«Щоб у вас не залишалося жодних сумнівів». Віталій Портников висловив свою думку про особистість, яку він вважає ключовою фігурою в історії України.

У розмові з блогеркою та журналісткою Аліною Доротюк, журналіст, публіцист і автор Віталій Портников висловив свою думку про особу, яку він ідентифікує як ключову фігуру в українській історії, надавши пояснення своїм переконанням.

Журналіст, публіцист і письменник Віталій Портников дав велике інтерв'ю Аліні Доротюк. Зокрема, він відповів на питання, кого він вважає головними людьми, які вплинули на становлення України як держави.

Портников зауважив, що, обговорюючи українських діячів, треба говорити про Україну в контексті цивілізації, а не держави, бо українська держава у сучасному її розумінні проіснувала лише кілька років у 20-х роках ХХ ст.

"А так ясно хто, це за великим рахунком українців відбувались саме як культурний феномен. Не історичний. Тому що історія України була вкрадена Москвою. Вщент. Тоді, коли починалася Весна народів, і багато хто до витоків своєї історії звертався: поляки, литовці, до Речі Посполитою, Великого Князівства ЛитовськогоУкраїнці не могли звернутися до історії, бо як тільки вони зверталися до історії, там вже стоїть росіянин і каже: "Это наше". Не Крим наш, а Кієв наш. Русь наша". А це не ваше!", -- зазначив Портников.

Він вважає Тараса Шевченка ключовою фігурою в українській історії.

"Основною постаттю в нашій історії є Тарас Шевченко. Це щоб у вас навіть сумніву не було. Не було б Тараса Шевченка, не було б українців. Справа не тільки в мові. Тому що до Шевченка Іван Котляревський вже писав практично такою мовою. Чимало українських письменників писали мовою Шевченка. А це питання душі. Шевченку вдалося за абсолютно незрозумілих причин (це не літературознавчий аналіз), створити образ української душі у свої творчості", -- зазначив Портников.

Він провів паралелі між історією України та історією єврейської нації.

Хоча я не є етнічним українцем, я все ж таки маю певне розуміння цієї ситуації. Це не стільки емоційний відгук, скільки раціональне усвідомлення реальності. Коли я почав читати ці твори, в мене виникло чітке усвідомлення цього факту. Можливо, євреї відчувають подібний зв’язок із Торею, коли звертаються до свого священного тексту. Все починалося з певних релігійних основ, і цей зв’язок між людьми й релігійними текстами є важливим. У нашому випадку, релігійні тексти були замінені творами Шевченка, Франка, Лесі Українки та інших представників української літератури, таких як Грабовський. Адже ті, про кого йдеться, вже стали політиками, вихованими на цих культурних цінностях.

Віталій Портников висловив думку, що можна порівняти постаті, такі як Бен Гуріон, Жаботинський або Гельц, з фундатором сучасної єврейської держави, оскільки вони спиралися на текст. Євреїв часто називали народом книги, і без цієї книги ці люди могли б не усвідомити важливість відновлення державності. Аналогічно, українці також є народом книги, де Кобзар і інші літературні твори відіграють важливу роль. Після цього з'являються політики, які починають виконувати свої функції в цьому контексті.