У своєму аналізі Снайдер представляє оригінальну перспективу на Голокост та розкриває, яким чином ця катастрофа впливає на наше сьогодення.
27 січня, у День пам'яті жертв Голокосту, у видавництві "Човен" виходить друком українською книга американського історика Тімоті Снайдера "Чорна земля. Голокост як історія і застереження".
Ця книга базується на нових джерелах з Східної Європи та забутих свідченнях тих, хто вцілів, а також переосмислює Голокост як подію, що є ближчою і зрозумілішою, ніж може здаватися на перший погляд, що робить її ще більш жахливою. У світогляді Гітлера Голокост виступав як стратегія відновлення глобального балансу, де знищення євреїв мало б забезпечити німцям необхідні ресурси. Реалізація такого плану була можлива лише за умови повного знищення інших держав Німеччиною.
Розглядаючи уроки Голокосту, Тімоті Снайдер приходить до висновку, що ми не сприйняли сучасність належним чином і таким чином піддали ризику наше майбутнє. На початку нового тисячоліття ми змушені звертатися до витоків минулого: суперечки за ресурси та продовольча нестабільність супроводжуються ідеологічними викликами для світового порядку. Отже, Голокост - це не лише частина історії, а й важливе попередження для майбутніх поколінь.
LIGA.net публікує фрагмент книги.
[...] У певний момент німецьке командування усвідомило, що погроми не є достатньо результативним способом для знищення євреїв. Вони також помітили, що безлад і хаос створюють можливості для вербування вбивць для подальших організованих дій. Протягом кількох тижнів стало зрозуміло, що людей, які звільнилися від радянської влади, можна залучити до насильства з різних причин: психологічних, економічних та політичних.
Місцеві жителі, які повернулися з німцями, принесли з собою та посилили німецьку ідею, що звільнення від євреїв - це єдине можливе звільнення і передумова для будь-яких подальших політичних дискусій. Людей, які втекли від радянської окупації до Берліна, та новобранців у самій країні можна було використати як перекладачів. Місцеві колаборанти додавали, можливо, для своїх цілей, ідею, що вбивство єврея змиє бруд радянської колаборації. Тож у червні та липні 1941 року німецькі менеджери насильства знайшли спосіб використати доступні пострадянські ресурси.
Нацистське переконання в тому, що євреї не є людьми, а східноєвропейці - це недолюди, не могло забезпечити жодної ефективної стратегії для знищення перших і підкорення других. Лише політичні рішення могли спонукати людей до дій, які німці не в змозі були здійснити самостійно: швидко і фізично знищити великі групи євреїв. Литва продемонструвала, що це можливо з політичної точки зору, тоді як Латвія підтвердила реалістичність такої стратегії на технічному рівні. Як і в Литві, ліквідація радянським режимом Латвійської республіки у червні 1940 року створила величезні політичні можливості для німців, надаючи їм цілий потік біженців, яких можна було залучити до своїх цілей.
Німці розпочали свою окупацію Латвії, залучивши близько 300 вибраних латвійців. Серед них був колишній керівник латвійської політичної поліції, якого вони знову призначили на його попередню посаду. Як у Латвії, так і в Литві, прихід німців супроводжувався активною пропагандистською кампанією в місцевих медіа. Газети публікували жахливі знімки убитих в'язнів НКВС, представляючи їх як латвійських жертв, тоді як євреїв зображували як вбивць. Радіопередачі та статті в газетах латвійською мовою ототожнювали радянську владу з єврейською спільнотою, а процес визволення асоціювався з їхньою ліквідацією в Латвії.
На той період Вальтер Шталекер, який очолював айнзатцгрупу А, розробив свою методику. Він вважав, що ключовим моментом є створення враження, ніби місцеве населення віддало дань своїй природній реакції на напади на євреїв і діяло "за власним бажанням". Шталекер підкреслював необхідність "направити" досвід радянської окупації для досягнення пронімецьких цілей. Як і в Литві, основним завданням місцевої пропаганди, що поширювалася через медіа та особисті розмови, було "прокласти цей шлях".
Шталекер розглядав погроми, які відбувалися під впливом німців, як своєрідну кампанію з вербування. Це призвело до формування нової моделі, що виникла в Латвії, яка двічі стала жертвою окупації: розстрільний загін, очолюваний місцевими жителями, які виконували вказівки німців і брали участь у більшості розстрілів. Командир цього загону, Віктор-Бернгардт Арайс, увійшов в історію Європи як один з найефективніших масових вбивць.
