Сергей Грабовский: Почему диктаторы испытывали и продолжают испытывать ненависть к Черчиллю? -- Блоги | OBOZ.UA

Ми перебуваємо в часі значних подій та невеликих особистостей... Немає нічого жахливішого, ніж зносити несправедливість і насильство, керуючись страхом перед війною. Якщо ви не здатні відстояти свої права проти агресора, його зазіхання і приниження не матимуть кінця... Народи, які боролися зі зброєю в руках, завжди відроджувалися. Але для тих, хто покірно здається, все закінчується.

Здається, сьогодні це звучить як коментар до певних осіб, чи не так? Але насправді це цитата знаменитого британського політика, письменника та історика Вінстона Черчилля, виголошена в 1930-х роках, коли світ занурювався в безодню хаосу, а тоталітарні режими безперешкодно наступали на демократичні країни. І водночас це стосується чітко визначених історичних алгоритмів, які залишаються актуальними й до сьогодні.

У масової аудиторії постать Вінстона Черчилля нерідко асоціюється з відтягуванням відкриття "другого фронту" під час Другої світової війни та начебто розпочатою ним у Фултонській промові "холодною війною" проти СССР. Насправді такі асоціації - витвори совєтсько-російської міфології. Адже Велика Британія воювала з Третім Райхом з вересня 1939 року, тобто з часу, коли Сталін і Гітлер спільно громили Річ Посполиту та укладали договір про дружбу і кордон. Іншими словами, реально саме совєтсько-німецький фронт став "другим фронтом", але Сталіну вдалося вже тоді пошити в дурні демократичні держави - і сталінський міф про "другий фронт", з яким наче затягнули західні держави, живе донині, не лише в Росії, а і за її межами. З "холодною війною" теж усе не так. Її проголосив Сталін у програмній промові виборцями (читай - номенклатурою) Сталінського виборчого округу міста Москви 9 лютого 1946 року. У ній він підкреслив, що "совєтська спільнота є ліпшою формою організації суспільства, ніж у будь-якого несовєтського суспільства". Отже, хто не хоче переймати совєтський досвід організації суспільства, той - ворог прогресу. Що роблять із ворогами прогресу? Та те саме, що з ворогами народу, тільки в масштабніших формах. Іншими словами, Сталін прямо заявив: совєтський тоталітаризм - благо, демократія у всіх її реальних формах - зло. А потім совєтська пропаганда перекинула провину за "холодну війну" на Черчилля, який відповів Сталіну у Фултоні за два місяці.

Однак і до, і після цього Черчилль не стримував своїх оцінок щодо російського більшовизму. У 1920 році він підкреслював: "Більшовицька тиранія - це найжахливіше явище в історії людства, найбільш руйнівне та ганебне". А в 1949 році він зазначив: "Якби ми зупинили більшовизм на його старті, людство було б безмежно щасливим". При цьому він також вказував, що росіяни "найбільше цінують силу і найменше поважають слабкість, особливо в військовому контексті".

Фултонська промова "М'язи миру" насправді не містила наклепницьких антирадянських висловлювань і не закликала до агресії стосовно СРСР чи інших країн комуністичного блоку. У її основі лежало чітке визначення цінностей демократії як основи цивілізованого життя, підкреслюючи, що мінімальні вимоги до таких норм включають "безпеку і добробут, свободу і прогрес для всіх людей, незалежно від статі, у кожному куточку світу". У промові також наголошувалося на праві народу будь-якої країни обирати або змінювати форму свого уряду через конституційні процедури, вільні вибори з таємним голосуванням. Підтверджувалося, що свобода слова та думки є невід'ємними, а суди, незалежні від виконавчої влади та неупереджені до будь-якої політичної партії, повинні застосовувати закони, підтримувані більшістю або затверджені традицією та часом.

