Верховний суд засвідчив правомірність дій Міжвідомчої комісії з питань охорони культурної спадщини щодо зупинки будівельних робіт у районі культурної спадщини Вінниці.

За інформацією Укрінформу, це стало відомо завдяки Судово-юридичній газеті.

Верховний суд у справі № 120/7096/23 затвердив правомірність дій міністерства, яке видало наказ про зупинку будівництва багатоквартирного житлового комплексу в межах охоронної зони культурної спадщини Вінниці до отримання необхідних погоджень на проведення земляних робіт у Центральному історичному районі міста.

Суд залишив в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили забудовнику в задоволенні його позову. Причина відмови полягає в тому, що для виконання земляних робіт у межах історичного ареалу Вінниці недостатньо лише отримати згоду від органу виконавчої влади, відповідального за реалізацію державної політики в сфері охорони культурної спадщини, щодо проєкту землеустрою для оренди земельної ділянки. Необхідно також отримати погодження цього органу на проведення земляних робіт.

Верховний суд звернув увагу на те, що Україна є учасницею Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Convention Concerning the Protection of the World Cultural and Natural Heritage), прийнятої у 1972 році, а 19 вересня 2013 року Верховна Рада ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства (Council of Europe Framework Convention on the Value of Cultural Heritage for Society), підписану Україною 31 жовтня 2007 року, зобов'язалася зберігати, захищати й популяризувати її для майбутніх поколінь, та закріпила відповідні зобов'язання у частині четвертій та п'ятій статті 54, статті 66 Конституції України.

Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (наразі таким органом є Міністерство культури та стратегічних комунікацій) наділений погоджувальними і дозвільними повноваженнями, зокрема погоджує проведення земляних робіт на пам'ятках національного значення та пов'язаних із ними територіях на пам'ятках національного значення, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях та в історичних ареалах населених місць. Цей орган також надає дозволи на переміщення пам'яток місцевого значення, здійснює нагляд за виконанням реставраційних та інших робіт, і має право забороняти будь-яку діяльність, що створює загрозу об'єктам культурної спадщини або порушує законодавство у цій сфері.

МКСК має право видавати приписи про зупинку будь-яких робіт, що здійснюються з порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до пункту 18 частини 2 статті 5 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини". Це включає в себе призупинення робіт на об'єктах культурної спадщини, їхніх територіях, охоронних і буферних зонах, а також на археологічних ділянках та історичних територіях населених пунктів.

У справі, що розглядалася, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач почав забудову у зоні охорони комплексу пам'яток архітектури й містобудування національного значення "Єзуїтський монастир" і "Домініканський монастир" та зоні охорони археологічного шару "Середмістя" на підставі розробленої проєктної документації, наданих містобудівних умов та обмежень і дозволу департаменту міської ради на виконання будівельних робіт.

Верховний суд підкреслив, що просто отримання відповідних документів не є достатньою умовою для виконання будівельних робіт на об'єктах національної спадщини, які розташовані в історико-культурних заповідниках, на територіях з охоронним статусом, а також в зонах археологічного захисту та в історичних районах населених пунктів. Додатково, необхідне погодження МКСК щодо виконання земляних робіт.

Формулювання положень пункту 14 частини 2 статті 5 закону № 1805-III про те, що орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини погоджує "проекти містобудівних ... перетворень", "земляних робіт на пам'ятках національного значення", дає підстави вважати, що отримання погодження МКСК проєктної містобудівної документації не звільняє замовника будівництва від обов'язку погодити з центральним органом проведення робіт до їх початку.

Розглядаючи аргументи позивача стосовно можливого порушення статті 58 Конституції, суд також зазначив, що відповідно до загальновизнаних правових принципів, закони та інші нормативні акти не можуть мати зворотної сили. Цей принцип закріплений у першій частині статті 58 Конституції, яка встановлює, що дія нормативно-правового акта починається з моменту його набрання чинності і триває до його скасування. Таким чином, до конкретних подій або фактів застосовується той закон чи нормативно-правовий акт, який був чинним на момент їхнього виникнення.

Позивач дізнався про те, що комплекс споруд "Єзуїтський монастир" та "Домініканський монастир" є архітектурними пам'ятками національного значення, після затвердження у 2018 році органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини проєкту землеустрою, що стосується оренди земельної ділянки. У цьому контексті було також підкреслено, що для проведення земляних робіт необхідно дотримуватись вимог законодавства та отримати відповідні погодження.

Таким чином, Верховний суд підкреслив, що для проведення будівельних або земляних робіт на пам'ятках національного значення, історико-культурних заповідниках та інших охоронюваних територіях недостатньо отримати лише місцеві дозвільні документи; для проведення земляних робіт на таких об'єктах обов'язковим є погодження робіт із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (наразі таким центральним органом є МКСК).

Як повідомляв Укрінформ, Міністерство культури та стратегічних комунікацій звернуло увагу на факт незаконного будівництва готелю поблизу могили цадика Нахмана в Умані - важливого місця паломництва для єврейської громади.