Топ-10 команд, які стали несподіванкою Ліги чемпіонів 2025/26: Мудрик на зв'язку, символ партизана на логотипі, 22 поразки - і це не проблема.

"Футбол 24" представляє найяскравіші сенсації, які незабаром стартують у новому сезоні Ліги чемпіонів. Деякі з команд вже забезпечили собі місце у груповому етапі!

Фінал ПСЖ - Інтер офіційно завершує довжелезний марафон європейського клубного футболу 2024/25. Через неповних три тижні відбудеться жеребкування першого та другого раундів кваліфікації нової Ліги чемпіонів 2025/26, яка стартує 8-9 липня. Пора знайомитися із деякими учасниками.

ПСЖ - Інтер: анонс фіналу Ліги чемпіонів

Не дивно, якщо ви ще не знайомі з цією назвою. Раніше клуб носив ім'я Сабуртало, але в минулому році вирішив здійснити ребрендинг. Число 1999 у новій назві не є випадковим – це рік, коли був заснований Сабуртало. За ці 25 років столичні футболісти вже вдруге стали чемпіонами країни, що дало їм можливість знову виступити в Лізі чемпіонів. Їхній історичний дебют відбувся влітку 2019 року. Тоді Сабуртало несподівано переміг Шериф у першому кваліфікаційному раунді з рахунком 1:3, 3:0, але на наступному етапі програв загребському Динамо (0:2, 0:3).

Сезон у Лізі Еровнулі проходить за схемою "весна - осінь", тому Іберія 1999 завоювала своє друге "золото" ще в грудні минулого року, випередивши кутаїське Торпедо на 5 очок. Перемога команди під керівництвом Левана Коргалідзе, який здобув популярність як хавбек ризького Сконто на початку 2000-х, стала можливою завдяки невдачам двох традиційних лідерів грузинського футболу. Динамо Батумі зайняло четверте місце, тоді як Динамо Тбілісі ледь уникнуло вильоту, посівши сьоме місце з десяти.

Зараз триває новий сезон, і команда Іберія 1999 впевнено зберігає статус чемпіона. Після 18 турів тбілісці займають перше місце, маючи перевагу в шість очок. Склад команди майже повністю складається з місцевих гравців, лише двоє легіонерів з Африки представляють Нідерланди та Суринам. У Лізі чемпіонів ці хлопці розпочнуть свій шлях з першого кваліфікаційного етапу.

Ще одна країна, де колишні домінатори перебувають у затінку. Пюнік цього року заледве пробився у Лігу конференцій, тоді як легендарний єреванський Арарат - лише тихий середняк. Вперше в історії чемпіоном Вірменії став клуб Ноа, який привернув увагу Європи сенсаційною участю в груповому етапі Ліги конференцій 2024/25. Челсі вірмени, звісно, влетіли по повній програмі - 0:8 (один із м'ячів в активі Мудрика). Проте в інших поєдинках показували зуби, а чеську Младу Болеслав навіть обіграли - 2:0.

Склад команди – справжня міжнародна мішанина. Тут можна знайти легіонерів з Ісландії, Буркіна-Фасо, Албанії, Бразилії, Франції, Словаччини, Боснії та Аргентини. Воротар Площадний прибув з болотистих територій. А ще тут одразу троє гравців з Португалії. Напередодні їхнього історичного дебюту в Лізі Чемпіонів, кількість португальців може зрости, адже команду веде Руй Мота, португалець, який багато років був помічником Са Пінту. Свою самостійну кар'єру він розпочав лише минулого року і, як ми бачимо, робить вражаючі кроки вперед.

Протягом своєї понад столітньої історії КуПС здобув титул чемпіона Фінляндії вже сім разів. У Лізі чемпіонів команда також мала кілька спроб, але всі вони закінчувалися невдачами, залишивши у фанатів Куопіо гіркі спогади. У 1967 році команда зазнала поразки від Сент-Етьєна (0:3, 0:2), а через вісім років потрапила під удар Руха з Хожува (2:2, 0:5). Ще через два роки КуПС програв Брюгге (0:4, 2:5). У новітній історії, у 2020 році, в умовах пандемії, команда у першому раунді зазнала нищівної поразки від Мольде (0:5). Натомість, у інших єврокубкових турнірах їй вдавалося виступати значно успішніше. Наприклад, влітку 2021 року фіни вибили полтавську Ворсклу з кваліфікації Ліги конференцій (2:2, 3:2).

