Моше Асман, провідний рабин України.

Наразі я маю професійну студію та співпрацюю з композитором. Однак пісню, про яку ви згадали — звернення до Дональда Трампа — ми створили досить швидко і у простих умовах. Запис зайняв всього дві години. Мелодію та слова я написав у парі зі знайомою жінкою. Відео зняв наш прихожанин Льоня, професійний кліпмейкер, який впорався з цим за два дні. Я особисто стежив за усім процесом — від тексту і музики до монтажу кліпу. Ми прагнули оперативно реагувати на обстріли Києва балістичними ракетами.

Пісня стала популярною в інтернеті, зокрема на американських платформах. Вона була представлена на каналі Newsmax, який переглядають Дональд Трамп та багато республіканців. Також надходили запити на дозвіл використання від BBC, CBS та France24. Чув, що деякі рок-гурти створили власні версії цієї композиції. Я поділився піснею з друзями, які обіцяли передати її Трампу та його сім'ї. Чи дійшла вона до них - не знаю, оскільки відгуків не отримував.

Але я й не очікую подяки. Я роблю це не заради визнання. Це моя форма боротьби - сказати правду, підтримати Україну і спробувати достукатися до тих, хто має вплив. Якщо ця пісня стане ще одним кроком у допомозі нашій країні - значить, усе було не даремно.

Які виконавці чи музичні колективи вам подобаються, зокрема серед українських артистів?

- Хто - не називатиму. Але мені більше до душі музика 80-х - мелодійна, емоційна, така, яка залишається з тобою надовго. Я ціную класику, гарну поп-музику, рок - те, що має структуру, зміст і мелодію. Те, що сьогодні часто звучить, мені, відверто кажучи, чуже. Ця нова хвиля з "бах-бах-бах" - це вже не зовсім музика, принаймні для мене.

Можливо, це звучить дещо старомодно, але я переконаний: справжня музика - вічна. Я часто кажу своїм дітям: не женіться за модою, бо все цінне рано чи пізно повертається. Тому серед улюбленого - перевірене часом. Музика, яка має душу.

Будь ласка, поділіться додатковою інформацією про єврейське поселення "Анатівка", яке розташоване в селі Гнатівка неподалік від Києва. Яка була мотивація для його заснування, хто є його мешканцями сьогодні, і яким чином життя громади змінилося в умовах повномасштабної війни?

Концепція заснування єврейського поселення "Анатівки" з'явилася в 2015 році. В той період перші 20 єврейських сімей, переважно з Донецької та Луганської областей, були змушені покинути свої домівки через війну та шукали безпечне місце для нового життя. Моя особиста історія також пов'язана з цими місцями, хоча я ніколи раніше тут не був. Проте я відчув, що це - знак з небес.

Це місце виявилось не тільки безпечним, а й історично надзвичайно значущим. Під час облаштування території ми випадково натрапили на могилу праведника - раббі Мордехая Тверського, відомого як Чорнобильський Магід, який у 1837 році заповів бути похованим саме тут. Це стало першим великим "чудом" на нашому шляху. Друге відкриття стало літературним. Виявилося, що село Гнатівка, також відоме як Анатівка, було згадане в творах Шолом-Алейхема, зокрема в історіях про Тев'є-молочара. Саме ці оповідання стали основою для знаменитого бродвейського мюзиклу "Скрипаль на даху", а також вистави театру ім. Франка "Поминальна молитва" за п'єсою Григорія Горіна, де головну роль молочара Тевлі блискуче зіграв Богдан Ступка. Ці твори сформували уявлення мільйонів людей у всьому світі про єврейський штетл. Коли стало відомо, що це місце є реальним, увага ЗМІ зросла, і потік туристів значно збільшився. Ми навіть призначили Руді Джуліані, колишнього мера Нью-Йорка, почесним мером Анатівки, щоб привернути увагу міжнародної спільноти.

У зв'язку з початком масштабного вторгнення Росії в 2022 році... Це село опинилося в безпосередній близькості до лінії фронту - Буча, Ірпінь, Стоянка знаходилися всього лише за кілька кілометрів. Під час вибухів та запеклих боїв, Анатівка стала притулком для тисяч людей, не лише єврейської національності. Ми організували евакуацію жінок, дітей та людей похилого віку - колони транспортних засобів вивозили їх у більш безпечні райони. Волонтери забезпечили логістику, незважаючи на постійну загрозу обстрілів. На щастя, ворог не досягнув села - українські військові змогли зупинити ворожі танки, зокрема на Бишівській трасі.

