Відомий американський журналіст розкритикував нову Стратегію національної безпеки США - Новини Весь Харків.

Фарід Закарія — відомий американський журналіст, політолог, ведучий на CNN, колумніст для The Washington Post та редактор журналу The Atlantic — вражаюче прокоментував нову Стратегію національної безпеки США.

Марко Рубіо нещодавно пояснив на Fox News, що "Америка перш за все" означає насамперед приділяти увагу регіону, де ми живемо -- Західній півкулі.

Все це звучить логічно, але це не так. США -- наймогутніша країна в історії, і ця могутність лише зросла за останні десятиліття, коли її компанії та технології домінують у світі. Вона не може обмежуватися тим, що відбувається на власному подвір'ї, без масштабних наслідків як для себе, так і для світу. Важливо розуміти епоху, коли президент Монро проголосив свою однойменну доктрину в 1823 році. Сполучені Штати були малою аграрною республікою з населенням близько 10 мільйонів людей, з 24 штатами, переважно на схід від Міссісіпі. Їхня частка у світовому ВВП становила 2,6%, приблизно десяту частину від сьогоднішнього показника. Їхні збройні сили були настільки малими, що не входили навіть до топ-15 світу за кількістю військових.

Монро визнував суверенітет кількох латинських країн, які здобули свободу від іспанського та португальського колоніального гніту, і попереджав європейські нації про недопустимість втручання у їхні справи з метою відновлення колонізації. Він підтримував принципи антиколоніалізму та боротьби з інтервенціонізмом.

Здається абсурдним обмежувати США такою перспективою сьогодні. Коли Америка -- міжнародний велетень з інтересами по всьому світу. Пріоритет 'заднього двору' змушує Вашингтон зосередитись на економічно найменш важливому регіоні. Дані це чітко показують. Торгівля Америки з усією Латинською Америкою, крім Мексики, становить близько $450 мільярдів у 2024. Торгівля з ЄС втричі більша -- $1,5 трильйона, а з Азією -- понад $2 трильйони.

Формулюючи стратегію стримування, яка виграла Холодну війну, дипломат Джордж Кеннан визначив п'ять центрів економічної сили. У ті часи це були США, Велика Британія, Німеччина та Західна Європа, Радянський Союз і, нарешті, Японія. Кеннан вважав, що США мають забезпечити дружність інших трьох нерадянських центрів до Вашингтона. Сьогодні цей список можна оновити, додавши Китай і об'єднавши Британію та Німеччину в європейське ціле, але стратегія та сама: тримати центри економічної сили дружніми.

Замість цього, Стратегія закріплює США на периферії світової економіки. Варто зазначити, що цей документ є фрагментованим, адже він складається з розділів, написаних різними авторами, і часто містить суперечності або тривіальні висловлювання. У ньому зовнішня політика Трампа описується як прагматична, проте без реального прагматизму, реалістична без реального реалізму, принципова без ідеалізму, потужна без агресивності та стримана без м'якості — що б це не означало. Деякі частини документа готові більш активно займатися міжнародними справами, але загальний напрямок залишається таким, як я його описав. Пропозиції адміністрації Трампа мало чим відрізняються від ізоляціоністських поглядів 1920-х і 1930-х років: уникати втручання у європейські справи та жорстко контролювати імміграцію.

Дійсно, тоді, як і зараз, скептицизм щодо світової ролі Америки йшов поруч з антиімміграційними настроями, коли нативісти боялися, що іноземці не зможуть асимілюватися, і вводили масові обмеження імміграції. До речі, тоді неасимільованими вважалися ірландці, італійці, південні європейці та євреї -- всі, хто, як бачимо, чудово асимілювалися. Стратегія нацбезпеки Трампа одержима імміграцією як загрозою і майже стверджує, що найбільша небезпека для США -- це міграція до власної країни та до Європи, яка нібито загрожує стиранням цивілізації.

Сучасна глобальна обстановка має багато спільного з 1920-ми роками. Сполучені Штати залишаються єдиним державним актором, здатним забезпечити стабільність у міжнародній системі. Якщо вони зменшать свою присутність на світовій арені, це призведе до виникнення вакууму влади, який заповнять інші країни, які, можливо, не готові до відповідальних дій.

У той час Америка вирішила не брати на себе відповідальність, що призвело до колапсу міжнародної системи та, в результаті, до спалаху Другої світової війни. Сьогодні в глобальному контексті існує безліч інших стабілізуючих факторів, але якщо Америка продовжить зосереджуватися лише на своїх внутрішніх справах, світ залишиться без належного керівництва, потрапивши у стан нестабільності та хаосу.

Сподіваємося, що цей урок не доведеться вивчати знову.

Источник: https://t.me/in_factum/40621