Однак у Фултонській промові йшлося не лише про це. Черчилль підкреслив глобальну відповідальність Сполучених Штатів за світову долю: "Сьогодні Сполучені Штати Америки знаходяться на піку світової могутності. Це знаковий момент в історії американської демократії. Але разом з великою силою приходить і величезна відповідальність за майбутнє. Коли ви озирнетеся навколо, повинні відчувати не лише задоволення від виконаного обов'язку, але й тривогу, щоб не втратити досягнуті висоти. Загроза існує... Якщо ми її проігноруємо, нехтуємо нею або занадто довго будемо її аналізувати, наші нащадки цього не пробачать... Ми повинні без страху продовжувати проголошувати великі принципи свободи і прав людини, які є спільною спадщиною англомовного світу, і які, завдяки Великій хартії вольностей, Біллю про права, Habeas Corpus, суду присяжних та англійському загальному праву, отримали найбільш чітке вираження в Декларації незалежності США. Це послання британського та американського народів до всього людства. Пропагуймо те, що практикуємо, і практикуймо те, що пропагуємо". Він також застерігав: "Темні часи можуть повернутися, і кам'яна доба може відродитися на крилах сучасних наукових досягнень, і те, що сьогодні дарує людству безмежні матеріальні блага, може зрештою призвести до його повного знищення".

На мою думку, цілком зрозуміло, чому Сталін і його наступники, включаючи Путіна, відчували ненависть до Черчилля і продовжують це робити. Гітлер також мав багато причин для неприязні до нього. Адже Черчилль у своїй знаменитій Фултонській промові підкреслив, що ще в 1930-х роках передбачав катастрофічні наслідки політики умиротворення нацизму, "голосно попереджаючи своїх співвітчизників та світ, але ніхто не звертав на це уваги". Він описував цю політику як "рішуче прагнення уникати рішень, що безпорадно коливається, неухильно дрейфує, стійка у своїй невизначеності, всесильна у безсиллі". Більше того, він зауважував: "Умиротворитель годує крокодила, сподіваючись, що той з’їсть його останнім". Після Мюнхенської угоди Черчилль прямо заявив, що Гітлер незабаром, не обмежуючись Судетами, захопить всю Чехословаччину і розпочне світову війну, резюмуючи: "Британії та Франції довелося обирати - війна чи ганьба. Вони обрали ганьбу. І отримають війну". І загалом: "З німецької перспективи, яку поділяє герр Гітлер, мирні Німеччина та Австрія у 1914 році стали жертвою нападу злісних народів, очолюваних Бельгією і Сербією, і Німеччина могла б успішно захиститися, якби не зрада з боку євреїв". Суперечити таким переконанням немає сенсу.

Дійсно, які можуть бути розмови, суперечки чи дебати? Як підкреслював Черчилль, і постійно реалізуючи свої ідеї, необхідно безжально ліквідувати націонал-соціалізм і прусський мілітаризм, "випаливши" їх із самої сутності Німеччини.

Узагалі, політик Черчилль завжди намагався діяти відповідно до своїх настанов, що нерідко йшло йому на шкоду, але в підсумку Британія вигравала. Відтак не зайвим видається нагадати деякі з черчиллевих максим, які напряму стосуються не лише його часу, а і нашого, коли знову настала "епоха великих подій і маленьких людей" у політиці. Отож дослухаймося...

"Мирні демократії, які мають на меті забезпечити свободу індивіда та добробут мас, починають війну в набагато менш вигідному стані, ніж диктатура, чиєю єдиною темою була війна, підготовка до війни та перетворення всього суспільства на сировину для військової машини".

"Війна - це страшне лихо, та рабство є ще більшою трагедією."

В Україні побутували помилкові уявлення про те, що процес роззброєння автоматично веде до миру.

"Немає нічого більш ризикованого, ніж існувати в напруженій обстановці соціологічних досліджень, постійно контролюючи свій пульс і вимірюючи температуру власного стану."

"Критика в політичній системі можна порівняти з болем у людському тілі. Вона не приносить задоволення, але чи могли б ми обійтися без неї?"

"Моральна сила, на жаль, не може замінити військову силу, проте це дуже могутнє підкріплення".

Наразі дуже важливо звернути увагу на таке: "Якщо західні демократії об'єднаються і строго дотримуватимуться положень Статуту Організації Об'єднаних Націй, їхній вплив на розповсюдження цих принципів буде колосальним, і ніхто не наважиться їх ігнорувати. Проте, якщо вони розділяться або зрадять свої зобов'язання, і ці критично важливі роки пройдуть безрезультатно, це може призвести до серйозних наслідків для всіх нас".