З метою здобуття перемоги на президентських виборах Кароль Навроцький вже погодився виконати всі вимоги ультраправих, серед яких є й відверті антиукраїнські.
Новий президент Польщі має заблокувати вступ України до НАТО, а також гарантувати, що польські війська не будуть направлені в Україну.
Це - дві з восьми вимог, які Славомір Менцен, кандидат у президенти від ультраправої "Конфедерації", висунув учасникам другого туру.
І першим на цей заклик відповів Кароль Навроцький - формально незалежний кандидат, якого активно підтримує опозиційна партія "Право і справедливість" ("ПіС"). Він оголосив, що приймає ці вимоги і готовий прийти на ефір на YouTube-каналі Менцена, щоб підписати відповідний меморандум.
А другий кандидат - представник керівної партії "Громадянська платформа" Рафал Тшасковський - також не відкинув ці умови, заявивши про готовність прийти на ефір та подискутувати про них із Менценом.
Дні, що пройшли після першого туру, однозначно свідчать - саме Славомір Менцен виявився головним переможцем цих виборів. Кандидат у президенти, що посів трете місце з результатом 14,8%, отримав "золоту акцію", що дає змогу нав'язувати свій порядок денний фаворитам перегонів.
З критикою його вимоги блокувати вступ України до НАТО виступив лише прем'єр Дональд Туск. А учасники другого туру або підтримали її, або мовчать.
Таким чином, антик українська пропаганда ще більше загострилася на цьогорічних виборах у Польщі.
І якщо вибори виграє Кароль Навроцький - йому доведеться зважати на свої обіцянки.
Крім того, ймовірність реалізації цього сценарію за останні дні зростає. Виглядає так, що проукраїнський кандидат Рафал Тшасковський не може знайти чітку стратегію для другого туру, а його зусилля залучити нових виборців лише відштовхують його традиційну підтримку.
Польський політолог Марчин Паладе підрахував: без істотного збільшення явки у другому турі перемогу здобуде Кароль Навроцький, хоча і з мінімальним відривом.
Зокрема, за проведеними розрахунками, 50,3% виборців планують підтримати його, в той час як Тшасковський отримає лише 49,9% голосів.
Цей прогноз грунтується на припущеннях про голосування електорату кандидатів, які не пройшли до другого туру. Зокрема, згідно з його оцінками, близько 65% виборців Славоміра Менцена та Гжегожа Брауна – радикального правого кандидата, який несподівано зайняв четверте місце в першому турі з 6,34% голосів – можуть віддати свої голоси за Навроцького.
З цього електорату Тшасковський може сподіватися лише на 15% голосів виборців Менцена. Інші ж виборці, ймовірно, не з’являться на виборчі дільниці, адже обидва кандидати для них є однаково неприйнятними.
У таких обставинах публічна підтримка від Славоміра Менцена може стати ключовою для досягнення перемоги. Однак отримати її буде нелегко.
20 травня Менцен організував пресконференцію, під час якої оголосив, що будь-який кандидат у президенти, який бажає отримати його підтримку, повинен підписати декларацію, зобов'язуючись виконувати певні політичні умови.
Крім двох зазначених аспектів, які стосуються України, він наполягає на забезпеченні відмови від підвищення податкових ставок, обмеження використання готівки, зменшення доступу до зброї, а також передачі будь-яких національних повноважень органам Європейського Союзу.
Жодна з цих вимог не викликала жодних заперечень у Кароля Навроцького.
"Я приймаю запрошення і готовий до підписання тих пропозицій. А решту обговоримо у пана на Youtube-каналі. До зустрічі", - написав він на своїй сторінці у Х.
Слід зазначити, що ці вимоги не узгоджуються з позицією партії "Право і справедливість", яку представляє Навроцький. Проте варто зауважити, що формально він є незалежним кандидатом, що значно полегшує його можливість налагодження контактів з ультраправими.
