У шістнадцятому випуску серії, що присвячена спадщині Другого Ватиканського Собору, ми розглядаємо прообрази Церкви, створені середньовічними художниками, які ілюструють зв’язок між Старим і Новим Завітами.
Продовжуємо досліджувати різноманітні образи Церкви, які допомагають глибше зрозуміти її суть. У цьому випуску зосередимося на метафорі Божої ниви та розглянемо кілька старозавітних пророцтв, що стосуються Христа - засновника Церкви.
Догматична Конституція про Церкву стверджує: "Церква - це рілля, Божа нива (пор. 1 Кор. 3,9)". Образ поля підкреслює значущість діяльності, яка забезпечує зростання та урожай посіяних на ній зерен. Для цього потрібен господар, який готує землю, удобрює її, сіє зерна та доглядає за ними, а також відповідні умови: температура, світло і ґрунт. Аналогічно, Церква не може існувати без Божого втручання, яке підтримує її розвиток. Документ далі зазначає: "На цій ниві росте стара оливка; її святим корінням є патріархи, і в ній постало й поставатиме примирення юдеїв та поган (пор. Рим. 11, 13-26)". Згадка патріархів вказує на вічний Божий план, про який йдеться в попередніх розділах. Церква своїм корінням сягає Старого Завіту. Вже на перших сторінках Святого Письма видно, як Бог прагне поділитися з людиною Своєю любов’ю, щоб створити з нею спільноту. Згодом Господь обіцяє Аврааму, що той стане батьком великого народу. В результаті, ізраїльський народ виник завдяки Божій дії. Щоб стосунки між Богом і людиною реалізовувалися в історичних умовах, укладається союз (завіт), який заснований на авторитеті Божого слова та передбачає слухняність людини. На основі цього союзу Господь продемонстрував свою силу та вірність Ізраїлю, визволивши його з єгипетського рабства. Він звертається до них: "Ви бачили самі, що я зробив єгиптянам, як ніс я вас на орлиних крилах і привів до себе. Тож коли щиро слухатиметеся мого голосу й дотримуватиметеся мого завіту, будете моєю особливою власністю з-поміж усіх народів, бо моя вся земля. Ви будете в мене царством священиків, народом святим" (Вих. 19,4-6). Біблійна історія показує, що зростання та формування ізраїльського народу є результатом Божої творчої та суверенної дії.
Згодом Ізраїль чимало відступав від союзу з Богом, а пророки пророкували про майбутній - новий і вічний - союз, який згодом установив Христос, зібравши навколо себе дванадцять апостолів, символ "нового" Ізраїлю, покликаного звіщати спасіння всім народам. Цим новим Ізраїлем є Церква. Христос як посередник дарує новий союз між Богом та людиною (пор. Єр. 31,31,33-34), який скріплюється не через жертвоприношення тварин, як це було у Старому Завіті (Вих. 24,8); Христос ратифікує новий союз власною кров'ю (Мр. 14,24; Мт. 26,28; Лк. 22,20; 1 Кор. 1,23-25), принісши Себе в жертву задля відкуплення всіх людей.
Відображену в реальності Церкви - від її заснування до хресної жертви Ісуса - майстерно ілюструє картина "Дерево життя", яку створив флорентійський художник XIII століття Пачіно ді Буонаґвідо (близько 1339 року). Цей твір черпає натхнення з книги святого Бонавентури "Lignum Vitae" (Дерево життя), де давній образ дерева життя переплітається з історією хреста Христового. Картина складається з дванадцяти "гілок" або "плодів" та сорока восьми глав, що представляють медитації. В нижній частині зображено ключові сюжети з Книги Буття (створення людини, заборонене дерево, первородний гріх тощо), які тісно пов'язані з темою Дерева пізнання добра і зла, що переплітається з животворним деревом хреста. Сцени розділені пагорбом Голготи, в центрі якого в темній ніші стоїть францисканець з відкритою книгою, ймовірно, святий Бонавентура з "Lignum Vitae". Над епізодами з Книги Буття розташовані чотири святі та пророки: Мойсей, святий Франциск з Ассізі, свята Клара та євангеліст Іван Богослов, кожен з яких тримає свій сувій. З вершини Голготи виростає Дерево життя, що має дванадцять гілок і сорок сім сцен, які відображають ключові моменти з життя Ісуса Христа, включаючи зіслання Святого Духа та Його сидіння праворуч Отця. Крім того, на картині можна побачити сцени коронування Пречистої Діви Марії і Страшного суду. Завершує композицію місто Раю, з якого видно впорядковані престоли святих, пророків і блаженних, увінчані престолами Пресвятої Богородиці і Христа в славі. Сюжети, зображені на "Дереві життя", становлять наочний прояв віровчення, пропонуючи глядачеві захоплюючі образи для роздумів.