Команду, яка минулого року залишила легендарний ГІК не лише без чемпіонства, але й без Кубка країни, очолює 53-річний Яркко Вісс. У 90-2000-х він був не останнім опорним півзахисником країни, виступав за англійський Стокпорт і шотландський Хіберніан. У збірній Фінляндії - 43 матчі, 3 голи. Розпочавши тренерську кар'єру, Яркко працював із юнацькими збірними Суомі різного віку. Сьогоднішній КуПС, щоправда, не зовсім про талановиту місцеву молодь. У команді вистачає легіонерів, серед яких виділяються івуарієць, гвінеєць та четверо представників Гани.

Кайрат - історичний гранд країни, який після розвалу СССР переживав не найкращі часи. За понад 30 років столичний клуб, футболку якого упродовж нетривалого періоду одягав зрадник Тимощук, лише тричі здобував золото. У минулому сезоні це вдалося вчетверте. "Жовто-чорні" у драматичних перегонах випередили Астану на одне очко, тож втретє у своїй історії стартуватимуть в першому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів. Попередній досвід не вражає: у 2005-му одразу вилетіли від словацької Артмедії (2:0, 1:4), а через 16 років пройшли Маккабі з Хайфи (2:0, 1:1), проте капітулювали перед Црвеною Звєздою (2:1, 0:5).

Команда у Рафаеля Уразбахтіна, форварда збірної Казахстану початку 2000-х (забив 2 голи), а зараз тренера - типовий "Кубок Содружества". Крім казахів грають у ній росіянин, грузин, серб, дует євреїв, білоруси. Зокрема білоруський ветеран Алєксандр Мартиновіч носить капітанську пов'язку Кайрата. Трохи розбавляють цю картину два португальці. Головною ж зіркою "жовто-чорних" є мініатюрний (167 сантиметрів) бразильський центрфорвард Жуан Паулу. Його добряче покидало світом - від Кореї до Болгарії, але розквітнув він лише тоді, коли розміняв четвертий десяток років і опинився у Казахстані. Це вам не жарти - брав титул найкращого бомбардира сезону вже тричі!

Здається, подібна ситуація могла статися лише в чемпіонаті Молдови! Явний лідер - Шериф - не зазнав жодної поразки протягом усього сезону (так само, як і київське Динамо), але в підсумку втратив чемпіонський титул на користь команди, яка нараховує цілих шість поразок. Як таке могло статися?

Вся сіль у форматі молдовської Суперліги. На першому етапі вісім клубів грають між собою у два кола. Тут Шериф виграв в одні ворота. Відрив від найближчого переслідувача (Зімбру) становив 11 очок, а Мілсамі, який виявився аж п'ятим, поступався лідеру 15 балами. Та все це не мало жодного значення! Адже в другий етап - чемпіонський - виходили перші шість клубів таблиці і розпочинали пульку з нуля. Ось тут із Шерифом зіграли злий жарт нічиї (цілих п'ять), тоді як Мілсамі суттєво додав газу і, попри одну поразку, випередив Тирасполь на одне очко. Усе вирішувалося в останньому турі сезону дуеллю між обома претендентами, а підсумкові 0:0 залишили Шериф без золота другий рік поспіль. Пора повертати Вернидуба?

Наразі клуб з міста, де проживає приблизно 25 тисяч людей, вдруге братиме участь у Лізі чемпіонів. Перший раз це сталося у 2015 році і результат перевершив всі очікування. У другому раунді команда Мілсамі вразила всіх, пройшовши Лудогорець з рахунком 1:0 та 2:1. Однак, на наступному етапі їх зупинив інший непередбачуваний суперник - албанський Скендербеу, який переміг їх двічі з рахунком 0:2.

Команда Глімт вже не перший рік виступає в ролі законодавця мод у норвезькій Елітесеріен. Усі 2020-ті роки проходять під яскравим світлом клубу з Буде. Сезон 2024 року також завершився для них золотими нагородами, тоді як історичний гранд Русенборг закінчив у четвертому місці і отримав путівку до Ліги конференцій. Між цими двома командами розташувалися ще два цікаві проекти: третє місце зайняв Вікінг зі Ставангера під керівництвом українського тренера Марка Білого, а срібло здобув клуб Бранн. Норвезький футбол демонструє зростання, і віце-чемпіон готується до другого кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів.

