Сьогодні християнська громада відзначає свято Введення до Храму Пресвятої Марії. Це подія згадується в Корані, проте в Євангелії про неї не йдеться.

Про введення Діви Марії до Храму, або Жертвування Богородиці, у Новому Завіті нічого не написано.

Відомості про подію Введення Церква черпає з апокрифічного тексту, відомого під назвою "Протоєвангеліє Якова".

Апокриф, створений у середині другого століття, розповідає про те, що мати Богородиці, Анна, дала обіцянку, відповідно до якої, після народження дитини, посвятить її служінню Богу. Отже, коли Марії виповнилося три роки, її батьки відвели дівчинку до служіння в Єрусалимському Храмі.

Традиція життя та роботи жінок при Храмі, хоча й не зафіксована в Святому Письмі, відома завдяки юдейським джерелам першого століття, зокрема "Апокаліпсису Варуха". Ця тема також знаходить відображення в пізніших юдейських звичаях. Існує навіть переказ, що жінки, які працювали при Храмі, виготовляли завісу для богослужінь (Sefer ha'agadah 108). Одним із аргументів на підтримку думки, що Богородиця зростала в Храмі, є пісня Марії "Величає душа моя Господа", яку передав євангеліст Лука. Ця пісня свідчить про глибокі знання Марії в молитовній юдейській традиції, які могла отримати, перебуваючи в Храмі.

Водночас з тим, потрібно враховувати, що вже в протоєвангелії Якова першочергова ціль - розкрити значення, яке Богородиця має в історії спасіння, а не переказати історичну подію. Тому деталі, якими обростає подія Введення, не мусять, а подекуди і не можуть стосуватись реалій життя Богородиці.

Особливо це стосується пізніших джерел, що лягли в основу святкування Введення і містить навіть Коран. Саме з Корану, в якому коротко описується подія введення, дізнаємось ми ім'я первосвященика - Захарії, що прийняв до Храму Марію.

Подія Введення, хоча й відома серед вірян і активно обговорювана церковними отцями, не стала окремим святом одразу. Можливо, поштовхом до виокремлення Введення в самостійне свято стало виникнення в VII столітті першого детального житія Пресвятої Богородиці, створеного на основі кількох апокрифічних текстів.

Можемо впевнено стверджувати, що свято Введення Богородиці отримало своє окреме визнання лише з VIII століття. Це підтверджується проповідями Германа, патріарха Константинополя (+740), написаними на честь цього свята. У Єрусалимі відзначення Введення розпочалося 21 листопада, наступного дня після освячення храму Пресвятої Богородиці, який розташовувався неподалік від руїн Єрусалимського Храму. Ця дата стала загальною для більшості східних Церков і залишається такою й донині.

Свято Введення вже з IX століття широко відоме на християнському сході. З того ж часу дійшли до нас й перші ікони, на яких зображено подію Введення. Походять вони з Каппадокії.

У IX-X століттях відбувається створення більшості гімнографічних текстів, присвячених святу Введення. Одним із найдавніших творів цього періоду є канон, написаний церковнослов'янською мовою учнями святого Методія. Хоча він зберігся в збірниках, датованих XIII-XV століттями, сучасні літургійні книги його не включають. Незважаючи на це, визнання Введення як одного з провідних християнських свят сталося лише після XIV століття.

До західного літургійного календаря цей день ввів 1372 року папа Григорій ХІ, перебуваючи в Авіньйоні. Отож спомин Жертвування Марії західна Церква прийняла, коли її глава був у вигнанні, а до загальноцерковного рівня його підніс папа Сикст V, і було це не менш значущого 1585 року.