Сьогодні в Анатівці мешкає близько ста осіб. Це невеличке, проте активне єврейське селище. Незважаючи на війну, тут продовжується звичайне життя: функціонують школа, дитячий садок і синагога. Хоча багато переселенців виїхали за кордон, це поселення залишається символом відновлення, сили та витривалості. Я також маю нову ідею — створити поряд ще одне поселення, умовно назване Анатівка-2, яке буде відкрите для всіх, хто потребує підтримки, не лише для євреїв. Наразі тривають переговори, і я не хочу забігати наперед, але це стане великим соціальним проєктом, якому я віддано присвячую свої зусилля.

- Євреї та українці - одна з найпомітніших, сказати б, "найрезонансніших" пар народів у світовій історії. Як змінилися стосунки між ними нині, у першій третині ХХІ століття? Яким вам бачиться їхній розвиток?

- Сьогодні українці переживають багато з того, що євреї відчували протягом століть: наклепи, брехню, демонізацію. Те, як російські медіа зображують українців - від фейків про "розіп'ятих хлопчиків" до звинувачень у нацизмі - дуже нагадує антисемітські наративи минулого. Це той самий тип інформаційної війни, яка десятиліттями була спрямована проти євреїв, а нині - і проти України, і проти Ізраїлю.

Я не раз підкреслював, що коли настане час Месії і Всевишній розпочне суд над людством, першими, хто заслуговує на покарання, повинні бути журналісти – як російські, так і західні – які роками поширювали неправду про Ізраїль і зараз продовжують брехати про Україну. Їхня риторика призводить до загибелі. Саме мас-медіа стають джерелом ненависті та підтримують агресію.

Сьогодні Україна та Ізраїль мають спільних ворогів. Це своєрідна "вісь зла" - Іран, Росія, Північна Корея та їхні проксі. Я багато разів говорив про це як в Ізраїлі, так і в США. І прем'єру Нетаньягу наголошував: Росія - це Іран, а Іран - це Росія. Саме іранські дрони, які атакують Україну щоночі, з часом модернізуються і спрямовуються проти Ізраїлю. А Росія платить Ірану технологіями, зокрема й ядерними.

Зброя, якою вбивають ізраїльських солдатів, - російська. Іран стоїть за цим, так само як за війною в Україні. Українці, як колись євреї, вирвалися з рабства - вийшли з "Єгипту", яким був Радянський Союз. І тепер за ними женуться солдати фараона (Путіна), щоб повернути назад. Росія хоче втягнути Україну назад у неволю, у свою імперію.

Тому я кажу всім - в Америці, в Європі: Україна хоче жити. І жити вільно. І як Ізраїль, вона має на це право. Обидва народи - єврейський та український - сьогодні об'єднані не лише спільним досвідом, а й спільною боротьбою.

Ви не раз ставили в один ряд російську пропаганду з нацистською. Які, на вашу думку, основні спільні риси між цими явищами, і чи вважаєте ви, що Путін є сучасним аналогом Гітлера?

- У Росії проживає багато євреїв, я не хочу, щоб мої слова стали підставою для їхніх утисків. Тому відповім дуже стисло: зло, яке ми бачимо сьогодні, має однакову природу - воно прагне підкорити й знищити тих, хто обирає свободу. І саме тому українці й євреї опинилися по один бік барикад.

В умовах конфлікту Україну часто ставлять поряд з Ізраїлем. Які спільні риси ви вбачаєте між нашими націями? Чому ми можемо отримати цінні уроки один від одного?

- Справді, між Україною та Ізраїлем є багато паралелей. Обидві держави тривалий час змушені жити в умовах постійної загрози, в оточенні агресивних сусідів. І саме тому Україні варто орієнтуватися на ізраїльську модель виживання - навчитися "жити під водою", тобто зберігати нормальне повсякденне життя навіть в умовах війни.

Коли генерал Залужний обіймав посаду головнокомандувача, він підкреслював важливість підготовки України до тривалого конфлікту та життя в умовах постійної оборони. Це передбачає необхідність створення потужної держави, згуртованого суспільства та усвідомлення кожним громадянином своєї ролі та відповідальності перед Батьківщиною.