Івано-Франківськ, який до 1962 року був відомий як Станіславів, має складну та водночас захоплюючу історію, що простягається вглиб століть. Варто зазначити, що це місто, засноване як військова фортеця, сьогодні є одним із найактивніших українськомовних регіонів країни. Його мешканці завжди проявляли свою активну громадянську позицію, беручи участь у масових акціях під час Помаранчевої революції та Революції Гідності, а також активно долучаючись до сучасного волонтерського руху.
Нещодавно спільнота "Ретро Франківськ" поділилася добіркою архівних фотографій, які переносять нас у часи великих випробувань -- 1940-і роки, коли місто пережило окупацію, репресії та зміну влади. Пропонуємо дізнатися більше про долю міста у цей буремний період.
Франківськ у період Другої світової війни
З кінця вересня 1939 року до червня 1941 року місто Станиславів стало частиною Радянського Союзу, і цей період відзначався жорстокими репресіями. Найбільш трагічним моментом стало таємниче вбивство в'язнів НКВС у місцевій в'язниці, після чого їхні тіла були заховані в спільній могилі в урочищі Дем'янів Лаз.
У 1989 році на цій території виявили останки 586 людей, більшість з яких мали кульові отвори на потилиці. Це місце стало меморіальним комплексом, що символізує злочини комуністичного режиму.
В період з 1941 по 1944 рік місто опинилося під нацистським контролем. Спочатку, 22 червня 1941 року, його захопили угорські солдати, які вже 7 серпня передали управління німецькій адміністрації. З 1 серпня Станіслав разом з усією Галичиною був інтегрований до складу Генерал-губернаторства.
Після встановлення німецької окупації почалися масові розправи над єврейським населенням. 12 жовтня 1941 року, в події, яка увійшла в історію як "кривава неділя", були розстріляні від 10 до 12 тисяч євреїв на єврейському кладовищі. Для тих, хто вижив, було організовано Станіславівське гетто, яке закрили в лютому 1943 року, коли у ньому залишилося практично жодного живого свідка.
Повоєнна відбудова
27 липня 1944 року місто було зайняте радянськими військами в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції. Одразу після цього почалося активне відновлення зруйнованого господарства, підприємств та залізниці. Однак післявоєнний період також був відзначений репресіями.
У січні 1945 року, за рішенням секретного засідання Верховного суду СРСР, в Станіславі було публічно страчено селянина Петра Мимохода. Причиною цього стала наявність у його домі курінного штабу Української повстанської армії. Цей випадок яскраво ілюструє безжальність радянського режиму в боротьбі проти українського визвольного руху.
Однак опір продовжувався: 31 жовтня 1945 року підрозділи УПА, очолювані Василем Андрусяком ("Різуном"), з боєм увійшли до Станіслава. Повстанці захопили склади та торгові точки, а також затримали найбільш ненависних партійців і енкаведистів, успішно вивізши захоплені трофеї до Чорного лісу.
Протягом наступних десятиліть місто стрімко розвивалося: у 1959 році його населення становило 66 тисяч, а до 1971 року вже досягло 110 тисяч мешканців. Це було свідченням повоєнного відновлення та індустріалізації.
OBOZ.UA запрошує вас дослідити, яким був Івано-Франківськ півстоліття тому.
#Євреї #Німецька мова #Роздрібний магазин #Радянський Союз #Нацистська Німеччина #Злочин #Угорщина #Івано-Франківськ #Фортеця #Друга світова війна #Репресії #Військова окупація #Індустріалізація #Урочище #Галичина (Східна Європа) #Комунізм #Революція Гідності #Загальний уряд #Сталінські репресії #Гетто #НКВС #Українська повстанська армія #Червона Армія #Персонал (військові) #Помаранчева революція #Дем'янів Лаз #Львівсько-Сандомирський конфлікт #Чорний ліс
