Полікультурність українських земель відкриває можливість вивчати мережі щоденних взаємодій, які протягом століть формували спільну історію народів, що населяли Україну. Усвідомлення того, як різні громади співіснували, творили, торгували та захищалися від ворогів, дозволяє уникнути спрощеного та лінійного сприйняття минулого. Нещодавно з'явилися нові ініціативи, що переосмислюють це сусідство в сучасному публічному контексті.
Єврейська спадщина: від середньовіччя до епохи постмодернізму.
Один із цікавих проєктів — новий подкаст "Євреї України в епоху бароко". Ця програма присвячена недостатньо дослідженим та часто спотвореним аспектам життя єврейської громади на українських територіях у XVII-XVIII століттях. Епоха бароко не обмежується лише виникненням Козацької держави; це період глибоких змін, під час яких євреї активно брали участь у соціальних, економічних та культурних процесах.
Проєкт охоплює широкий спектр тем, зосереджуючи увагу на правовому становищі єврейської громади в Речі Посполитій, а також на особливостях різних субрегіональних груп, таких як ашкеназі, сефарди та караїми. Досліджуються також корені хасидизму, релігійні містичні рухи та візуальне мистецтво, зокрема мальовані синагоги. Окрім того, науковці вивчають повсякденне життя євреїв, їх моду і участь у елітних колах Гетьманщини, ілюстрацією чого слугує історія Ганни Герцик, дружини гетьмана Пилипа Орлика.
Проєкт "Історія зі смаком" веде талановита письменниця і кураторка Ганна Гороженко, яка цього літа стала організаторкою першого Фестивалю барокової поезії, що проходив від Зиморовича до Сковороди. У рамках обговорення беруть участь професійні дослідники та науковці. Серед запрошених до студії – Катерина Малахова, наукова співробітниця Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУ та викладачка НаУКМА, Максим Мартин, кандидат історичних наук і завідувач відділу юдаїзму Музею історії релігії, військовослужбовець ДПСУ, мистецтвознавець Євген Котляр, співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України Вадим Назаренко, а також історик костюму Сергій Шаменков.
Подкаст буде доступний на YouTube-каналі "Історія зі смаком" і також буде показаний в ефірі "5 каналу". Прем'єра першого епізоду відбудеться в фінальний день юдейського свята Суккот.
Проект було реалізовано в рамках програми "Архів та мистецтво. Гранти на дослідження єврейської спадщини", що здійснюється громадською організацією "Культура Медіальна" у співпраці з ЮНЕСКО та за підтримки фінансування з боку Європейського Союзу.
Ще однією важливою ініціативою в даній області стала колективна монографія "Імагологічні студії: українці та євреї в літературному відображенні", випущена Національним університетом "Києво-Могилянська академія" під науковим керівництвом Маргарити Єгорченко. Ця книга була створена в рамках науково-дослідного проекту "Єврейська спадщина в Україні: міждисциплінарні дослідження через призму архівних матеріалів, культури, історії та літератури", який реалізовувався Могилянкою у співпраці з ЮНЕСКО та за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Це видання базується на імагологічному підході, який вивчає, як одна культура сприймає, описує та створює образ Іншого в літературних творах. Метафора дзеркала тут функціонує в обох напрямках: художній текст формує культурну пам'ять та впливає на те, як спільноти сприймають як своїх сусідів, так і самих себе. У монографії автори досліджують цей процес, починаючи від стародавніх рукописних апокрифів про Понтія Пилата та закінчуючи творами Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, а також літераторів ХХ і ХХІ століть.
Дослідження в галузі медієвістики та класичної літератури ХІХ століття фокусуються на еволюції релігійних і етнічних стереотипів у рамках гуманістичних роздумів, де на перший план виходить особистість, незважаючи на її релігійну чи етнічну належність. В окремому розділі розглядаються модернізм і радянський період, зокрема постать Ієремії Айзенштока в контексті харківського формалізму, уявлення "нового Харкова" через призму творів їдишських авторів, двомовна реальність Галичини в прозі Олександра Гранаха та складні ідентичності Леоніда Первомайського. Завершують видання статті про літературу пам'яті, в яких через призму сучасного роману (зокрема творчості Джонатана Сафрана Фоера, Оксани Забужко та Софії Андрухович) досліджуються механізми осмислення травматичних подій Голокосту та Другої світової війни.
Кримськотатарська спадщина: від вивчення мови до культурних фестивалів
З'являється дедалі більше майданчиків, де можна ближче познайомитися з кримськотатарською культурою. В закладах вищої освіти діють вибіркові курси кримськотатарської мови (зокрема, в Києво-Могилянській академії, в Українському католицькому університеті).
Під час "Енеїда-фесту" в київському Музеї просто неба в Пирогові окрема локація була присвячена Криму. Цей майданчик поєднав просвітницький, культурний та гастрономічний виміри, пропонуючи відвідувачам зануритися в традиції та історію півострова через безпосередній імерсивний досвід і фаховий лекторій.
Протягом фестивалю на території діяла виставка традиційних виробів кримськотатарських ремісників, а також фуд-корт, де можна було скуштувати національні страви та каву. Крім того, функціонувала мультимедійна зона. Однією з найважливіших частин програми стала презентація проєкту, що стосується створення Кримськотатарського кварталу в музеї. Програму доповнювало театралізоване виставлення "Еней до Криму завітав", яке через сценічне мистецтво досліджувало взаємозв'язки української та кримськотатарської культур.
У рамках лекційної програми історикиня та авторка Гульнара Абдулаєва поділилася інформацією про державний устрій, соціальну структуру та культуру Кримського ханства. Дослідник Мурат Сулейманов акцентував увагу на розвитку ісламу на півострові. Ельміра Аблялімова в своїй лекції "Крим як топос у парадигмі міфологем" розглянула текстуальний і концептуальний аспекти цієї теми, тоді як Еміль Мамутов звернувся до складних моментів у стосунках між Кримським ханством та Гетьманщиною — від дипломатичних угод до військових конфліктів.
Мультимедійна виставка "Надазовські греки: шляхи ідентичності" стала ще одним важливим виміром історії автохтонних спільнот. Вона функціонувала в Музеї Голодомору до роковин депортації 1778-1780 років, відновлюючи в суспільній свідомості пам’ять про урумів і румеїв, чиї предки були вигнані з Криму. Сьогодні ж їхні поселення в Донеччині та Запоріжжі знову опинилися під російською окупацією.
Різноманіття подібних ініціатив засвідчує важливий зсув у нашому сприйнятті власного минулого. Повернення та переосмислення спадщини народів України потребує найрізноманітніших форматів: від академічних міждисциплінарних досліджень до доступних медійних подкастів, від атрактивних імерсивних фестивалів та гастрономічних майданчиків до комеморативних проєктів і створення місць пам'яті.
Досвід різних народів України стає захоплюючим не лише для їхніх нащадків та носіїв культур, а й для всіх, хто прагне зрозуміти багатогранність нашої спадщини. Цей досвід поступово інтегрується в нашу мову, дозволяючи нам ділитися своїми історіями з світом і з самими собою. Яскравим прикладом такої деколоніальної та цілісної перспективи стала виставка "Хліб" в Українському домі. В її рамках традиційні українські аграрні теми гармонійно поєднувалися з єврейським обрядовим хлібом, псатиром надзовських греків та кримськотатарською піччю. Ми вчимося сприймати полікультурність не як набір окремих історій, а як єдине, спільне поле нашої пам'яті.
#