У хроніці "Гордості Бергена" можна знайти три титули чемпіонів. Останній з них був завойований у 2007 році. У наступному 2008-му році команда Бранн намагалася потрапити до групової стадії Ліги чемпіонів, пройшовши Вентспілс (1:0, 1:2), але зазнала поразки від Марселя (0:1, 1:2). А перший історичний виступ у Лізі чемпіонів відбувся сім років раніше, коли команда з Бергена, як срібний призер, зійшлася з Левскі і програла болгарам лише за правилом виїзного гола (0:0 у Софії, 1:1 у Бергені).

Зараз у Норвегії набирає обертів сезон-2025. Помітно, що зимова сплячка не вплинула на потенціал Бранна. Після десяти матчів - третя сходинка таблиці. Буде Глімт - нижче, але й зіграв на три поєдинки менше. Зрештою, норвежці курчат восени рахують, тож уся боротьба ще попереду.

Емблему цього клубу не сплутати ні з чим. Чи багато ви знаєте логотипів, з яких визирають обличчя? Причому настільки деталізовані - майже фотографія. Пафос увіковічнив таким чином Евагораса Паллікарідіса - місцевого поета-революціонера середини ХХ століття. Кіпр був британською колонією, тож тут вирувало серйозне підпілля. Паллікарідіса, зрештою, спіймали і повісили, незважаючи на його юний вік (19 років). При цьому Корона відмовилася помилувати партизана, хоча за нього вписалися грецький парламент та православні єпископи.

Історія клубу Пафос є досить цікавою. Він був заснований у 2014 році в результаті об'єднання двох команд – АЕК Куклія та АЕП. Варто зазначити, що АЕП виник завдяки союзу клубів АПОП та Евагораса. Кіпріоти мають справжню пристрасть до футболу. У 2017 році клуб потрапив під управління російських бізнесменів Романа Дубова і Сергія Ломакіна. Артур Рудько, який виступав у складі команди протягом кількох сезонів і кілька разів визнавався найкращим воротарем Кіпру, зазначав: "Дубов навчався в Києві і має позитивне ставлення до України. Не хочу вдаватися в подробиці його позиції, щоб уникнути проблем, але з початком війни він пропонував допомогу".

Мабуть тому на заробітки у Пафос приїхав ще й Орест Кузик. Також сюди сватали Мілевського, але Артем на той момент був уже далеко за межами пристойних кондицій. Упродовж короткого періоду команду очолював Дмитро Михайленко. Загалом же росіяни люблять тасувати тренерську колоду, тож запрошували таких знаменитостей, як Дарко Міланіч (капітан Словенії на Євро-2000), Хеннінг Берг (МЮ і Блекберн 90-х) чи Мічел Сальгадо, який додаткових рекомендацій не потребує. Але вгадали лише з Хуаном Карлосом Карседо, багаторічним помічником Унаї Емері у Валенсії, ПСЖ, Арсеналі і навіть московському Спартаку.

З моменту призначення іспанського тренера в 2023 році, результати Пафоса почали стрімко покращуватись. В минулому сезоні кіпрська команда досягла групового етапу Ліги конференцій, де зайняла вражаюче 12 місце серед 36 клубів, що дало їй можливість потрапити до плей-офф. Там вони обіграли своїх співвітчизників з Омонії, а далі лише Юргорден зупинив їх у 1/8 фіналу. Паралельно команда Карседо впевнено лідирувала у чемпіонаті Кіпру, залишивши найближчого суперника, Аріс з Лімасола, на відстані 7 очок, а Омонію Романа Безуса - на цілих 14. Перемога в чемпіонаті дозволяє Пафосу розпочати свою кампанію в Лізі чемпіонів з другого кваліфікаційного раунду, в той час як київське Динамо також розпочне свій шлях.

Велика сенсація по-хорватськи - вперше за сім сезонів золото дісталося не загребському Динамо. Цікаво, що весною 2017-го столичний гранд пограбувала все та ж Рієка. Тоді провінціали випередили Динамо на 2 очки. Зараз же обидва клуби набрали однаково - по 65, проте Рієка була сильнішою в особистих зустрічах (1:1, 0:0, 4:0, 0:1).

