Війни сучасної доби часто називають гібридними - наголошуючи на тому, що розгортаються вони не лише на "традиційних" театрах воєнних дій, а поширюються й на так звану "когнітивну" сферу - тобто свідомість учасників конфліктів, реальних та потенційних
Однак важко стверджувати, що це можна вважати винаходом XX століття, а вже тим більше XXI. Навіть у середньовіччі війни не обмежувалися простим з'ясуванням стосунків на полі битви. Незважаючи на умовність таких термінів, як "священна війна", релігійний фанатизм дійсно грав значну роль у багатьох з цих конфліктів. Неважко помітити — принаймні в деяких випадках — наявність елементів інформаційних та дезінформаційних кампаній, хоча на той час їх, звісно, так не називали.
Руїни Храму Господнього в уявленні європейців XIX сторіччя
Відомо, що участь в хрестових походах значною мірою стимулювалася чутками про реальні та уявні гоніння на християн у країнах мусульманського світу того часу. Особливо впливовими були повідомлення про осквернення їхніх святих місць, зокрема Храму Гробу Господнього в Єрусалимі, яке, як стверджувалося, сталося за особистим наказом каїрського шиїтського халіфа Хакіма.
Що саме сталося зі святилищем у 1009 році, залишається до кінця невідомим. За православною традицією, храм був зруйнований дощенту або до "фундаментів колон", при цьому часто наводять свідчення православного автора Ях'ї Антіохійського. Проте, деякі західні місіонери, які відвідали місто незабаром після цих подій, стверджували, що храм встояв, що вони вважали дивом, яке підтверджує силу християнської віри.
Один із найстаріших планів Храму Гробу Господнього, який був відтворений з рукопису VII століття, показує круглу будівлю — Ротонду над Гробом, а також прямокутну Базиліку Константина Великого. На основі цього плану була здійснена реконструкція.
Існує припущення, що тут може мати місце певна плутанина, оскільки ми не в силах ствердно визначити, що саме мали на увазі різні автори, коли вживали термін "храм". Чи йшлося лише про Ротонду, що розташована над Гробом Господнім, чи також про Базиліку Константина Великого, яка була приєднана до неї і славилася великою кількістю колон?
Читайте також: Республіка, проголошена телеграфом
Існує ймовірність, що Базиліка зазнала руйнувань раніше, під час потужного землетрусу, що стався в середині минулого століття. В той же час могла бути пошкоджена і Ротонда, проте залишитися цілою. За деякими відомостями, її стіни залишалися непошкодженими на висоту принаймні 11 метрів.
Той самий Ях'я згадує про нарікання руйнівників (чи ж тих, кого він іменує руйнівниками), що опинилися безсилими перед скелею. Це, в свою чергу, може свідчити про те, що встояли не лише Ротонда й Голгофа. Іншими словами, панує повна невизначеність, де кожен може покладатися лише на свою віру.
Проте є й факти, які можна назвати беззаперечними. В будь-якому разі був приступ ненависті згаданого халіфа -- він обурювався тим, що православні священники, на його переконання, вводять в оману легковірних, розповідаючи про диво сходження благодатного вогню.
Хакім вирізнявся своєю імпульсивною натурою, не сумніваючись у своїй освіченості та рішуче протистоячи "забобонам невігласів".
Крім того, халіф з початку 1004 року почав впроваджувати все більш суворі обмеження щодо представників різних релігій. Християнам, приміром, забороняли відкрито святкувати такі важливі свята, як Богоявлення та Великдень. Немусульмани мали носити чорні пояси та тюрбани. Крім того, під час відвідування бані християни зобов'язувалися носити хрести на шиї (деякі вважають, що саме в цей період виникла традиція носіння натільних хрестів), а юдеї – дзвіночки.
Хакім
Після цього "іновірцям" було заборонено з'являтися на людях без знаків свого віросповідання. Щоб їх можна було легко впізнати, вимагали, щоб ці символи були великими та важкими, через що, за деякими свідченнями, вони іноді нагадували ярма. Також існують твердження, що жінки, які не сповідували іслам, зобов'язували носити непарне взуття.
Специфічні правила стосовно одягу "невірних" не стали нововведенням Хакіма. Вони вперше з'явилися за часів "праведного" халіфа Омара в VII столітті. Пізніше, в IX столітті, аббасид Мутавкіль значно посилив ці вимоги. Однак Хакім, здається, довів їх до крайнощів.
