Універсальні поради для відновлення емоційної рівноваги після зради чи розчарування
Довіра закладає основи для міцних стосунків, тоді як страх бути обманутим виступає як природний механізм захисту, що дозволяє уникати небезпечних ситуацій. Проте, якщо недовіра стає занадто сильною, вона може заважати досягненню гармонії в житті.
Чому люди бояться обману, як минулий досвід впливає на сприйняття оточення і чи можливо навчитися довіряти знову -- спеціально для LIGA.Life пояснює членкиня Української асоціації організаційних психологів і психологів праці, кандидатка психологічних наук і бізнес-тренерка Марина Діденко.
Страх перед обманом є еволюційно сформованим адаптивним механізмом, зазначає Марина Діденко. Він сприяє уникненню ризикових ситуацій та соціальних небезпек. Частково ця риса є вродженою, оскільки наш мозок здатний розпізнавати потенційно небезпечні взаємодії. Проте, значною мірою цей страх формується внаслідок особистого життєвого досвіду.
-- Дитячий досвід відіграє ключову роль у формуванні довіри. Якщо дитина зростала в середовищі, де її потреби систематично ігнорувалися, або вона стикалася з непослідовною поведінкою батьків, це може сформувати тривожний стиль прив'язаності. У дорослому житті такі люди можуть підсвідомо очікувати обману й вибудовувати емоційні бар'єри, щоб уникнути болю.
Американсько-німецький психолог єврейського походження Ерік Еріксон створив концепцію розвитку, яка стверджує, що ранні роки життя визначають, чи можна покладатися на людей навколо тебе для отримання підтримки та захисту. На його думку, формування довіри або недовіри в цей період має вирішальне значення для подальшого особистісного зростання.
Довіра є фундаментом для міцних стосунків, проте для тих, хто зазнав травматичних переживань, її відновлення може виявитися справжнім випробуванням.
Коли людина пережила зраду або маніпуляцію, її мозок формує певну поведінкову модель -- бути обережною і не допускати повторного болю, зауважує психологиня:
-- Однак це може призвести до гіпернастороженості, соціальної ізоляції або навіть посттравматичного стресового розладу. Крім того, люди схильні проєктувати минулі сценарії на нові ситуації: якщо їх зрадили у минулому, вони можуть несвідомо очікувати того ж від інших.
Марина Діденко також підкреслює, що когнітивні спотворення суттєво впливають на рівень довіри. Наприклад, такі явища, як узагальнення ("усі люди зраджують"), персоналізація ("я завжди стаю жертвою обману") та бінарне мислення ("люди або чесні, або ні"), можуть сприяти зростанню недовіри й прагненню уникати соціальних взаємодій.
Серйозні труднощі з довірою можуть відображатися в емоційних та поведінкових реакціях, що, у свою чергу, позначається на якості життя та відносинах. Наприклад, особа може постійно сумніватися в щирості своїх близьких, навіть коли ті виявляють доброту. Вона може підозрювати, що за будь-яким проявом турботи криються приховані мотиви, і має схильність очікувати найгірші сценарії, зазначає Марина Діденко.
Ще однією характерною рисою є прагнення уникати близькості або ж відштовхувати інших людей (іноді це відбувається без свідомого наміру, а іноді й навмисно), оскільки існує страх отримати емоційні травми. Вона може уникати конфліктів через побоювання бути відкинутою або, навпаки, проявляти надмірний контроль над партнером, намагаючись таким чином захистити себе. Подібні поведінкові патерни не тільки ускладнюють особистісні та професійні взаємини, але й можуть призводити до тривожності, емоційного виснаження та соціальної ізоляції.
Особа, що зазнала зради чи розчарування, може тривалий час залишатися в полоні негативного досвіду, концентруючись виключно на можливих загрозах, а не на добрих рисах людей.
Психолог рекомендує оцінити себе, використовуючи такі запитання:
Недовіра може виявлятися в багатьох аспектах нашого життя, зазначає Марина Діденко.
Недовіра в робочій атмосфері може мати серйозні наслідки. Коли особа постійно підозрює інших у нечесності, їй важко взаємодіяти з колегами та доручати їм завдання. Це, в свою чергу, може спричинити емоційне виснаження та виникнення суперечок.
Здорова обережність, каже Марина Діденко, це усвідомлене оцінювання ризиків без надмірної тривожності та постійного очікування зради. Вона дозволяє будувати стосунки на основі реальних спостережень, конкретних дій і досвіду:
-- Патологічна недовіра натомість характеризується постійною підозрілістю, генералізованим страхом бути обманутим та емоційною закритістю, що заважає нормальному функціонуванню в суспільстві.
У простих ситуаціях можна впоратися самостійно, але коли недовіра має глибокі корені і пов'язана з травматичними переживаннями, доцільніше буде звернутися за допомогою до психолога.
Співпраця з фахівцем дозволить не тільки виявити джерела недовіри, але й розробити персоналізовані методи для її подолання, – зазначає психолог.
-- Втратити довіру -- боляче, але її можна поступово відновити. Це стосується не лише довіри до інших, а й до себе. Важливо також подбати про емоційну рівновагу, щоб рухатися вперед без страху повторення болючого досвіду, -- зауважує Марина Діденко.
Ось кілька корисних методів, які можуть сприяти цьому процесу:
#Євреї #Емоції #Суспільство #Еволюція #Психологія #Страх. #Психолог. #Посттравматичний стресовий розлад #Сприйняття #Мозок #Пізнання #Довіра (соціальні науки) #Пан Ерік Еріксон #Соціальна ізоляція #Тривожність #Поведінка
