Виставка, приурочена до 80-річчя колекціонера, демонструє твори українських авангардистів, які він почав збирати ще з початку 1960-х років.
Музей Авангарду представив виставку "Ігор Диченко. Розкішний", присвячену 80-річчю від дня народження українського колекціонера, дослідника мистецтва та художника Ігоря Диченка. Експозиція триватиме до 31 січня 2027 року та стане центральною подією Фестивалю Авангарду 2026. Відкриття зафіксував фотокореспондент ZN.UA Василь Артюшенко.
Виставка висвітлює три основні аспекти діяльності Диченка: колекціонування, дослідження мистецтва та його особисту творчість. В центрі експозиції розташовані оригінали робіт з його колекції. Серед експонатів відвідувачі зможуть насолодитися творами таких художників, як Олександр Богомазов, Анатоль Петрицький, Василь Єрмилов, Олександр Хвостенко-Хвостов, а також представниками школи Михайла Бойчука та інших українських авангардистів.
Ігор Диченко розпочав формувати свою мистецьку колекцію в середині 1960-х, коли навчався в університеті. У той час він активно шукав роботи художників, які не входили до офіційного радянського мистецького канону. Серед них були такі видатні майстри, як Олександр Богомазов, Василь Єрмилов, Анатоль Петрицький, Віктор Пальмов, Олександр Хвостенко-Хвостов, Михайло Бойчук, Давид Бурлюк, Алла Горська і Опанас Заливаха.
Колекціонер знайомився з авангардистами, які пережили репресії, та їхніми родичами. Зокрема, він спілкувався з удовою Василя Єрмилова, музою поета Велимира Хлєбникова та учнями Михайла Бойчука. За твори художників Диченко пропонував гроші зі своєї студентської стипендії. У той час інтерес до українського авангарду залишався справою вузького кола ентузіастів.
Згодом його колекція перетворилася на одну з найбільших приватних збірок українського мистецтва. Вона містить більше 800 творів, серед яких знаходяться роботи таких художників, як Казимир Малевич, Олександр Богомазов, Василь Єрмилов та Анатолій Петрицький. Твори з цієї колекції демонструвалися в Нью-Йорку, Відні та Токіо.
Про майбутнє визнання українських авангардистів Диченку свого часу говорив поет Віталій Коротич.
Окрім своєї пристрасті до колекціонування, Диченко також займався вивченням творчості українських художників, писав про них і створював власні мистецькі твори. Ця різнобічність і є суттю виставки "Розкішний", яка підкреслює не матеріальний достаток, а глибину внутрішнього світу людини та її відношення до мистецтва.
Ігор Диченко пішов з життя в 2015 році. У тому ж році його дружина, Валерія Вірська, офіційно передала колекцію у державну власність.
Фестиваль Авангарду 2026 демонструє український авангард як живу мистецьку традицію, що постійно еволюціонує. Виставка, присвячена Ігорю Диченку, інтегрована в цю програму і висвітлює постать людини, яка збирала, досліджувала та популяризувала роботи українських художників у ті часи, коли їхнє мистецтво не отримувало належної уваги з боку офіційних інституцій.
Ігор Диченко витратив значну частину свого життя на колекціонування. Як зазначала Катерина Константинова у статті для ZN.UA "Колекціонер і Арлекін" ще в 2015 році, свої перші експонати він знаходив навіть на смітниках, куди молоді митці викидали свої твори. Інші роботи він придбавав за кошти студентської стипендії та гонорари, оскільки радянські музеї практично не звертали уваги на авангардне мистецтво.
З часом його колекція потрапила до числа найвідоміших приватних зібрань в СРСР, а сам Диченко здобув статус консультанта для провідних міжнародних аукціонних домів. Після його смерті в травні 2015 року "Мистецький Арсенал" організував виставку під назвою "Арлекін іде...", що включала понад 300 творів українських та світових художників XX століття.
Інтерес до українського авангарду та його представників залишається актуальним і сьогодні. Так, 5 листопада 2026 року в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрили виставково-дослідницький проєкт "Спільна сцена". Він знайомить із творчістю шести сценографів єврейського походження -- Марка Епштейна, Нісона Шифріна, Матвія Драка, Михайла Френкеля, Михайла Глейзера та Віктора Гукайла -- і показує взаємовплив української та єврейської культур.
Експозиція охоплює різні періоди театрального мистецтва XX століття: від авангардних експериментів до періоду цензури та національного пробудження наприкінці 1980-х -- на початку 1990-х років.
#