Не залишає боротьбу за голоси електорату Менцена і Рафал Тшасковський. Він висловив готовність взяти участь в ефірі з Менценом, щоб обговорити його вимоги. Хоча, оголосивши про це на одному з передвиборчих мітингів, Тшасковський зауважив, що "не може гарантувати підписання декларації", саме його згода на таку дискусію свідчить про те, що він не виключає можливості підтримки принаймні деяких пунктів Менцена.
Гжегож Браун також озвучив свої вимоги до кандидатів у другому турі. Проте, ці вимоги виглядають явно неприпустимими.
Антиукраїнські аргументи (таких як заборона "бандерівської ідеології" та припинення військової підтримки України) поєднуються з антиєвропейськими, антисемітськими та антисистемними позиціями, що робить їх цілком неприйнятними навіть для Навроцького.
Отже, єдиний крок, який правий кандидат зробив на адресу цього електорату, полягає в тому, що він згадує його поряд зі своїми прихильниками та виборцями Менцена, називаючи їх "патріотичною більшістю", яка невдовзі здобуде перемогу над лібералами.
Хоча Славомір Менцен не потрапив у другий тур, сьогодні він виглядає як головний тріумфатор цих виборів.
Змушуючи кандидатів від основних політичних партій погодитися на участь у його програмі та обговорення його умов, представник "Конфедерації" зумів вивести свою політичну силу з ізоляції, остаточно позбувшись статусу, що не підлягає обговоренню.
Цьому ще й сприяв несподівано високий результат Гжегожа Брауна - на його тлі "Конфедерація" виглядає відносно респектабельною політичною силою, з якою можна не лише дискутувати, а й у перспективі - створювати коаліцію.
Польські експерти з політики ведуть дискусії щодо того, чиє здобуття перемоги буде найбільш вигідним для Менцена.
Перемога Навроцького посилює політичну кризу в країні та наближає дострокові вибори.
Вибори, які можуть стати історичними для "Конфедерації", адже вона має шанс вперше потрапити до керівництва, уклавши альянс з "ПіС".
А у разі перемоги Тшасковського перед "Конфедерацією" відкривається інша можливість. Поразка на президентських виборах стане для "ПіС" дуже потужним ударом - і у "Конфедерації" зростають шанси перехопити лідерство на правому політичному фланзі.
І не виключено, що Менцен врешті-решт уникне необхідності напряму заявляти про підтримку когось із кандидатів. Адже свій головний бонус він вже отримав.
Непевна перемога у першому турі завела Рафала Тшасковського у досить непросте становище.
Несподівано перед другим туром він втратив свій статус лідера і тепер більше нагадує того, хто змушений наздоганяти.
Перемога Навроцького поки що не є неминучою, і останні події в Румунії свідчать про те, що успіх можливий, навіть якщо є значне відставання.
Однак для цього необхідно переосмислити свої помилки та відкоригувати виборчу тактику.
Але піти на це кандидат від партії Дональда Туска поки не зміг.
Частина його команди та підтримуючих осіб відразу після оголошення підсумків першого туру закликала слідувати "румунській моделі", представляючи другий тур як конфлікт між "демократичною та коричневою Польщею".
Такий шлях має мобілізувати електорат проєвропейських сил, частина з яких не пішла на дільниці через загравання Тшасковського з ультраправими. І саме таким шляхом пішов переможець румунських виборів Нікушор Дан.
Особливо враховуючи, що сучасне підпорядкування перед Менценом дозволяє зарахувати Навроцького до ультраправих. Це може стати сильним чинником для активізації проєвропейського виборця.
Проте Тшасковський лише частково дослухався до цих порад. Одночасно зі спробами представити другий тур як таку вирішальну битву між демократією та ксенофобією, кандидат-ліберал продовжує загравати з правими.
Зокрема, окрім того, що дав згоду на візит до каналу Менцена, Тшасковський також залучив до своєї команди колишнього керівника Бюро національної безпеки Яцека Северу, який є близьким союзником президента Анджея Дуди.
