Четыре года назад Кремль начал вторжение в Украину. С тех пор Владимир Путин твердит о необходимости преодоления "первопричин войны". Проблема лишь в том, что в поиске первопричин ему важно не выйти на самого себя, пишет Павел Казарин для Slawa.tv.
Следующий текст будет представлен на оригинальном языке.
Офіційна Москва довгі роки розмірковує про підступність Владіміра Леніна, який оформив кордони союзної республіки й тим самим "подарував" Україні її державність. Мешканця Мавзолею прийнято лаяти за національну політику й подавати як приклад недалекоглядності. Але в тому й особливість, що все було строго навпаки. Падіння Російської Імперії збіглося зі зростанням національної самосвідомості в національних окраїнах імперії. Нічого дивного, якщо врахувати, що національна політика імперії від початків була дискримінаційною. Прикладів було достатньо -- наприклад, з 1889 року мусульманин, який отримав диплом юриста, міг вступити до колегії адвокатів тільки після отримання спеціального дозволу міністра юстиції. Дискримінація була і в армії -- частка шведів, німців, фінів, латишів, естонців і вірмен не повинна була перевищувати 20% від загальної кількості офіцерів. Встановлювалися квоти в університетах для євреїв і йшла русифікація католицьких храмів у Білорусі.,,
І як тільки імперія почала втрачати свою стабільність, всі національні голоси, які раніше намагалися придушити в Санкт-Петербурзі, стали лунати дедалі ясніше.
У результаті війна на території колишньої Російської імперії мала декілька вимірів. Більшовики, які намагалися відновити єдину державу, зіткнулися з тим, що їм протистояли не лише прихильники монархії, а й національні ідентичності. Ті самі національні ідентичності, які сприйняли падіння імперії як вікно можливостей для створення національних держав. Політика Владіміра Леніна була гранично раціональною. Він лише намагався послабити позиції "національних сепаратистів". Більшовики в той час грали в гру "який сенс вам боротися за незалежність, якщо наша держава готова забезпечити вам право на національну мову, культуру і протодержавність?" Фактично, Ленін не створював національні республіки. Він лише погодився з їх фактичною появою на карті. Це була та необхідна умова, яка дозволила більшовикам, що воювали проти адептів монархії та прихильників національних держав, знизити напругу на одному зі своїх фронтів. Необхідна умова, щоб утримати території імперії, що розповзалися.
Внаслідок цього унітарна імперія була замінена на союзну.
Більшовикам вдалося призупинити історичний розвиток. У той час, коли інші імперії Європи розпадалися на національні держави, вони змогли утримати більшість національних окраїн силою в рамках єдиного державного утворення. Це вимагало від них сплати "податку" у вигляді підтримки контролю над тими регіонами, які прагнули до власної незалежності, зокрема, України. Проте їм вдалося лише затримати історичний процес, а не знищити його. Відродження совєтської імперії виявило всі ті тенденції, які були зупинені ще в тридцяті роки двадцятого століття. Коли імперський контроль почав ослаблюватися, національні голоси знову почали звучати. Сплячі ідентичності прокидалися, а формальні кордони перетворювалися на реальні. Сьогодні, коли Володимир Путін говорить про "денацифікацію" України та "подолання першопричин конфлікту", він лише демонструє своє незнання історії. Протягом всього двадцятого століття відбувався процес розпаду імперій. Колонії здобували незалежність, а політична карта світу ставала дедалі більш фрагментованою. Метрополії неодноразово намагалися силою утримати свої території, але кожна нова військова акція не призводила до збереження статус-кво.
Що спільного у Португальської, Британської та Французької імперій? Правильно, їх не існує.
До того ж навіть якщо уявити, що Москві вдалося відновити контроль над Україною, це зовсім не означає, що на цьому ваги імперського самолюбства вийдуть в нуль. Російський триколор над Ужгородом не означатиме, що далі на захід для росіян почне простягатися простір "чужого". Хто може сказати напевно, де для росіян проходить межа імперського самовідчуття? "Не наше" для Москви -- це там, де не розуміють російської мови? Там, де не ступала нога солдата імперії? Межі СРСР? Варшавського блоку? Російської імперії? А тому, коли російський автократ вимагає подолати причини конфлікту -- він вимагає повернути час назад. Відмотати історичний час на століття. Повернути Індію -- Британії, Східний Тимор -- Португалії, Алжир і В'єтнам -- Франції. Скасувати Вудсток, сексуальну революцію й технічний прогрес. Коли він вимагає "денацифікації", він фактично говорить про обнулення національної ідентичності українців. Тієї самої, з існуванням якої змирився сто років тому вождь світового пролетаріату. Скасувати її сьогодні можна, лише фізично знищивши носіїв цієї самої ідентичності -- і тому вимога Москви виглядає як запрошення до геноциду. Коли Владімір Путін вимагає подолати "першопричини конфлікту", в його словах є певна частка здорового глузду.
Просто першопричина конфлікту -- це його країна і він сам.
#Євреї #Сепаратизм #Україна #Більшовики #Радянський Союз #Росіяни #Москва #Індія #Володимир Путін #Російська імперія #Франція #Мусульмани #Дискримінація #Кремль (фортифікаційна споруда) #Університет #Алжир #Білорусь #Вірмени #Юрист #Храм #Санкт-Петербург #Ужгород #Португалія #Імперія #Шведи #Володимир Ленін #В'єтнам #Денацифікація #Монархія #Русифікація #Східний Тимор #Естонці #Брати #Логічно #латвійці #Адвокат #Є #Національна держава #Самосвідомість #Володимир, Росія