Успіх "білих" набуває ще дивовижніших обрисів, якщо звернути увагу на персону головного тренера. Радомір Джаловіч наприкінці 2000-х грав у нападі збірної Чорногорії, а тренерську кар'єру розпочав буквально три роки тому, працюючи помічником у Рієці. На пост головного тренера його призначили у третьому турі чемпіонату 2024/25 і за неповний сезон Джаловіч озолотив себе та команду. Більше того, чемпіонські медалі поклав у Кубок Хорватії. Тепер приголомшливий успіх потрібно закріпити в ЛЧ. Рієка має непоганий досвід кваліфікаційних раундів, адже 2017-го пройшла валлійський ТНС і Ред Булл Зальцбург, залишалося здолати пірейський Олімпіакос - і ось він, груповий турнір. Хорвати поступилися значно іменитішому супернику, проте зуміли нав'язати конкурентний бій.

У складі Рієки зараз є чимало відомих та досвідчених футболістів. Наприклад, Амер Гояк – півзахисник національної збірної Боснії. У команді також присутні швидкі вінгери, такі як алжирець Наїс Джуара, який нещодавно завдав удару по амбіціям Шахтаря, а також Габріель Рукавіна і Лука Менало. Атакуючий хавбек Тоні Фрук здобув статус кращого бомбардира команди в чемпіонаті, забивши 11 голів, і його вартість за оцінкою Transfermarkt становить вражаючі 7 мільйонів євро. Не менш відомий Дує Чоп, якому 35 років, також показує хороші результати, маючи на рахунку два м'ячі менше. Його кар'єра досягла піку у 2010-х роках, коли він грав за Динамо Загреб, Кальярі та Спортінг з Хіхону. Проте Чоп ще не сказав свого останнього слова.

Клуб з Лазурного берега, немов досвідчений марафонець, зберігав свої сили для вирішального моменту. Наприкінці квітня головний тренер Франк Ез усвідомив, що настав час діяти. Ніцца здобула перемогу над Анже, а в наступному матчі вразила ПСЖ на виїзді, завдавши йому першої поразки в сезоні (3:1). На хвилі успіху команда дотиснула Реймс. Хоча в передостанньому турі зазнала невдачі проти Ренна, її суперники також не змогли здобути очки. Врешті-решт, вражаюча перемога над Brest з рахунком 6:0 стала символічним завершенням сезону.

Рік тому "пірати" стали несподіваним представником Франції у Лізі чемпіонів. Наразі ж вони опинилися лише на дев'ятій позиції. Також не зможе потрапити до ЛЧ Лілль, який весною цього року дійшов до 1/8 фіналу. Легендарну мелодію Тоні Бріттена не почують і Ліон разом із привабливим Страсбуром. Натомість до турніру пробилася Ніцца, яка не вдало виступила в попередній кампанії Ліги Європи, завершивши її на 35-му місці, що навіть нижче за київське Динамо.

Не зайве зазначити, що "орли" вже мали досвід здобуття путівки до Ліги чемпіонів. Вісім років тому Ніцца в кваліфікації зазнала поразки від Наполі (0:2, 0:2) і таким чином їхня подорож завершилася, навіть не розпочавшись належним чином. Яка ж доля чекає на них цього разу?

Офіційно визнана найгіршою командою АПЛ, яка зберегла місце в лізі у сезоні 2024/25, ця команда здобула всього 11 перемог та зазнала неймовірних 22 поразок. Подібний провал стався з Тоттенхемом у далекому сезоні 1991/92, коли Прем'єр-ліга ще не існувала. Проте найяскравіше запам'яталося останнє слово, і воно стало вражаючим для команди з північного Лондона. У одному з найменш захоплюючих фіналів Ліги Європи "шпори" перемогли Манчестер Юнайтед, здобувши не лише бажаний трофей (востаннє це було у 2008 році, коли в фіналі Кубка ліги вдалося обіграти Челсі), але й отримавши пряму путівку до групового етапу Ліги чемпіонів 2025/26. І тепер, хто ж тут справжній невдаха? Мабуть, це все ж Манчестер Юнайтед. Лише уявіть собі: команда, яка займає сімнадцяте місце в країні, братиме участь у Лізі чемпіонів! Football, bloody hell, як би сказав сер Алекс.