У період існування СРСР Голокост замаскували під терміном "мирні радянські громадяни", що призвело до стирання особистісних рис жертв. Водночас євреїв перетворювали на образ внутрішнього і зовнішнього супротивника.
Про це в бесіді з РБК-Україна поділився історик Віталій Нахманович. Інформацію передають Контракти.UA.
Скільки євреїв стало жертвами Голокосту?
Експерт підкреслив, що Голокост є не чужою, а невід'ємною частиною української історії.
Адже "коли ми не ділимо жертв на своїх і чужих, а пам'ятаємо всіх" - самі стаємо сильнішими.
Нахманович зазначив, що в результаті Голокосту загинуло більше шести мільйонів євреїв в Європі.
"Серед них щонайменше півтора мільйона знаходяться на території України," - зазначив дослідник.
Отже, в Бабиному Яру, що в Києві, "всього за два дні вересня 1941 року загинуло більше 33 тисяч осіб".
"Союз Радянських Соціалістичних Республік намагався знищити пам'ять про цю трагедію, але його зусилля виявилися марними. Сьогодні спогади про минуле наголошують на важливості: ігнорувати уроки історії небезпечно для кожного покоління," – підкреслив історик.
Що відомо про переслідування єврейської громади в Радянському Союзі?
Нахманович розповів, що офіційно (хоч і не "декларовано публічно") за радянських часів існували "національні відсоткові норми":
* на освіту;
* на співбесіду для працевлаштування;
* на зайняття певних посад.
Як приклад він нагадав історію відомого радянського поета Расула Гамзатова, який у своїх спогадах ділився, як "приїхав вступати до літературного інституту в Москву".
Передаючи документи, його запитують: "Якої ви національності?". Він відповідає: "Я аварець". "Аварець - це те ж саме, що й абхазець?", - питають його. "Ні, аварець - це окрема національність", - уточнює він. "Вибачте, але на вашу національність немає розподілу", - додає історик.
За його словами, подібна ситуація мала місце і щодо єврейської громади.
"Євреї були найбільш урбанізованою нацією в Радянському Союзі. Прагнення до вищої освіти, як і в будь-яких міських жителів, у євреїв було високим. Але люди стикалися з цією проблемою", - визнав науковець.
Нахманович також розповів про свою матір, яка здобула освіту в вечірньому КПІ, оскільки не була зарахована на денну форму навчання. Після закінчення вона працювала в проектному інституті, що спеціалізувався на легкій промисловості.
"Якось одна колега, українка, спитала її: "Оце правду кажуть, що в цей інститут беруть лише євреїв?". Мама відповіла: "Ти помиляєшся, це просто єдиний інститут, куди євреїв взагалі беруть", - розповів він.
Окрім того, євреям забороняли працювати на деяких посадах.
Наприклад, у Києві існувало зовсім небагато проектних інститутів, які приймали на роботу євреїв. Можливо, це пов'язано з тим, що більшість з них мали "стратегічне значення", і влада була насторожена щодо можливих "агентів світового сіонізму", - зазначив експерт.
Чому було потрібно розпалювати ворожнечу між націями?
Насамкінець історик наголосив, що "радянському режиму треба було культивувати ворожнечу між різними народами".
Тому трагедії залишалися в тіні. Замість цього, поширювалися легенди, такі як "євреї, що боролись у Ташкенті", та "українці як карателі й прислужники фашистів", - зазначив Нахманович.
Основним аспектом, як зазначив він, було те, "щоб українці та євреї не змогли жодним чином з'єднати свої зусилля у боротьбі проти радянської влади".
Нагадаємо, що раніше ми ділилися історіями про те, як українці рятували євреїв від нацистських переслідувань, ризикуючи власним життям.
Крім того, ми пояснювали, чому репресії проти євреїв з боку нацистів в Україні почалися ще до Бабиного Яру.
Читайте також про гоніння на науку - як євреїв у СРСР витісняли з професій та культури.
#Євреї #Нацизм #Європа #Голокост #Радянський Союз #Українці #Історія #Москва #Фашизм #Поет #Репресії #Нація #Сіонізм #Вчений #Історія України #Національність #Ташкент #Вища освіта #Київ #Легка промисловість #Наука #Авари (Кавказ) #Група РБК
