Велика вітчизняна війна: Україна ліквідувала найбільш важливу російську "скрєпу".

Вся Росія надзвичайно пишається "перемогою" у Другій світовій війні, яку вперто називає Великою вітчизняною війною. "Можем повторіть" - одна з важливих скрєп "народа-переможця", яку Україна знищила за 1418 днів.

Багатьом дітям, які були народжені і виховувались в останні десятиріччя існування Радянського союзу, ще з молодших класів вбивали в голову легенди й міфи про "Велику вітчизняну війну", "народ-переможець", "велику Перемогу" і "1418 днів спротиву" нацистській Німеччині. Усі ці речі - "діди воювали", "ми - нащадки героїчних переможців", "жодна країна не зможе встояти проти нас" - кремлівська пропаганда взяла на озброєння і поступово (й успішно) вмонтовувала в мізки росіян.

Проте 11 січня 2026 року спливають ті самі 1418 днів. Тривалість російсько-української війни від моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну зрівнялась з тривалістю німецько-радянської, так званої Великої вітчизняної (тривалість спротиву українців рашистам - набатаго довша). Фактично, міф про "героїчних нащадків" країни-переможця "всесвітнього нацизму" розбивається вщент.

Цікава історична іронія полягає в тому, що сучасна Росія використовує радянсько-німецьку війну як джерело натхнення для свого вторгнення в Україну. Проте насправді оборонні дії України більше нагадують боротьбу за захист свого суверенітету від агресора, коли менша країна протистоїть більшій, яка намагається захопити її території.

Чого за ці 1418 днів добилась Росія? Плани "взяти Київ за три дні" - провал, сила "другої армії світу" - брехня, м'ясні штурми - пуста втрата ресурсу (якого, правда, поки що вдосталь)... Радянська армія за 1418 днів зустріла німців біля Москви, а потім пройшла шлях до Берліна. Російська армія втратила перевагу в Чорному морі та досі намагається захопити Донбас (за даними аналітиків DeepState, всього РФ контролює 19,25% території України, з яких 7% вона окупувала ще в 2014-15 роках).

Нація, яку російський диктатор Володимир Путін заперечує, встояла і продемонструвала свою силу. Більше того, вона успішно атакує російські аеродроми, військові бази та нафтопереробні заводи. Сама ж війна, яку РФ наполегливо називає "спеціальною воєнною операцією", для Путіна не була виграшною. А в довгостроковій перспективі - відверто кажучи - це можна вважати поразкою.

Звісно, не треба очікувати, що росіяни засмутяться через те, що їх "спеціальна воєнна операція" в Україні триває довше, ніж "Велика вітчизняна війна", а результат, м'яко кажучи, не вражає. Пропаганда в РФ працює справно, тож пересічний громадянин, якщо захоче, завжди знайде докази для своїх переконань. Мовляв, немає сенсу про це говорити, адже тоді ми воювали лише з Німеччиною, а зараз "проти нас усе НАТО".

Тим більше, що тезу "Росія протистоїть не Україні, а НАТО" російські пропагандисти дістають з шухляди регулярно (забуваючи, правда, що Росія робить це з допомогою Північної Кореї, Ірану та Китаю). Зазвичай, це відбувається напередодні якихось знакових подій. Приміром, перед 9 травня - дати святкування в РФ Дня перемоги, або перед візитами президента України Володимира Зеленського в США, щоб продемонструвати "залежність" Києва від ворожого для Росії Заходу...

У жовтні минулого року російський лідер Володимир Путін висловився: "Проти нас воює безліч держав. Всі країни НАТО залучені до конфлікту з нами. Вони вже не намагаються це приховати". Чи не є це ще одним "доказом"?

