Такого Шагала ви ще не зустрічали! Виставка в Дюссельдорфі розкриває невідомі аспекти творчості митця, який у своїх творах ставив під сумнів суспільні норми та піднімав складні й неприємні питання.
Вівторок, приблизно о 11 годині ранку. Перед входом до художнього музею К20 в Дюссельдорфі ще до відкриття вишикувалася черга з кількох десятків охочих потрапити всередину. Тут експонуються 120 творів Марка Шагала, привезених з різних куточків світу. Виставка "Шагал", що розпочалася 15 березня і триватиме до 10 серпня, користується неймовірним попитом. За інформацією прес-служби музею, на вихідних її відвідують близько двох тисяч людей щодня! Куратори обіцяють представити, зокрема, менш відомі аспекти та темні грані творчості цього знаменитого художника. Особлива увага буде приділена його раннім творам, створеним у період з 1909 по 1923 рік.
Коли ти вперше входиш в експозицію, твою увагу привертає величезний чорно-білий портрет Марка Шагала, створений у 1911 році в Санкт-Петербурзі. Цей витвір мистецтва розташований на яскраво-помаранчевій стіні. На табличці ліворуч можна прочитати: "Марк Шагал - важлива постать XX століття. Він вміло поєднує нові живописні техніки з давніми історіями та мотивами зі своєї батьківщини, територія якої сьогодні є частиною Білорусі. Як єврей, він також відображає в своїх картинах аспекти єврейського життя". У наступних рядках Шагала описують як російсько-французького художника. "Ми враховуємо історичний контекст. Шагал народився в межах Російської імперії, а своє життя завершив у Франції", - зазначає кураторка виставки Сюзанне Маєр-Бюзер.
Чий же все-таки художник Марк Шагал? "Він був художником світу, про що він сам часто й казав", - розповідає Алла Наливанська, засновниця й лекторка мистецького клубу та кіноклубу німецького кіно для емігрантів у Німеччині, організаторка арт-вікендів у різних німецьких містах. Вона нагадує, що Шагал шість разів переїздив, вільно володів трьома мовами - їдишем, російською та французькою. Він прожив довге, насичене, сповнене злетів і падінь життя і помер у 97 років. "Шагал - це ціла епоха", - вважає Наливанська.
Читайте також: Деколонізація Малевича і Ко: як німці відкривають для себе український модернізм
Марк був старшою дитиною в багатодітній родині. Його батьки тяжко працювали (мати була продавчинею у своїй крамниці, батько - вантажником), життя було нелегким, хоча "бутерброд з маслом" на столі завжди був. Стоячи біля картини "Шабат", написаної 1910 року, Алла Наливанська цитує із книжки Шагала "Моє життя": "Суботня вечеря - батько чисто вимитий, у білій сорочці, від нього так і віє спокоєм. Добре! Приносять страви. (...) Тато засинав, не встигнувши прочитати молитву, і мама зі свого місця біля печі затягувала суботній гімн, а ми підспівували".
Тим не менше художник не ідеалізує своє дитинство. "Шагал народився у Вітебську, де проходила смуга єврейської осілості. На той момент із 65 тисяч жителів міста 48 тисяч мали єврейське походження", - розповідає Наливанська. Марк ходив до хедеру - початкової єврейської школи. До російської гімназії він зміг потрапити пізніше, тільки завдяки тому, що його мама дала хабар, розповідає вона. Пізніше він навчався у Петербурзі, але, будучи євреєм, до революції він не міг вільно обрати для навчання виш у тодішній столиці Російської імперії.
Дискримінація єврейського населення в Російській імперії - це одна (але не єдина) з критичних тем, яку Шагал порушував у своїй творчості і якій досі, на думку організаторів виставки в Дюссельдорфі, не приділяли належної уваги.
"Коли думаєш про Шагала, то в перший момент на думку спадає, що він був таким позитивним, легким, повітряним. Але якщо подивитися на його ранні роботи, то можна помітити, що він торкався і негативних тем, які зазвичай заміталися під килим", - каже кураторка виставки Сюзанна Маєр-Бюзер. За її словами, Марк Шагал показував життя в рідному Вітебську таким, яким воно було, без прикрас. "Це не були ідеалістичні пейзажі, там були бідність, проституція, алкоголізм", - зазначає Маєр-Бюзер.
"Ви бачили його картину "Дощ" 1911 року? У кутку селянин мочиться на стіну, попереду п'яний чоловік падає, а ще один чоловік у повітрі б'є тварину", - відзначає кураторка виставка. Або взяти, приміром, три картини, які Шагал подав на "Німецький осінній салон" 1913 року, продовжує вона. На "Голгофі" зображено розіп'яту дитину. На картині "Росії, віслюкам та іншим" у польоті зображено служницю з відірваною головою в простріленому одязі. На полотні "Присвята моїй нареченій" сплітаються частини тіла молодої служниці та чоловіка з козячою головою. На виставці у Франції, де картину виставляли 1912 року, після скандалу і звинувачень Шагала в порнографії її зняли з експозиції.
З 1911 року Шагал жив у Парижі. Він оселився у "Вулику", де жили й інші художники. У 1914 році поїхав до Вітебська, аби відвідати рідних і кохану Беллу Розенфельд. Але почалася Перша світова, тож повернутися назад він не зміг. У 1915 році у Вітебську Шагал одружився з Беллою, яка стала його музою на все життя.
Після конфлікту з Казимиром Малевичем, з яким Шагал працював у художньому училищі, у 1920 році він виїхав з Вітебська до Москви. Але й там не знайшов себе. Його мистецтво "не служило ідеалам революції", він почувався непотрібним. У 1922 році художник уже назавжди покинув РРФСР. Шагал переїхав до Берліна, пізніше до Парижа, де 1937 року отримав французьке громадянство. У 1941 році він втік від війни і Голокосту в США, де прожив сім років. Пізніше митець повернувся до Франції, яка стала його другим домом. Але й тут він аж до зрілого віку стикався з дискримінацією. Як розповідає Алла Наливанська, у 1964 році, уже будучи відомим і визнаним художником, Шагал отримав завдання розписати стелю в Опері Гарньє в Парижі (плафон). Але почалася кампанія проти нього, від міністра культури вимагали знайти замість Шагала художника французького походження. Зрештою все ж було ухвалене рішення на користь Шагала.
У 1973 році Шагал, нарешті, відвідав СРСР, побувавши в Москві та Ленінграді (колишньому Санкт-Петербурзі). Проте Вітебськ, місто його юності, залишився поза його маршрутом. Чому ж так сталося? "Можливо, він остерігався, що Вітебськ, який він так довго і з любов'ю зображував у своїх творах, вже не існує," - вважає Алла Наливанська. Вона звертає увагу на картину "Свята сім'я", останню з представлених на виставці в Дюссельдорфі. Створена у 1980 році, коли художник був 93-річним, ця робота була написана в Сен-Поль-де-Вансі. На ній можна побачити знайомі мотиви: церкву з куполом, його улюблену Беллу, родину та тварин. Вітебськ завжди залишався важливою частиною його душі.
#Євреї #Німеччина #Суспільство #Берлін #Голокост #Роздрібний магазин #Радянський Союз #Жовтнева революція #Українці #Російська мова #Москва #Російська імперія #Франція #Дощ #Париж #Дискримінація #Німці #Гімн #Еміграція #Художник. #Їдиш. #Кінематограф #Білорусь #Французька мова #Санкт-Петербург #Малюнок #Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка #Портрет #Модернізм #Пейзажний живопис #Отче. #Марк Шагал #Дюссельдорф #Вітебськ #Казимир Малевич #Чедер.