Щоправда, і до мусульман-сунітів ставлення халіфа-шиїта важко було назвати приязним. У 1005 році Хакім наказав виставити на загальний огляд написи з прокляттями на адресу давніх халіфів з родини Омейядів і тих родичів пророка, які відмовилися зробити халіфом Алі, який за віруваннями шиїтів, був єдиним справедливим наступником пророка.
Такі дії виглядають на перший погляд безглуздо, адже суніти становили основну масу єгипетських мусульман. Однак, навряд чи Хакім керувався тією логікою, яка притаманна нашій епосі. Його піддані не мали статусу виборців, і халіфу не було необхідності "пристраюватися" до їхніх думок. Навпаки, ситуація була зовсім іншою.
Він свідомо робив ставку на вихідців із меншостей - і чим більшу невдоволення чи навіть ненависть вони викликали в більшості, тим залежнішими ці ставленики ставали від його "милостей", і тим надійнішою опорою влади вони здавалися Хакіму.
Частина туніки, прикрашена християнськими символами, створена в період Каїрського халіфату.
Халіф міг відібрати у православних їхній головний храм не з метою його знищення, а щоб передати його іншій християнській спільноті, яка не підпорядковується Халкедону, наприклад, несторіанам або яковітам. Для "халкедонців" – православних і католиків, чиї шляхи ще не розділилися остаточно, це в будь-якому випадку було б сприйнято як осквернення священного місця. Вони могли вважати руйнуванням навіть спроби перебудови або ремонту храму, особливо якщо ці зміни відповідали б смакам їхніх "конкурентів".
Проте, незабаром Хакім трохи заспокоївся і дав згоду православним повернутися до своїх обрядів та відновити храм у спосіб, який вони вважали за необхідний. Деякі з нових будівель, що виникли внаслідок цього дозволу, також викликали певне незадоволення серед віруючих, хоча й не в такій мірі, як раніше. Врешті-решт, до переслідуваної конфесії, що дивно може виглядати для людей з інших епох, належала матір халіфа. А його дядько взагалі займав пост православного патріарха Єрусалима!
А згодом дозвіл на реставрацію храму отримав... візантійський імператор. І це при тому, що його імперія вважалася одним із найзначніших стратегічних супротивників Каїрського халіфату (так, звісно, існував також сунітський Багдад, але навіть для шиїтських правителів Візантія видавалася ближчою).
Однак у той період інформація про руйнування, ймовірно, найзначнішої християнської святині, вже отримала власне життя. Вона розповсюджувалася як наочний приклад нетерпимості "сарацинів" до християн, незважаючи на всі дозволи Каїра на проведення ремонтних та відновлювальних робіт "на місці". Наступним етапом стали заклики до "відновлення справедливості" зі зброєю в руках, що в підсумку призвело до хрестових походів у Святу Землю.
Дивна іронія долі полягає в тому, що після захоплення Єрусалима хрестоносцями від стародавніх споруд практично нічого не збереглося. Новий Храм Гробу Господнього було споруджено майже з нуля, причому в стилі, який більше відповідав смакам завойовників, і в значно більших масштабах.
Для ілюстрації цього можна провести паралель між реконструкцією макета Золотих воріт у Києві на основі залишків оригінальної споруди. Проте в київському випадку руїни збереглися, тоді як щодо того, що було на місці новобудови в Єрусалимі, дослідники досі залишаються в розбіжностях. Незважаючи на це, хрестоносців вважають відновниками та "реставраторами", тоді як Хакіма сприймають як руйнівника.
Храм Гробу Господнього у XV столітті
Імпульсивний халіф, однак, не дожив до всіх цих подій. Він таємничо зник у 1021 році, і його зникнення лише посилило містичний ореол навколо легенди про цього незвичайного правителя, яка почала формуватися ще за його життя. Значною мірою це сталося завдяки його власним вчинкам. Адже божевільні рішення, які приймав халіф, він зазвичай не пояснював своїм підданим. Найголовніше, він майже ніколи не задумувався про наслідки своїх дій.
Ексклюзивно для Еспресо
Про автора. Олексій Мустафін — український журналіст, телевізійний керівник, політичний діяч та автор науково-популярних книг.
#Європа #Східна Православна Церква #Християнство #Пророк #Єгипет #Мусульмани #Єрусалим #Храм #Хрест #Свята Земля #Хрестоносці #Баня (сауна) #Багдад #Каїр #Хрестові походи #Базиліка #Київ #Халіфат #Сунітський іслам #Богоявлення (свято) #Релігійна конфесія #Чи #Церква Гробу Господнього #Порожня гробниця #Telegraph #«Руїна» (історія України) #Костянтин Великий #Ротонда (архітектура) #Грецька православна церква Антіохії
