Більше того, Офіс Президента навіть відмовив у реєстрації петиції з цього приводу.
Невідповідальність за вчинені дії призводить до безкарності. Томенко підкреслює, що інформаційний простір та освітня сфера залишаються переповнені особами, які систематично завдають шкоди українській ідентичності. На ютуб-каналах продовжують з’являтися заяви про "неканонічну церкву" і "вигаданий народ", а в навчальних закладах все частіше виявляють прихильників "руського міра".
"Вони абсолютно вільно, бо законодавство не передбачає за це навіть адміністративної відповідальності, роблять свою чорну антиукраїнську справу", -- зазначає політик.
Томенко особливо акцентує увагу на численному загоні державних службовців, науковців та "почесних" діячів. Він вважає, що виявлення патріотизму під час святкових подій та отримання державних нагород недостатньо, якщо ці люди залишаються безмовними у вирішальні моменти.
"Чи, можливо, у вас нарешті прокинулася національна гордість, щоб хоча б висловити вимоги щодо необхідності законодавчого визнання та захисту українців у часи війни?" — звертається він до представників інтелектуальної та політичної еліти.
На переконання публічного діяча, відсутність законодавчого захисту національних, культурних та історичних прав українців робить державу вразливою до внутрішніх загроз. Питання "Чи отримаємо ми належну повагу?" залишається актуальним, поки представники влади не усвідомлять, що національна гідність — це не лише символіка на будівлях, а й реальна відповідальність за спроби принизити цю символіку.
#Антисемітизм #Політик #Україна #Українці #Історія #Українська мова #Гідність #Антиукраїнські настрої #Кремль (фортифікаційна споруда) #Активізм #Законодавство #Агресія #Патріотизм #Кримінальна відповідальність #Державна служба #Микола Томенко #Держава (політика) #Законодавчий орган #Політична еліта
