Сергій Грабовський: Потужний Трамп, вперта Україна та "миротворчий" Путін — Блоги | OBOZ.UA

Якщо хтось вважає, що призупинення військової допомоги Україні з боку Трампа стало наслідком неввічливості президента Зеленського в Овальному кабінеті, то це свідчить про наївність цієї особи (якщо не сказати більше). "Я не хочу витрачати мільярди доларів на безглузду війну в Україні", - зазначив Трамп після зустрічі з прем'єром Великої Британії, який намагався переконати американського президента продовжувати підтримку України. Це сталося до їхньої зустрічі в Овальному кабінеті. Можна навести ще безліч висловлювань президента США про "безглузду війну", завершити яку, за його словами, нібито не прагнула сама Україна.

Ба більше: Трамп під час виступу у своєму клубі в Палм-Біч 18 лютого наголосив: "Росія дуже добре себе показала. Вона хоче зупинити цю дикість, що там відбувається... Міста зруйновані... Росія не зробила цього в Києві, бо думаю, вони не хочуть запускати надто багато ракет. Вони зробили це на 20%, але не на 100%. Якби вони хотіли зробити це на 100%, ймовірно, це сталося б дуже швидко". І ще на адресу України: "Ви повинні були закінчити це три роки тому. Ви повинні були ніколи цього не починати. Ви могли укласти угоду... В Україні весь час триває воєнний стан, лідер цієї країни вже за популярністю впав до 4%. Міста зруйновані, вони виглядають як згарища... Подивіться, їхні міста просто зруйновані, там каменю на камені не залишилося... Українські міста виглядають, як Газа. У багатьох з них відсоток знищених будівель навіть вищий, ніж у Газі". І, звісно, знову і знову про "безглузду війну". Усе дуже чітко прописано, чи не так?

І - своєрідна вишенька на тортику. "Кожен день гинуть люди. Гинуть молоді красиві солдати. Молоді чоловіки, як мої сини. З обох боків. Повсюди на полі бою". Це сказано Трампом після телефонної розмови з Путіним.

Отже, які ж висновки можна зробити? По-перше, це відверта неправда (і це лише м'яке визначення ситуації). По-друге, явне презирство до українців та підвищена шана до російських агресорів, фактично, їхнє схиляння перед ними. По-третє, відкрите захоплення Росією та "колективним Путіним". По-четверте, зневага до американської зброї та її розробників (адже ракети Patriot і винищувачі F-16 не дозволяють агресорам вільно розгромлювати українські міста). І це лише частина проблем. Отже, заклик до припинення американської підтримки українських "унтерменшів" не виник спонтанно чи випадково — він є складовою стратегії команди Трампа. Насправді, зменшення цієї допомоги почалося відразу після приходу до влади нинішньої адміністрації США, оскільки медичні програми, підтримка незалежних ЗМІ та відновлення енергетичної інфраструктури під час війни є критично важливими для нормальної роботи як фронту, так і тилу. Додайте до цього певні моральні аспекти — і картина стане цілковитою.

Не варто дивуватися, що рішення Трампа і його команди про припинення військової підтримки Україні стало приємним шоком для союзників США в НАТО, більше того, це можна вважати публічним викликом. Ілон Маск не даремно заявляв про необхідність віддалитися від НАТО, і цей процес вже розпочато – як в напрямку НАТО, так і Європи. Ситуація дійшла до того, що навіть Марін Ле Пен, яка довгий час підтримувала Путіна і поділяла погляди Трампа, висловила свою негативну реакцію на це рішення: "Я вважаю, що така безцеремонність заслуговує на осуд. Це дуже жорстоко по відношенню до українських солдатів, які мужньо борються за свою країну". На її думку, Сполучені Штати мали б надати Україні можливість адаптувати свою логістику, навіть якщо більше не планували надавати допомогу. Крім того, фахівці в галузі права в США вважають, що президент не має права зупиняти ті ініціативи, які були ухвалені Конгресом. Однак чинні республіканські лідери обох палат стверджують, що президент може вчиняти так, як вважає за потрібне. Ось така вона, сучасна демократія...

