Вибори президента в Польщі: напруга перед другим туром та перемога націоналістичних сил

Шанси ліберала Рафала Тшасковського та консерватора Кароля Навроцького на здобуття перемоги у другому турі майже співмірні.

Результати першого туру президентських виборів у Польщі засвідчили значну поляризацію польського суспільства, де одна його половина готова, попри все, голосувати за правоконсервативні сили, а інша - за ліволіберальні.

У виборчій кампанії ситуація змінилася, і, всупереч раніше зробленим прогнозам, які віддавали перевагу кандидату від ліберальної Громадянської коаліції (KO) Тшасковському, фаворита вже не існує. Представник правоконсервативної партії "Право і Справедливість" (PiS) Навроцький має рівні шанси на здобуття перемоги.

Голосування, що відбулося минулої неділі, продемонструвало неочікувано значну підтримку крайніх націоналістів у Польщі. Ці політики під час кампанії відкрито висловлювали свої антиєвропейські та антиукраїнські позиції. Така ситуація може стати серйозним викликом для майбутніх українсько-польських відносин.

Очікуване і несподіване

Результати екзит-полу, оприлюднені відразу після закриття виборчих дільниць у Польщі, виявилися здебільшого передбачуваними, хоча й з кількома несподіванками. Як і очікувалося, ліберал Тшасковський та євроскептик Навроцький пройшли до другого туру з рекордної кількості 13 кандидатів. Однак, розрив між ними виявився несподіваним: соціологічні дослідження прогнозували перевагу Тшасковського на рівні 4-5%, але в реальності різниця виявилася меншою за 2%, що потрапляє у межі статистичної похибки. Це дало можливість Ярославу Качинському та партії PiS оголосити результат своєю маленькою перемогою, сповнені оптимізму перед другим туром.

Не виникло несподіванок і стосовно третього місця на президентському п'єдесталі: його отримав кандидат від націоналістичної "Конфедерації" Славомір Ментцен, з досить значним результатом - майже 15%. Проте справжньою сенсацією стало четверте місце Гжегожа Брауна, представника крайнього націоналізму з антиукраїнськими та проросійськими поглядами, який набрав 6,3% і у попередніх соцопитуваннях знаходився в межах статистичної похибки. Загальні електоральні показники Ментцена і Брауна перевищують 20%, що вказує на зростаючу популярність крайніх націоналістів у Польщі, які проявляють критичне ставлення до ЄС, а також демонструють антисемітські, антиукраїнські й часто проросійські погляди. Це явно суперечить усталеним уявленням і нещодавнім дослідженням, які свідчать про те, що поляки вважаються найбільш проєвропейською нацією в Євросоюзі, де понад 80% населення підтримує членство в ЄС.

Інші кандидати від ліволіберальних сил (Шимон Головня, Адріан Зандберг, Магдалена Бєят) в сумі здобули трохи більше 14%. Це може свідчити про потенційний електорат Тшасковського в майбутньому. Однак ця цифра все ж залишається нижчою за результати націоналістів, чиїм виборцям, безумовно, ближчі ідеї Навроцького.

Географічно, Тшасковський здобув перемогу в десяти воєводствах: вся західна та центральна частини Польщі підтримали кандидата від Громадянської коаліції. У свою чергу, Навроцький успішно виступив у шести воєводствах на сході країни. За кандидата від партії Туска проголосували всі великі міста, тоді як Навроцький отримав значну підтримку в меншеньких містечках та селах.

В Польщі вважають, що перемоги на виборах досягаються саме на околицях. Тому в найближчі два тижні кандидати, безсумнівно, зосередять свої зусилля на організації зустрічей у регіонах, особливо в тих місцях, де перевага однієї з кандидатур є незначною.

Лідер партії PiS Ярослав Качинський не приховує свого оптимізму після завершення першого туру виборів. Він відзначив, що результати Навроцького виявилися кращими, ніж він сподівався. Також він підкреслив позитивний момент у тому, що праві сили в цілому здобули більше 50% голосів виборців, що може підвищити шанси Навроцького на успіх у другому турі.

Лідер партії KO Дональд Туск акцентує увагу на тому, що "гра лише почалася". Прем'єр Польщі підкреслює важливість найближчих двох тижнів для майбутнього країни. "Тому, жодного кроку назад", - зазначив Туск у своїй публікації в мережі X, акцентуючи на тому, що боротьба за кожен голос триває.

Два головні кандидати без перепочинку знову вирушили з Варшави у Польщу. У понеділок вранці Тшасковський вже пригощав солодкими булочками мешканців міста Кєльце на півдні Польщі, те ж саме робив Навроцький у Гданську на півночі.