Certainly! However, it seems that you've included a placeholder (Sure! Please provide the text you would like me to make unique.). Please provide the specific text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist!
Арайс з'явився на світ у 1910 році в межах Російської імперії, в родині, де мати говорила німецькою, а батько став жертвою репресій радянського режиму після Жовтневої революції. Як і Шталекер та інші німецькі злочинці, Арайс здобув юридичну освіту. У 1932 році він вступив на юридичний факультет у незалежній Латвії, а за два роки почав працювати в поліції, щоб забезпечити себе. Щоб оплатити навчання, він одружився з жінкою, яка була значно старшою за нього, а згодом завів роман з молодшою партнеркою. Перед початком війни він повернувся до навчання та успішно завершив курс з англійського конституційного права. Після окупації Латвії радянськими військами Арайс продовжував своє навчання.
Він адаптував свою біографію до їхнього ідеологічного шаблона, акцентуючи у заявках на продовженні навчання на своєму скромному походженні та праці звичайного робітника, яким колись був. У нього був диплом радянської Латвії, тобто він здобув диплом із радянського права, захистивши курсову дипломну роботу, присвячену сталінській конституції. Здається, він дещо симпатизував радянському проєкту й навіть деякий час вважав себе комуністом. Згодом роботодавця, до якого він мав певну прихильність, репресували. Коли радянські війська відступали під тиском німців влітку 1941-го, вони начебто вбили коханку Арайса та її сім'ю. Невідомо, чи знав він тоді про це і чи це взагалі його хвилювало.
Лейтмотивом особистого та суспільного життя Арайса стало прагнення до соціального піднесення. Він працював у трьох абсолютно різних системах: латвійській, радянській і німецькій. Арайс не демонстрував жодних симпатій до комуністів до приходу радянських військ, так само як і не виявляв нацистських поглядів, поки не з'явилися німецькі солдати. Дійсно, будучи поліціянтом в незалежній Латвії, він затримував членів нелегальних правих угруповань. Можливо, випадково, а, можливо, за домовленістю, Айрасу вдалося зустрітися зі Шталекером відразу після вторгнення німецьких військ у Латвію.
Особистим перекладачем Шталекера був німець, що походив з Латвії, і знайомився з Арайсом ще до початку війни, коли той служив у латвійських збройних силах. Арайс та Шталекер зустрілися 1 та 2 липня 1941 року, коли в Ризі вже почалися напади на єврейську громаду. 3 липня Арайс разом зі своїми людьми вже почав проводити перші арешти євреїв. Наступного дня вони знищували синагоги в Ризі.
У Ризі Арайсу надали можливість використовувати будинок єврейської родини банкірів як свою штаб-квартиру. Цю сім'ю позбавили власності, а її членів депортували – не німці, а радянська влада. Коли німецькі війська увійшли до міста, більш заможні євреї вже опинилися в ГУЛАГу. Це дало змогу отримати значний матеріальний ресурс. Окрім конфіскації майна, радянська влада також усунула багатьох його власників. Якщо колишні власники – євреї – ще десь були присутні, вони не мали жодних шансів на повернення свого майна під німецькою окупацією. Навіть коли євреї намагалися відновити свої права на радянізоване майно, німці сприймали їх як мародерів.
Неєврейське населення Латвії, включаючи латишів, німців та інших, розмірковувало так, як зазвичай роблять люди в подібних ситуаціях: єдиний спосіб гарантувати збереження викраденого майна - це забезпечити, щоб ніхто більше не міг пред'явити на нього законні вимоги. Радянізація єврейських активів під час німецької окупації перетворилася на процес латишизації. Хоча німці контролювали найцінніші об'єкти, такі як резиденція родини банкіра, їм не вдавалося регулювати цю ситуацію на всій території. Сполучення радянської експропріації та нацистського антисемітизму створило для неєвреїв чіткий матеріальний мотив для знищення євреїв.