Віцепрезидент Джей Ді Венс висловив своєрідний підсумок усіх подій: "Важливо знайти можливість для переговорів. Ані Європа, ані Україна, ані США не здатні продовжувати конфлікт з Путіним". Це свідчить про те, що Путін настільки сильний, що протистояти йому стало неможливо, тому постачання зброї Україні втрачає сенс, чи не так? Принаймні, це висловлює відверту думку.

Але це вже після Овального кабінету. Як і численні заяви посадовців, що Зеленський, мовляв, образив увесь американський народ, тому він або має вибачитися публічно, або піти у відставку. Знов-таки. цікава ситуація: декілька не обраних, а призначених чиновників беруться вирішувати за весь американський народ... Утім, до них приєднався й один обраний, а саме спікер нижньої палати Конгресу Джонсон. Той самий, який не так давно заявив: у конгресменів "немає апетиту" ухвалювати новий пакет військової допомоги Україні. А згодом пояснив, що нинішнє призупинення допомоги є лише "тимчасовою паузою". А пауза ця триватиме, згідно з розпорядженням Трампа, доки той не побачить, що керівництво України "демонструє добру волю до миру". Які будуть критерії цієї "доброї волі"? Загадка сезону.

Щодо виборів... Читачі, напевно, пам'ятають, як представники команди Трампа наполегливо вимагали провести президентські вибори в Україні якомога швидше, стверджуючи, що це необхідно для легітимації влади. Інакше, мовляв, Зеленський виглядає як диктатор. Сам Трамп, зокрема, зазначив: "Це не Росія вказує Україні на необхідність виборів. Це об'єктивна реальність". Дивна ситуація: в Росії з виборами все добре, Путін залишається цілком легітимним керівником держави, він прагне миру, але не може зупинити війну... Без коментарів.

Нарешті, варто згадати Ілона Маска, який, можливо, першим публічно назвав президента України "диктатором", що знищив усі аспекти демократії. Маск написав: "Хоч це може звучати неприємно, Зеленському варто розглянути можливість амністії в нейтральній державі в обмін на мирний перехід до демократичного устрою в Україні". Слово "амністія" зазвичай асоціюється із злочинцями, тож, здається, що Зеленський, як "гидкий злочинець", може сподіватися, що США не притягнуть його до відповідальності, коли він, ймовірно, разом з Путіним, намагатиметься реалізувати "мирний перехід до демократії в Україні".

І, нарешті, програмна промова Трампа в Конгресі засвідчила марність надій на "американського союзника". У ній ужитий улюблений рашистський термін "український конфлікт" (в такому разі Голокост - "єврейський конфлікт", чи не так?) і вкотре вже підкреслено - "Путін хоче миру". А хіба можна давати українцям зброю, щоб вони стріляли у вояків "миролюбця"? У цих "молодих красивих солдатів"? Ясна річ, що ні.

Таким чином, я бачу загальну ситуацію. Можливо, бізнесмен Трамп, в обмін на щось важливе для себе, вирішить "розморозити" раніше ухвалені Байденом угоди щодо постачання зброї - хоча це зовсім не гарантовано. Незалежно від того, як Українська влада намагатиметься відповідати американським вимогам, існує реальність, в якій "лідер демократичного світу" на наших очах може стати частиною "вісі зла". Звісно, можливе і диво - раптом позиція Вашингтона зміниться. Отже, що нам робити? Мобілізувати мольфарів, чи як?

...Але ж за великим рахунком не Зеленський має вибачатися перед Трампом, а останній перед усім українським народом за те, що рашистські ґвалтівники, вбивці, садисти та геноцидники для нього "молоді красиві солдати, як мої сини". Цікаво, чого він не каже так само про російських союзників і поплічників - бойовиків ХАМАС?