Штаби обох кандидатів ведуть перемовини про теледебати, які мають відбутися найближчими днями, а також шукають підтримки у тих, хто не вийшов до другого туру.

На даний момент інші кандидати не поспішають оголошувати про свою підтримку, а деякі навіть відкрито заявляють, що не планують цього робити. Лише маршалок Сейму Шимон Головня закликав своїх виборців віддати голоси за Тшасковського у другому турі. Водночас кандидат від лівої партії "Разом" Зандберг наголосив, що його виборці не є "перехідним кубком" і мають власну думку для ухвалення рішення. Проте публічна підтримка конкретних кандидатів є надзвичайно важливою. Можна очікувати, що найближчим часом більшість претендентів оголосять про свої позиції. Зокрема, кандидат від "Конфедерації" Ментцен також пообіцяв висловити свою підтримку.

Група кандидатів, які не пройшли до другого туру, але показали досить добрі результати, відверто визнають, що це є частиною стратегії для майбутніх парламентських виборів у Польщі в 2027 році. Зокрема, націоналіст Браун впевнений, що результати цих виборів відображають "настрій польського суспільства". Він сподівається, що зможе сформувати в новому польському парламенті "справжню антисистемну праву силу", яка без вагань виступатиме проти ЄС та України.

РУМУНІЙСЬКИЙ АКЦЕНТ У ПОЛЬСЬКИХ ВИБОРАХ

Одночасно з першим туром виборів у Польщі в Румунії проходив другий тур виборів президента. Тут також розгорнулася напружена боротьба між консервативним євроскептиком Джордже Сіміоном та проєвропейським мером Бухареста Нікушором Даном.

За кілька днів до виборів лідер ультраправої партії AUR, Сіміон, несподівано з'явився на одному з передвиборчих мітингів Навроцького на півдні Польщі. Обидва кандидати висловили взаємну підтримку та наміри після перемоги об'єднати зусилля для створення спільного консервативного фронту в Східній Європі. Проте, у другому турі Сіміон зазнав нищівної поразки від Дани, що викликало великий ентузіазм у прихильників Тшасковського в Польщі. Тим часом Туск, у мережі X, привітав Дана з перемогою румунською мовою, сказавши: "Нехай живе вільна Румунія".

Прихильники Тшасковського вважають, що досягнення Дана слугує мотивуючим прикладом для їхнього кандидата, який має можливість здобути перемогу у другому турі виборів та запобігти антиєвропейському курсу для Польщі.

Проте завдання у провладного кандидата є дуже непростим. Голим оком видно, що польське суспільство останнім часом сильно радикалізувалося. Антиукраїнські, антисемітські чи антиєвропейські гасла вже не є такою рідкістю, як це було ще кілька років тому. Свідченням цьому є висока підтримка Брауна і Ментцена, які відверто робили кампанію на антиукраїнських гаслах, а перший з них давно не приховує прихильного ставлення до Росії. Погляди Навроцького виборцям крайніх націоналістів можуть бути ближчими, і саме від їх мобілізації піти на виборчі дільниці може залежати успіх кандидата партії Качинського.

Несприятливим фактором для Тшасковського може бути й те, що він носить "латку" провладного кандидата, а в польському суспільстві сьогодні відчутним є розчарування урядом через велику кількість невиконаних передвиборчих обіцянок. У Польщі побутує думка, що доволі низький результат Тшасковського, крім деяких прорахунків штабу, насправді є "жовтою карткою" для уряду Туска. Натомість поразка Тшасковського може стати відстроченою "червоною карткою" з реальною перспективою втратити владу через два роки.

Однак попри всі "за" і "проти", шанси на перемогу обидва кандидати мають приблизно однакові. Шляхом до перемоги Тшасковського може бути висока мобілізація своїх виборців і страх поміркованих поляків перед перспективою радикального розвороту країни управо.

Високий рівень підтримки націоналістичних сил на виборах у Польщі свідчить про те, що антиукраїнські настрої, на жаль, здобувають все більше прихильників серед польського населення. Це явище, без сумніву, спричинене активністю проросійських груп у Польщі, які докладають зусиль для того, щоб спровокувати конфлікт між українцями та поляками. Ця ситуація не може залишатись непоміченою як у Варшаві, так і в Києві.

Наступний президент Польщі значною мірою визначатиме характер і динаміку польсько-українських відносин. Залишається сподіватися, що антиукраїнські тренди не візьмуть гору і наступний президент (хоч хто б ним став) добре усвідомлюватиме складність нинішніх геополітичних реалій і загрозу для усього регіону з боку Росії. А тому продовжуватиме вибудовувати партнерські і дружні відносини з Києвом, як це робили усі попередні польські президенти.