Четвертого липня 1941 року Арайс опублікував оголошення, сформульовані досить розмито, у яких закликав латишів реєструватися у новий допоміжний поліційний підрозділ, що працюватиме на німців. Жодної згадки про євреїв. Багато з його перших новобранців були солдатами Червоної армії, які до того служили в латвійському війську. Цілком імовірно, що це були чоловіки, які прагнули змити подвійну ганьбу - втрату латвійської незалежності та носіння радянської форми. Добровольці, які служили в радянській міліції, імовірно, також сподівалися очиститися від радянського минулого.
Арайс теж успішно вербував латишів, які тримали образи на радянську владу, дотримуючись порад Шталекера. Наприклад, один новобранець був свідком депортації своїх батьків радянською владою. Найбільша вікова група новобранців-поліціянтів становила від 16 до 21 року.
Для багатьох молодих людей рік радянської окупації став визначальним етапом у їхньому житті. Більшість новобранців допоміжної поліції походили з робітничого класу. Жоден із тих, хто вперше долучився до служби, не підозрював, що їхнім головним завданням буде вбивство євреїв. Багато з них не були добровольцями — їх просто перевели з лав звичайної поліції через нестачу охочих. Звичайно, не всі ці люди поділяли латвійський націоналізм; серед них були й росіяни.
Діяльність "команди Арайса", дітища Шталекера, перебувала під наглядом його підлеглих Рудольфа Баца та Рудольфа Ланґе. Вони навчали членів загону збирати євреїв і вбивати їх, згодом переклавши відповідальність за вбивства на Арайса. Він і його люди розстрілювали ризьких євреїв у Бікернієцькому лісі на околицях міста. Потім, упродовж шести місяців, від липня до грудня 1941 року, їздили селами й містечками на сумнозвісному синьому автобусі та вбивали тамтешніх євреїв. З 66 000 євреїв, які жили в Латвії влітку 1941 року, "команда Арайса" розстріляла приблизно 22 000, а згодом допомагала під час вбивств ще 28 000.
Як і інші вбивці, що служили німецькій політиці, і як самі німці, "команда Арайса" вбивала тих, кого їм наказували знищувати. Як і всі масові вбивці євреїв, вони також вбивали неєврейське населення. Роз'їжджаючи країною, вони, наприклад, розстрілювали пацієнтів психіатричних лікарень. Після того як більшість латвійських євреїв загинула, "команду Арайса" відправили на схід боротися з радянськими партизанами, тобто фактично розстрілювати білоруських цивільних.
Протягом всього часу Арайса найбільше турбувало, що його диплом юриста, отриманий за латвійської та радянської влади, більше не визнавався в Німеччині. Після того, як він завершив свою кар'єру як масовий вбивця, він повернувся до університету в Ризі, де отримав ступінь з права за німецькою системою.
Certainly! However, it seems that you've included a placeholder (Sure! Please provide the text you would like me to make unique.). Please provide the specific text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist!
Тімоті Снайдер є американським істориком, автором та публічним інтелектуалом. Він викладає в Університеті Торонто (Канада) і спеціалізується на історії Східної Європи XX століття, зокрема на історичних процесах в Україні, Польщі та Росії. Снайдер проводить дослідження в галузі націоналізму, тоталітаризму та Голокосту.
Українською мовою вийшли в світ ключові твори Тімоті Снайдера, серед яких "Роздуми про двадцяте століття" (в співавторстві з Тоні Джадтом), "Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка", "Про тиранію. Двадцять уроків ХХ століття. Графічна версія", "Наша недуга. Уроки свободи. З лікарняного щоденника", "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним", "Чорна земля. Голокост як історія та попередження", "Червоний князь", а також "Про свободу".
"Чорна земля" тепер доступна українською мовою завдяки спільним зусиллям видавництв "Човен" і "Локальна історія", з особливою підтримкою книгарні "Сенс".
#Євреї #Німеччина #Насильство #Нацизм #День (Київ) #Європа #Друга Польська Республіка #Адольф Гітлер #Німецька мова #Берлін #Голокост #Росія #Радянський Союз #Жовтнева революція #Литва #Історія #Канада #Погром #Нацистська Німеччина #Російська імперія #Депортація #Українська мова #Східна Європа #Військова окупація #Перекладач #Білорусь #Комунізм #Йосип Сталін #Тімоті Снайдер #Латвія #Червона Армія #Університет Торонто #Поліція #Америка #Брати #НКВД #Сорочка #латвійці #Командувач #оперативні групи #латиська мова #Вухо
