На Пріорці розташований неповторний музей, існування якого залишається маловідомим: ось чому варто його відвідати.

Серед численних музеїв Києва є один унікальний заклад, який точно вартий вашої уваги

У Києві функціонує унікальний заклад, який присвячений історії одного з найзначніших продуктів на планеті — хліба. Хоча цей музей існує вже досить давно, для мешканців столиці та туристів він залишається маловідомим.

Цей музей хліба в Києві не лише представляє експонати, а й занурює гостей у багатовікову традицію хліборобства. Він відкриває справжню цінність продукту, який щодня з’являється на наших столах.

Музей, що знаходиться на Пріорці за адресою вул. Вишгородська, 19, в приміщенні Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, розпочав свою діяльність у початку 1980-х років. Він відкритий для відвідувачів з понеділка по п'ятницю з 10:00 до 15:00.

Музейна колекція нараховує більше 2000 артефактів, які ілюструють розвиток сільського господарства від давніх часів до сучасності. У цьому зібранні представлені інструменти праці наших предків, такі як коси, серпи, ціпи, граблі, а також старовинні ступи і жорна, що наочно показують, як змінювалося землеробство протягом багатьох століть.

Однією з основних рис експозиції є неповторна колекція короваїв та національних хлібів. Учні з Києва зібрали понад 60 різновидів короваїв з усіх куточків України, а загальна кількість короваїв, представлених у музеї, досягає 150. Відвідувачі мають можливість ознайомитися не тільки з українськими хлібами, але й з національною випічкою з Білорусі, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Грузії, Вірменії, Киргизстану, Латвії, Литви, Франції та багатьох інших країн.

Серед найвизначніших експонатів можна побачити традиційну випічку: просфори, грузинський лаваш та єврейську матцу. Особливу увагу привертає "космічний" білий і чорний хліб, який був подарований українським космонавтом Павлом Поповичем.

Музей також не забуває про важкі моменти історії. У його експозиції можна побачити "блокадний" хліб, виготовлений за оригінальним рецептом з часів блокади Ленінграда, в якому половина борошна була житньою, а інша частина складалася з макухи, солоду, целюлози та висівок. Виставка висвітлює норми видачі хліба за хлібними картками, надаючи свідчення про жорстокі реалії війни.

Особлива увага звертається на трагічну долю Голодомору — для багатьох гостей музей стає першим кроком у пізнанні цієї важливої сторінки української історії. Експонати, що висвітлюють аграрне життя під час Другої світової війни та в післявоєнні роки, підкреслюють вартість кожної крихти хліба.

У виставці виділено особливе місце для Тараса Шевченка, який у своїх творах прославляв хліб та тяжку працю селян. Символічні експонати, такі як гілочка з трьох колосків, обв'язана жовто-блакитною стрічкою, а також коровай з тризубом, є подарунками на згадку про поета від юннатів України.

Музей також демонструє успіхи українських селекціонерів, зокрема академіка Василя Ремеса, Василя Юр'єва, Федора Кириченка та їхніх колег, які розробили нові сорти пшениці, такі як "Миронівська 264", "Миронівська 808", "Ювілейна" та інші. Ці досягнення суттєво сприяли підвищенню врожайності.

Протягом більш ніж 25 років свого існування музей прийняв понад 1,5 мільйона відвідувачів. Щорічно його експозицію оглядають більше 15 тисяч учнів, студентів та освітян. Заклад також регулярно організовує семінари та Всеукраїнські конкурси, такі як "Хліб очима дітей" та "Хліб моєї Батьківщини".

Співробітники музею активно займаються збором нових експонатів і документують історії хліборобів у селах, зберігаючи тісний зв'язок з культурними традиціями. Серед шанованих відвідувачів музею можна зустріти президентів, депутатів, дипломатів, авторів та науковців.

У часи, коли хліб сприймається як звичайна річ, цей музей привертає увагу до його істинної цінності та до тих, хто протягом тисячоліть докладав зусиль, щоб він потрапив на наші столи. Це простір, де кожен гість має змогу зануритися у глибину символіки та значення хліба для української культури та для всього людства в цілому.

Раніше "Телеграф" розповідав про аптеку на Подолі, яка працювала 300 років тому. Сьогодні час ніби зупинився тут, зберігши атмосферу фармацевтичного мистецтва XVIII-XIX століть.