Це, звичайно, не змінює того факту, що 85 років тому Німеччина виступила агресором, а СРСР, після зриву угод з Гітлером щодо "поділу світу", змушений був захищати свої кордони. Сьогодні ж Російська Федерація є очевидним агресором, оскільки саме вона анексує суверенну територію України, а сама Україна виконує роль захисника. Проте існує історичний парадокс: ця неприємна "деталь" абсолютно не заважає російським офіційним особам використовувати "антифашистську" риторику для виправдання свого теперішнього вторгнення в сусідню країну, звинувачуючи українців, які не бажають потрапити під вплив "руського міра", у нацизмі.

Адекватним людям справді важко зрозуміти, як Росія може звинувачувати українців у нацизмі, якщо президент України - єврей (на чому російська пропаганда також постійно акцентує увагу), і оголошувати однією з ключових цілей "СВО" - денацифікацію. Але така шизофренія росіян пояснюється доволі просто, зазначає воєнно-політичний експерт Олександр Коваленко:

"Міфологічний нацизм, яким час від часу обурюються росіяни, максимально далекий від реального нацизму. Адже, якщо у громадян РФ запитати: "Що таке нацизм, хто такі нацисти?", то відповідь буде різна. "Нацисти" для росіян - це ті, хто "проти Росії". Тобто, це просто абстрактний ворог Росії. Вони перетворили цей термін на нічого не значуще клеймо, яке ставлять на всіх, хто їм не подобається".

Він зазначив, що сьогоднішня російська ідеологія більше схожа не на німецький нацизм, який прагнув створити свій "новий світ" на основі расової ієрархії та жорстокого расизму, а на італійський фашизм.

"Тобто, головна ідея полягає в захопленні певної зони впливу", - вважає він.

Дійсно, важко не помітити, як росіяни намагаються утвердити своє "історичне право" ставитись до України як до колонії, та застосовувати силу при спробі відірватись від метрополії. Але усі спроби "дути щоки" в Анкориджі й після нього, щоб показати, що РФ - третя сила поруч з Китаєм та США, марні.

"За 1418 днів Росія втратила будь-яку можливість досягнути головних цілей, поставлених в 2022 році. У неї тепер немає жодного шансу стати третім полюсом світу... Путін продовжує війну від безпорадності. Він не хоче сказати самому собі: він програв все, на що він ставив", - зазначає політолог Вадим Денисенко.

"Держава, яка ініціювала так звану спеціальну військову операцію, на початку 2022 року мала один із найбільших запасів танків, бойових броньованих машин і артилерії у світі, тепер перетворюється на аутсайдера. На четвертому році повномасштабного вторгнення вона починає економити свої ресурси і здатна вести бойові дії лише за допомогою піхоти. Так виглядає процес демілітаризації", - коментує Олександр Коваленко.

На його думку, враховуючи ці обставини, для того щоб захопити лише Донецьку область в межах її адміністративних кордонів, росії буде потрібно близько двох-трьох років.

"І відбуватиметься це, звісно, з величезними втратами", - підкреслює він.

Коваленко переконаний, що якщо розглядати наземний аспект — техніку, танки, бойові броньовані машини, артилерійські установки, реактивні системи залпового вогню та системи протиповітряної оборони, то протягом 1418 днів Росія зазнала такого ступеня деградації, що відновлення для неї вже неможливе.

Цікаво, що деякі російські пропагандисти більше не приховують свого розчарування.

"На моїй душі дуже тяжко. Максимально стримую свої емоції... Багаторічний лозунг "Можем повторіть" впевнено провалився... - пише в телеграм-каналі один з таких, Максим Калашніков. - Наша піхота змушена тілами (люди проти дронів) платити за черепашачі просування... Вже видно, що всі вигоди від цієї війни загребуть США та КНР, російськими ж залишаються кров, руїни та збитки".

Проте агонія ще може тривати. І, аби показати свою "міць", РФ, цілком ймовірно, може спробувати розширити ескалацію на країни Балтії. Але навіть в такому разі "можем повторіть" сприйматиметься вже не як реальна погроза, а як хвалькувате самозаспокоєння.