4 липня 1946 року відзначається сумна річниця великого єврейського погрому в польському місті Кельце. Ці трагічні події призвели до загибелі приблизно 50 людей, включаючи дітей і вагітних жінок, а понад 80 осіб отримали травми.
Цю інформацію можна знайти у Facebook-спільноті "Сторінки єврейської історії". Вказується, що причиною нападу на потерпілій єврейський народ стало зникнення восьмирічного Генріка Блашчика 1 липня 1946 року.
Через два дні хлопчик знову з'явився і стверджував, що його, мовляв, захопили євреї з наміром вбити. Проте в ході розслідування з'ясувалося, що його батько сам надіслав дитину до села, де їй надали вказівки, що саме казати.
Уже 4 липня 1946 року о 10:00 ранку в Кельце почалося насильство. У погромі брали участь численні особи, включно з тими, хто був у військовій формі. До полудня біля будівлі єврейського комітету зібралися близько двох тисяч осіб. Вони вигукували моторошні гасла, "Смерть євреям!", "Смерть убивцям наших дітей!", "Завершимо роботу Гітлера!".
Близько полудня до будівлі прибули силовики на чолі з сержантом міліції Владиславом Блахутом. Вони роззброїли євреїв, які готувалися до оборони. Коли ті відмовилися виходити на вулицю, Блахут почав жорстоко бити їх рукояткою револьвера з вигуками: "Німці не встигли вас знищити - ми завершимо їхню справу".
Вибухнувши ненавистю, натовп зламав двері та вікна, увірвавшись до приміщення, де почав жорстокий напад, використовуючи палиці, камені та металеві прути. Серед жертв - троє єврейських військових, нагороджених за службу Польщі, а також вагітна жінка і мати з немовлям. Ще близько тридцяти людей загинули в результаті атак на залізничному вокзалі.
Католицька церква не вжила жодних заходів для спростування широко розповсюдженого міфу про так звані криваві жертвопринесення та не висловила осуду жорстоких подій, що відбулися в Кельце.
Примас Польщі Август Хлонд відкрито висловив думку, що погроми не були спричинені расовою ненавистю. На його переконання, якщо антисемітизм і проявлявся, то винними в цьому є "євреї, які займають високі посади в польському уряді". 9 липня 1946 року 12 осіб опинилися на лаві підсудних.
Уже 11 липня суд виніс вирок: дев'ятьох обвинувачених засудили до страти. Президент Польської Народної Республіки Болеслав Берут не застосував право помилування, і вирок було виконано - засуджених розстріляли.
Погром у Кельці став поштовхом до масової еміграції єврейського населення з Польщі. У травні 1946 року країну залишили 3,5 тисячі євреїв, у червні - 8 тисяч, а вже в липні, після трагедії, виїхали 19 тисяч осіб, а в серпні ще понад 35 тисяч.
У 1996 році, на 50-ту річницю погрому, мер Кельце вибачився від імені містян. А у 60-ті роковини, вшанування пам'яті загиблих відбулося на державному рівні - з участю президента та міністрів.
Що ще можна додати... Вони пережили жахи Голокосту, дивом уникнувши смерті в газових камерах таборів. Це уламки великих єврейських родин. Повертаючись додому, багато з них вважали Польщу своєю батьківщиною навіть після війни. Але знову спалахнули погроми... Чоловіків, жінок, літніх людей і дітей викидали з вікон, а потім добивали залізними прутами, кийками та молотками. Справа була завершена. Польські євреї почали усвідомлювати, що їхня батьківщина вже не там, де пройшли їхнє дитинство й юність. Незабаром вони зробили свій вибір. Принаймні, вони мали цю можливість...
Через шість десятиліть після трагічних подій, на місці колишньої синагоги єврейської громади на вулиці Планти було відкрито меморіальну дошку.
"Вічна пам'ять всім, хто загинув. Ті, хто пережив жахливі дні катастрофи та пішов з життя в мирний час… А для євреїв мирні часи, на жаль, трапляються вкрай рідко," - йдеться у повідомленні.
Як повідомляв OBOZ.UA, 2 липня президент Польщі Анджей Дуда підписав закон про встановлення 11 липня Національним днем пам'яті про поляків, загиблих під час Другої світової війни на Волині. Варто зазначити, що йдеться про польське трактування трагічних подій того періоду.
#Євреї #Насильство #Антисемітизм #Адольф Гітлер #Голокост #Солдате! #Президент (державна посада) #Погром #Мер #Друга світова війна #Німці #Польща #Президент Польщі #Еміграція #Сержанте. #Польський народ #Католицька церква #Волинь #Анджей Дуда #Смертна кара #Табір знищення #Міліція #Польська Народна Республіка #Кельце #Болеслав Бірут #Рада міністрів (Польща)
