Незабаром буде опубліковано нові дослідження, які підтверджують наявність на полотні генетичних відбитків, характерних для регіону Близького Сходу, а також виявлення слідів мікробів, що існують в умовах надзвичайно високої солоності, як, наприклад, у Мертвому морі.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Останні дослідження ДНК, знайденої на Туринській Плащаниці, свідчать про можливу присутність цього полотна на Близькому Сході. Невдовзі вийде наукова стаття, яка вже доступна у вигляді препринту, що детально описує результати нових аналізів матеріалу з Туринської Плащаниці, наданого професором П'єрлуїджі Баймою Болоне, відомим фахівцем у галузі судової медицини, який у 1980-х роках стверджував, що виявив на полотні сліди людської крові групи АВ. Цю нову статтю підготував Джанні Баркачче, викладач генетики та геноміки в Університеті Падуї, разом з командою інших дослідників, зокрема й з Баймою Болоне, який, на жаль, не дожив до публікації цієї роботи.
У 2015 році професор Баркачча разом зі своїми колегами вже опублікував важливу статтю в журналі "Nature Scientific Reports", в якій повідомлялося про виявлення ДНК, що потрапила на плащаницю від людей, які до неї доторкалися: понад 55,6% походило з Близького Сходу та близько 38,7% - з Індії, тоді як європейці становили менше 5,6%. Наявність індійської ДНК можна пояснити наявністю дорогоцінних індійських лляних тканин у Єрусалимському храмі, де вони використовувалися для пошиття облачень Первосвященика.
Автори нової статті пишуть: "Наявність приблизно 38,7% індійських етнічних ліній може бути результатом історичних взаємодій або імпорту льону римлянами з регіонів, прилеглих до долини Інду, що пов'язано з терміном "Hindoyin", який зустрічається в рабинських текстах. Зокрема, термін Sindone (Плащаниця), похідний від грецького Sindôn, що означає тонкий льон, може бути пов'язаний із Сіндом - регіоном, відомим своїми високоякісними тканинами. Історичні докази підтверджують торговельні зв'язки між Індією та Середземномор'ям, підкреслюючи важливість цих тканин та спонукаючи до подальшого дослідження давніх культурних взаємодій та торгівельних практик".
Як підкреслюють дослідники, результати, отримані як у попередніх, так і в сучасних дослідженнях, "надають важливу інформацію про географічні корені осіб, які мали зв’язок із Плащаницею протягом її історії, проходячи через різні народи, регіони та епохи". Нещодавнє дослідження підтверджує присутність гаплогрупи H33, "яка є поширеною на Близькому Сході і часто зустрічається серед друзів". У статті зазначається, що "друзька громада має спільне генетичне походження з євреями та кіпріотами, а також історично взаємодіяла з іншими народами Леванту, зокрема палестинцями та сирійцями".
Що стосується мікроорганізмів, цікаво, що "відтворений мікробіом Святої Плащаниці виявляє багату різноманітність мікроорганізмів, що зазвичай присутні на людській шкірі, а також колонії архей, пристосованих до високої солоності, та грибів, включаючи цвіль".
Отже, ці результати, здається, підтверджують, що Плащаниця перебувала на Близькому Сході в солоному середовищі, такому як околиці Мертвого моря, додаючи ще одну деталь до мозаїки наукових доказів на користь автентичності Плащаниці.
#Євреї #Стародавній Рим #Європа #Індія #Близький Схід #Університет #Медицина #Університет Падуї #Мозаїка #Кров #Ватикан #Мертве море #Колонія #Генетика #Схід #Мікроорганізми #Льон #Геном #Дезоксирибонуклеїнова кислота #Храм у Єрусалимі #Епітафіос (літургійний) #Тканина #Солоність #«Nature» (журнал) #басейн Середземного моря #Гаплогрупа #Археї #Пліснява
