До старту Другої світової війни залишалося всього вісім днів.
Пакт, підписаний 23 серпня 1939 року в Москві між Радянським Союзом і Німеччиною, став несподіванкою для світової політичної спільноти та громадськості. Угоду уклали від імені двох країн народний комісар закордонних справ В'ячеслав Молотов і міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп. Цей документ згодом отримав назву Пакт Молотова-Ріббентропа.
Вранці 24 серпня у "Правді", головній газеті Радянського Союзу, органі Центрального Комітету і Московського Комітету ВКП(б) на першій сторінці з'явилася редакційна стаття "Радянсько-німецький договір про ненапад", в якій обґрунтовувалася необхідність підписання "інструменту миру" між колишніми непримиренними ворогами:
Укладання угоди між СРСР та Німеччиною є безперечним фактом великого міжнародного значення, оскільки цей договір виступає як інструмент миру, спрямований не лише на зміцнення дружніх і мирних відносин між цими державами, але й на загальне підвищення стабільності миру у світі. Конфлікт між Німеччиною та СРСР нарешті завершується. Ідеологічні та політичні відмінності не повинні й не можуть стати на заваді встановленню добросусідських зв’язків між країнами. Дружба народів СРСР і Німеччини, що опинилася у важкому становищі через дії їхніх спільних ворогів, має нарешті отримати умови для розвитку та процвітання.
На першій сторінці газети "Правда" також було опубліковано повний текст договору, що містив сім пунктів, викладених сухою дипломатичною мовою. У них йшлося про значний прорив, якого досягли ці дві країни у зміцненні миру в усьому світі. Сторони зобов'язалися уникати агресивних дій, навіть якщо одна з них вдатиметься до агресії. Проте жодного слова не було сказано про Секретний протокол, у якому ці "миролюбні" держави розподіляли Східну Європу на карті.
У Секретному протоколі було визначено, які території підпадатимуть під вплив двох країн у цьому великому регіоні. Радянський Союз охоплював Фінляндію, Естонію, Латвію та значну частину Польщі, включаючи Варшаву, на схід від річок Нарев, Вісла і Сан. У свою чергу, на захід від цієї лінії розташовувалася сфера інтересів Німеччини.
Підписанню цих угод передували численні події: ситуація в Європі стала вкрай напруженою навесні 1939 року. 15 березня відбулося остаточне розділення Чехословацької республіки, яка, після наслідків Мюнхенської угоди 1938 року, втратила можливість самостійно захищатися. Підкарпатська Русь (Закарпаття) оголосила про свою незалежність, але незабаром була жорстоко придушена угорськими фашистами. Напередодні Словаччина також проголосила незалежність і стала сателітом Німеччини.
22 травня 1939 року нацистська Німеччина та фашистська Італія уклали угоду, відому як Сталевий пакт, що стала основою їхньої співпраці (основа осі Берлін — Рим). Тим часом в Іспанії добігала кінця громадянська війна, в якій франкісти здобували перевагу над республіканцями, підтримуваними Кремлем. СРСР розпочав переговори з Великою Британією та Францією, сподіваючись зупинити наступ нацистських і фашистських сил. Однак численні спроби досягти угоди під час слабких переговорів завершилися невдачею. У відповідь на це Москва несподівано змінила свою стратегію і розпочала таємні переговори з Берліном, який активно готувався до вторгнення в Польщу.
19 серпня 1939 року в Берліні було укладено Торгово-промислову угоду між двома авторитарними державами. Згідно з умовами угоди, Німеччина зобов'язалася надати Радянському Союзу кредит у розмірі 200 мільйонів марок строком на сім років під 5% річних, щоб СРСР міг придбати німецькі товари протягом двох років після підписання. У свою чергу, Радянський Союз мав відправити до Німеччини сировини на суму 180 мільйонів марок у той же термін. 21 серпня газета "Правда" на першій шпальті опублікувала новину про укладення цієї угоди.
Це був перший крок до братання двох тоталітарних режимів. І вже через день міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп прилетів до Москви...
Отже, у вересні 1939 року згідно з Секретним протоколом, нацисти і комуністи розпочали остаточне руйнування європейської системи безпеки. Майбутня спільна окупація Польщі стала пробним шаром.
Не минулося без спільного параду, що відбувся 22 вересня 1939 року в захопленому Бресті, де взяли участь війська Німеччини та Радянського Союзу.
Менш ніж за два роки, на самому початку війни між Німеччиною та Радянським Союзом, захисникам Брестської фортеці довелося з усіх сил протистояти атакам своїх колишніх товаришів по зброї...
