Ирландские политические аналитики на протяжении последних недель утверждают, что лишь чудо может помешать кандидату от левых партий Кэтрин Конноли занять пост нового президента страны. Интересно, что одним из ключевых аспектов ее биографии является то, что ирландский язык является ее родным. Это действительно уникально для Ирландии. Хотя формально большинство населения владеет ирландским, менее одного процента людей говорит на нем как на родном языке. Для его защиты в местах, где компактно проживают носители языка, были созданы специальные "языковые резервации", известные как Гелтахт, еще в период восстановления независимости Ирландии. Однако с тех пор ситуация только ухудшалась. Даже в Гелтахте, где официально ирландскоязычное население составляет большинство, ирландский язык чаще используется как элемент фольклора и в семейном кругу, в то время как в повседневной жизни преобладает английский, отмечает Виталий Портников в статье для издания "Збруч".
Далее текст на языке оригинала.
Часто ми обговорюємо, що ключовим аспектом є створення комфортних умов для відновлення мови, ухвалення необхідних законодавчих ініціатив, організація навчання та мовлення, а далі еволюція сама все вирішить. Я також не раз висловлював цю думку. Нещодавно спостерігав, як хтось намагався переконати учасників чергової мовної дискусії, що основою є перехід на українську "еліти", а народ сам до них приєднається. Проте досвід Ірландії показав, що ситуація може складатися зовсім інакше.
В історії ірландської та української мов можна виявити багато спільного: обидві зазнали переслідувань з боку імперій, які прагнули знищити їх, доводячи до рівня "сільського" спілкування, а їхні території були спустошені Голодом. Проте з моменту проголошення незалежності українська мова отримала імпульс для розвитку, тоді як ірландська, на жаль, опинилася на шляху до остаточного занепаду. Водночас лояльність ірландців до своєї мови як до першої державної була вражаюче високою. Мову шанували, вважаючи її важливим символом національної ідентичності (колишній президент Ірландії Еймон де Валера навіть зазначав, що краще мати поневолену Ірландію з рідною мовою, ніж вільну без неї), але бажання спілкуватися нею було обмеженим. Ірландська еліта завжди виявляла захоплення розвитком мови, що підтверджується працями таких авторів, як Джеймс Джойс у "Дублінцях". Однак прості люди часто нехтували цією мовою, асоціюючи її з "селюками". Зрештою, саме народ домігся скасування вимоги обов'язкового володіння мовою для державних службовців, і тепер знання мови необхідно демонструвати лише на високому рівні. Проте не кожен ірландець може стати президентом.
Звичайно, можна довго аналізувати, чому в Ірландії не вдалося досягти успіху в збереженні мови, незважаючи на наявність бажання та підтримки з боку держави. Не вдалося захистити ірландську мову на рівні не лише держави, а й мовних резервацій. Не вдалося відновити ірландську мову як живу, хоча в середньовіччі вона була основною мовою державного управління та освіти. Тоді Ірландія була єдиною країною в Європі, здатною до такого досягнення, адже інші країни використовували для документів і навчання не "мужицькі мови", а латину.
Можна стверджувати, що ірландців спіткала іронія їхньої "релігійної ідентичності", адже на певному етапі їхня віра відрізняла їх від англійців і шотландців. Проте це не зовсім коректно: серед тих, хто підтримував незалежність Ірландії, були протестанти, а у лавах юніоністів - католики. Однак зміна національної ідентичності на основі релігійних розходжень є небезпечним кроком. На початку XX століття це здавалося логічним, але з поступовим зменшенням релігійності в ірландському (як і в британському) суспільстві різниця між ними стає все менш помітною. Варто зазначити, що в останні роки ірландці активно протестують проти ізраїльських євреїв, яких вони називають "колоністами", хоча саме цим "колоністам", відрізняючись релігійно, вдалося відродити свою мову на території, з якої вони повернулися. Натомість, ірландцям не вдалося відновити свою рідну мову на своїй історичній землі. Це особливо ілюструє, що засновники незалежної Ірландії були впевнені: якщо мова не буде відроджена, то й ідентичність буде під загрозою. Чому ж тоді народ опинився в опозиції до спроб своєї держави?
Британцям вдалося не лише витіснити ірландську мову, але й закріпити її статус як "непрестижної" в порівнянні з англійською. Навіть після боротьби за незалежність, уявлення звичайних людей про ірландську мову не змінилося. Ірландська еміграція до Америки також посилила це сприйняття, оскільки англійська мова там сприяла підвищенню соціального статусу. У випадку Ізраїлю ситуація була іншою, адже для перших його мешканців мови країн вигнання не мали жодної "престижності" в порівнянні з мовою Біблії. Проблеми почали виникати лише в 1990-х роках, коли до країни прибули мільйони євреїв з Радянського Союзу, серед яких були й ті, хто виховувався в атмосфері меншовартості власної культури перед "величною російською культурою". Проте, це вже не вплинуло на статус івриту.
І це ірландське фіаско - важливий урок для нас з вами. Нам потрібна не просто україномовна держава і точно не україномовна еліта. Нам потрібний україномовний народ. Народ, який говорить українською не на знак протесту і не повертається до російської тому, що так зручно і звично. А народ, який бажає говорити українською.
Нація, що прагне спілкуватися українською мовою з власними дітьми.
Якщо не залишиться народу, жодна держава не зможе допомогти. Українська мова зникне, і на її місці з'явиться Ґелтахт.
#Латинська мова #Євреї #Мова іврит #Європа #Релігія #Англійська мова #Письменник #Британський народ #Російська мова #Президент (державна посада) #Північна та Південна Америка #Ізраїль #Українська мова #Ренесанс #Голод #Релігійна приналежність #Експеримент #Еліта #Ірландія #Ірландці #Англійці #Знання #Секс #Ірландська мова #Джеймс Джойс #Шотландський народ #Емон де Валера #Ґельтахт