Ці дії свідчать про те, що кандидат-ліберал все ще сподівається залучити хоча б частину виборців з ультраправих рядів.
Так, ця ідея має свою логіку. Йдеться про антисистемний електорат, для якого і Тшасковський, і Навроцький однаково виглядають як частини ненависної політичної еліти. А Навроцький, попри формальний статус незалежного кандидата, сприймається як частина "ПіС", до правління якої є чимало питань.
Отже, якщо Тшасковський зможе залучити хоча б частину ультраправих виборців, щоб підтримати його, а також переконати ще когось утриматися від голосування, це може стати вирішальним чинником, який забезпечить йому перемогу.
Однак існує одна проблема. Ці дві стратегії: збільшення бази підтримки та співпраця з ультраправими - у значній мірі знаходяться в конфлікті одна з одною.
Існує ймовірність, що жодна з запропонованих стратегій не принесе успіху.
І в той момент Тшасковський здобуде те, що зазвичай дістається тим, хто намагається впіймати двох зайців одночасно.
Це може виявитися ключовим моментом, коли нещодавній беззаперечний лідер змагань остаточно позбудеться шансів на тріумф.
У п'ятницю, 23 травня, відбудуться дебати між Рафалом Тшасковським та Каролем Навроцьким. Можливо, після їх проведення можна буде зробити висновки про те, як змінилася риторика кандидатів, орієнтуючись на правий електорат.
Наступного дня Рафал Тшасковський вийде в ефір до Менцена, і це можна вважати визначальним моментом. Цікаво, як кандидат відповість на явно антиукраїнські пункти вимог від "Конфедерації".
Однак одне можна стверджувати з упевненістю — теперішній успіх польських ультраправих, безумовно, призведе до виникнення ряду труднощів для України.
Навіть якщо Тшасковський здобуде перемогу (ймовірність якої все ще залишається досить суттєвою), опозиція матиме все більше україноскептичних представників, адже "Конфедерація" вже тепер починає нав'язувати свій порядок денний партії "ПіС". І цей процес лише посилюватиметься з часом.
Замість цього, тріумф Навроцького підносить політичну кризу в Польщі на нову висоту.
Новий президент, ймовірно, буде значно частіше накладати вето на урядові пропозиції, ніж це робив Анджей Дуда. Це може привести до розколу в коаліції або, принаймні, ускладнити її можливості реалізувати передвиборчі обіцянки. В результаті, шанси коаліції на успіх на виборах 2027 року можуть опинитися під загрозою.
Проте найбільша складність полягає в тому, що, згідно з результатами соціологічних досліджень, лише три політичні партії мають шанси потрапити до нового Сейму у разі проведення дострокових виборів: "Громадянська платформа" Дональда Туска (самостійно або в коаліції), "ПіС" та "Конфедерація".
Це практично гарантує зміну уряду і створення коаліції з участю антиукраїнської "Конфедерації".
Отже, це саме той сценарій, якого всі так остерігалися перед виборами 2023 року, і який, на щастя, вдалося обійти.
Однак слід зазначити, що ймовірність вкрай несприятливого сценарію для України у Румунії була значно вищою, ніж тепер у Польщі. Проте активізація прозахідного виборця повністю змінила ситуацію.
У Рафала Тшасковського ще є можливість скористатися цим рецептом. А яке рішення він прийме, ми дізнаємося вже найближчими днями.
#Ультраправа політика #Антисемітизм #Ідеологія #Демократія #Коаліція #Україна #Прем'єр-міністр #НАТО #Мітинг #Європейський Союз #Мобілізація #Польща #Антиукраїнські настрої #Право і справедливість #Конфедерація #Президент Польщі #Опозиція (політика) #Податок #Румунія #2014 Президентські вибори в Україні #Лібералізм #Політолог #Дональд Туск #Польський народ #Анджей Дуда #Патріотизм #Риторика #Електорат #Конфедеративні Штати Америки #Громадянська платформа #Меморандум