Сталін і Гітлер об'єднали свої зусилля у новому конфлікті в Європі, який швидко переріс у глобальну війну. 1 вересня 1939 року німецькі війська розпочали наступ на Польщу, а радянська армія, витримавши затишшя, 17 вересня перетнула річку Збруч.
Як офіційний мотив для введення своїх військ радянське керівництво стверджувало, що це необхідно для захисту життя та майна населення Західної України і Західної Білорусії. Проте урядові заяви не розкривали реальних причин, що спонукали Москву до цього кроку. Допомога "єдинокровним братам-українцям" та "братам-білорусам", які проживали на території Польщі, не була пріоритетом для радянських лідерів. Цей аргумент використовувався, щоб СРСР не виглядати агресором і представити інтервенцію Червоної армії в позитивному світлі, зазначав український історик Ярослав Грицак у своїй праці "Нарис історії України".
28 вересня 1939 року уряди країн-агресорів ухвалили рішення підписати нову угоду (Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною), в якій були внесені зміни до положень Секретного протоколу. Німеччина отримала більшу частину польських етнічних земель, включаючи Варшаву, а натомість СРСР розширив свою сферу впливу на Литву.
Паліями війни Москва та Берлін назвали майбутніх союзників СРСР по Антигітлерівській коаліції: "...якщо зусилля обох урядів не принесуть бажаних результатів, це демонструватиме, що Англія та Франція відповідальні за продовження війни, урядам Німеччини та СРСР слід провести спільні консультації стосовно необхідних заходів".
Відтепер в окупантів були остаточно розв'язані руки: жахливі репресії проти місцевого населення, і в першу чергу політичної та економічної еліти, інтелігенції та духівництва по обидва боки нового кордону, вже радянсько-німецького, стали буденністю. Розпочався бенкет на поваленому тілі Другої Річі Посполитої. Жертвами його стали спочатку поляки, а потім і всі інші національності - українці, білоруси, євреї, литовці...
На території балтійських держав, які capitulували перед потужним східним сусідом влітку 1940 року, а також у "звільнених" радянськими військами регіонах Північної Буковини та Бессарабії, склалася подібна ситуація. Методики масового знищення противників — як реальних, так і уявних, — що здійснювали гестапівці та енкаведисти, були вельми схожими, що призводило до певного змагання між репресивними структурами. Політичні в'язні часто обмінювались на кордоні. Основний удар репресій, які здійснювали нацисти, був спрямований переважно проти однієї нації — євреїв. Расова політика, що включала перевірки людських черепів, а також початкові етапи Голокосту з утворенням гетто, відбувалася паралельно з наповненням концентраційних таборів ворогами Третього рейху. Водночас у Радянському Союзі розпочалися масові депортації населення з "звільнених" територій та жорстокий терор у катівнях НКВС.
Антифашисти, комуністи з різних країн Європи та навіть деякі радянські громадяни були здивовані незвичним союзом колишніх супротивників. Комуністичний інтернаціонал та його керівництво опинилися в важкій ситуації, оскільки їхній контроль здійснювався Кремлем. Багато прихильників комуністичних ідей у світі, які раніше ігнорували масові репресії в сталінській імперії (вірячи в існування мільйонів "ворогів народу" або боячись втрати підтримки Москви), тепер почали сприймати два тоталітарні режими як близнюків і залишилися в стані шоку. Авторитет потужної держави, де реалізовувався комуністичний експеримент, різко впав до найнижчих показників.
Економічна співпраця ще недавно смертельних ворогів -- нацистів і комуністів -- у період між підписанням Пакту Молотова -- Ріббентропа та початком 22 червня 1941 року німецько-радянської війни це окрема тема. Її всі післявоєнні роки в СРСР намагалися тримати подалі від громадськості - у сейфах архівів. Лише в 1990-х роках у Російській Федерації розпочався процес з відкриття архівів КПРС і КДБ, згорнутий вже в середині наступного десятиліття.
#Євреї #Німеччина #Нацизм #Європа #Друга Польська Республіка #Ідеологія #Адольф Гітлер #Берлін #Сполучене Королівство #Радянський Союз #Тоталітаризм #Українці #Москва #Фашизм #Нацистська Німеччина #Франція #Угорщина #Словаччина #Східна Європа #Друга світова війна #Репресії #Варшава #Кремль (фортифікаційна споруда) #Фінляндія #Підкарпатська Русь #Комунізм #Комуністична партія Радянського Союзу #Йосип Сталін #Східний фронт (Друга світова війна) #В'ячеслав Молотов #Латвія #Еліта #НКВС #Червона Армія #Німецька марка #Громадянська війна #Перша Чехословацька Республіка #Королівство Італія #Пакт Молотова-Ріббентропа #Правду. #Народний комісар #Комуністичний Інтернаціонал #Йоахім фон Ріббентроп #Вісла #Нарев.