У центрі концепції Дерева життя знаходиться розп'ятий Спаситель. На верхівці цього хресного древа розташований міфічний птах фенікс. Цей символ, який дуже полюбили Отці Церкви, відображає глибоке значення жертви Ісуса Христа. У давніх міфах стверджується, що протягом свого життя на землі фенікс невтомно збирав лікарські рослини, аби сплести собі гніздо. Згодом ці рослини стають його вогняним ложем, адже птах спалює своє тіло; безжальне полум'я охоплює фенікса, щоб він відродився з попелу. Ця захоплююча драма символізує смерть і воскресіння, оскільки втрата одного життя є початком іншого. Тлумачення цього образу Отцями Церкви вказує на його дві основні значення. По-перше, фенікс є символом жертви – Христа, який свідомо обирає шлях страждань і розп'яття, аби спасти людство від гріхів і відкрити шлях до спасіння. По-друге, цей міфічний птах відображає схожість з Христом, який воскресає у тілі після перемоги над смертю – фізичний акт возз'єднання з Отцем і досягнення вічного життя.
Отож споконвічний Божий задум у вигляді нового завіту з людиною реалізувався в Ісусі Христі. Про нього пророкувало чимало пророків, зокрема Ісая, який пише, що новий Месія вийде із пня Єссея (пор. Іс. 11, 1-10). Єссей був батьком царя Давида, а також предком Ісуса. Анна, матір Діви Марії, була дочкою Акара, нащадка Аарона з коліна Леві, старшого брата Мойсея, а тому Діва Марія походила з царського коліна, оскільки належала до роду Давида. Тлумачачи пророцтво Ісаї, Отці Церкви вбачали в пагоні, що виростає зі стовбура, Діву Марію, яка з'явилася на світ, коли рід Давида можна було порівняти зі зрубаним деревом, яке проросло із пня Єссея. Пагін, що проростає з коріння, уособлює Христа, квітку Діви Марії. Тому пророцтво Ісаї звіщає новий союз не лише з погляду історії спасіння, вираженої у різних біблійних подіях, а й вказує на генеалогічне дерево царської родини, до якої належать Пресвята Богородиця та Ісус. Митці Середньовіччя інтерпретували слова пророка Ісаї буквально й з дитячою безпосередністю. Поєднуючи пророцтва Ісаї з генеалогією Ісуса Христа, що міститься в Євангелії від Матея, вони зображували велике дерево, що виростає зі сплячого Єссея. Вздовж стовбура, над Богородицею й Ісусом, митці розміщували юдейських царів, а щоб надати композиції повного значення, поруч із прародичами Ісуса по тілу зображали й прародичів по духу.
У християнській іконографії дерево Єссея належить до так званих дерев життя, витоки яких сягають стародавньої легенди, згідно з якою Єссей, батько Давида, бачив, як із його тіла виросло дерево, гілками якого були його нащадки. Одну з таких картин під назвою "Корінь Давида" знаходимо серед ілюстрацій так званого Вишеградського кодекса (Codex Vyssegradensis). Йдеться про твір "Євангеліє коронації Богемського короля Вратислава", романський ілюстрований рукопис Євангелія кінця XI століття, створений у скрипторії абатства Святого Еммерана в Реґенсбурзі. На сторінці, що передує інципіту Євангелія від Матея (fl4v), бачимо Єссея, який намагається подолати саджанець, що проростає з-під його ніг. Над цією сценою напис: "Virgula de Iesse p[ro]cedit splendida flore" (прибл. "Паросток Єссея розквітає чудовою квіткою"), який через гру слів (virgo - пагін дерева / Діва) провіщає, що Пресвята Богородиця подарує Божому народові прекрасний плід.
До середини XV століття сформувалася іконографічна традиція, яка зображала благого Єссея у сні, що мирно спав, нічого не підозрюючи, поки з його серця виростав величезний стовбур, що тягнувся до небес. Гілки цього дерева, що сягали хмар, часто містили ніжних голубів — символів дарів Святого Духа, призначених для нащадка Єссея (пор. Іс. 11, 1-2). Окрім голубів, на гілках були зображені предки Христа, згадані в Євангелії від Матея. Серед них можна було помітити царя Давида, впізнаваного за грою на арфі, а також Соломона, який зазвичай носив великий тюрбан. На верхівці дерева розташовувалася Діва Марія з маленьким Ісусом на руках — корінь Єссея, що приніс плоди та здійснив пророцтва. Подібні зображення можна зустріти, наприклад, у "Історичній Біблії", популярному середньовічному французькому перекладі Святого Письма, що супроводжувався витягами з коментарів Петра Коместора (+ близько 1178 р.). Таким чином, ці образи символізували безперервний зв'язок між Старим і Новим Завітами, підкреслюючи виконання месіянських пророцтв в особі Ісуса Христа.
Катехизм Римсько-Католицької Церкви, виданий у Жовкві у 2002 році, сторінка 762.
#Корінь #Євреї #Боже. #Біблія #Пророк #Апостол Іван #Мойсей. #Ісусе. #Єгипет #Святий #Ізраїль #Дерево. #Євангеліє #Пророцтво #Соломон #Середньовіччя #Рим #Міф. #Зерно #Фенікс (міфологія) #Розп'яття #Святий Дух #Ісайя #Аврааме. #Трава. #Спасіння в християнстві #Отці Церкви #Регенсбург #Беатифікований #Книга Вихід #Франциск Ассизький #Ассізі #Голгофа #Світове дерево #Плід (структура рослини) #Аароне. #Джессі (біблійний персонаж) #Пагін (ботаніка) #Lignum vitae #Бонавентура
