Як греко-католицький священник врятував єврейську дівчину під час Голокосту.

14 травня відзначається як День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. На ресурсі Яд Вашем, що вшановує цих героїв і надає найпрестижнішу нагороду Ізраїлю — титул Праведників народів світу, зафіксовано 2707 праведників з України. Серед них є Ярослав та Северина Мировичі, які в 1942 році врятували маленьку Маню (Марію) Ребхан. Цього року їхній онуці вручили цю почесну нагороду. Історію порятунку цієї єврейської дівчинки, здійсненої родиною греко-католицького священника, було опубліковано на сайті ЛМР.

Ярослав Мирович служив греко-католицьким священником у лемківському селі Ріпник, що знаходиться на півдні Польщі. Перед початком війни він мав тісні стосунки з євреєм Давидом Ребханом, який мешкав у сусідньому містечку Фриштак.

Церква св. Параскеви лемківського села Ріпник, де служив парохом Ярослав Мирович (фото з Вікіпедії)

З 16 по 18 серпня 1942 року, коли в селі тривав масовий розстріл останніх євреїв, Давид дав наказ своїй 10-річній доньці Мані вирушити до родини Мировичів. У цій подорожі їй допоміг поляк на ім’я Армата. Дружина отця Ярослава Северина планувала влаштувати дівчинку в дитячий будинок, що розташовувався неподалік монастиря, проте черниці не ризикнули взяти її під опіку і відмовили їй. Таким чином, маленька Маня залишилася з родиною Мировичів.

"Вони зробили для неї сховок у шафі у спальні. Про існування дівчинки знали лише діти - крім них більше ніхто навіть не здогадувався. Ярославу вдалося дістати для Мані (Марії) свідоцтво про хрещення на імʼя Марії Гроховської, котра разом зі своїми батьками виїхала з села ще до війни", - розповідають у ЛМР.

Марія Гроховська (Ребхан) у хорі в Заліщиках, друга праворуч у другому ряді. Фото сайту "Експрес" надав Вадим Фрайфельд)

У цей період батько дівчинки, Давид Ребхан, ховався в лісах на околицях. Час від часу він навідував свою доньку, яка перебувала у отця Ярослава. Однак, після того як німецькі війська почали обшукувати цю місцевість, Давид зник безвісти.

У родині Мировичів росло троє доньок, приблизно одного віку з Манєю, а також півторарічний син. "Ввечері, коли на вулиці ставало темно, Ярослав Мирович залишав одну доньку вдома, а двох інших разом з Марією виводив на прогулянку. Удень Северина Мирович посилала одну з дочок до сусідів, залишаючи у домі трьох дівчаток. Таким чином, Марія могла вийти зі спальні та погратися з ними", - ділилася спогадами мама онука Мировичів.

Рідні Мировичі: у центрі зображення Северин та Ярослав Мировичі. У другому ряду зліва можна побачити Марію Ребхан-Гроховську разом із сином Ігорем. Знімок надано сайтом "Експрес" Вадимом Фрайфельдом.

Марія вийшла з цієї страшної ситуації і продовжила своє життя з новою родиною після того, як країна була звільнена від нацистського режиму. Її старший кузен Іцхак Зільберман також вижив, але вирішив емігрувати до Польщі. У своїх листах до Ярослава він неодноразово висловлював вдячність за його добрі вчинки.

Внаслідок угоди між Польщею та Радянським Союзом, родина Мировичів була переселена до села Кулаківці, що на Тернопільщині. Марія вважала священника своєю родиною і разом з ними вирушила на нове місце. Вона здобувала освіту в школі Заліщиків, а згодом закінчила географічний факультет Львівського університету. Незабаром після цього Марія вийшла заміж за росіянина і переїхала до Краснодару, при цьому приховуючи своє єврейське походження від чоловіка. Вона підтримувала зв'язок з Ярославом та Севериною до їхньої смерті і навіть відвідала похорон священника. Що стосується Манеї, то родина Мировичів втратила з нею зв’язок у 2007 році, коли жінка вже страждала від серйозної хвороби.

Онука Мировичів, Любов Карпінська, була удостоєна нагороди Праведник народів світу (фото ЛМР).

30 січня 2025 року, до Міжнародного дня памʼяті жертв Голокосту, посольство держави Ізраїль в Україні відзначило родину Мировичів, яких визнали Праведниками народів світу за те, що вони врятували життя єврейки під час Голокосту. Відзнаку отримала їхня онука Любов Карпінська.