Якою була Жовква на початку 1900-х: архівні світлини колишньої резиденції королів Речі Посполитої.

Жовква, маленьке містечко на Львівщині, вирізняється своїм неповторним географічним розташуванням, що об'єднує пагорби Розточчя і рівнини Малого Полісся. Ця межа між природними зонами відповідає багатому різноманіттю геологічних, кліматичних, флористичних та фауністичних характеристик, які можна знайти в Європі, а неподалік проходить Головний європейський вододіл.

Це унікальне місце стало вибором для створення "ідеального" ренесансного міста. Сьогодні ми запрошуємо вас на історичну подорож вулицями Жовкви, де ви зможете насолодитися рідкісними фотографіями, зробленими в кінці XIX та на початку XX століття.

Представлені історичні фото 1890-1900 років дозволяють зазирнути у минуле Жовкви, побачивши Колегіату, Глинську (Краківську) та Замкову брами, Жовківський замок, його інтер'єр, Дзвіницю, Церкву Святої Трійці та Синагогу того періоду.

Історична частина Жовкви розташована на підвищеній гряді, що тягнеться зі сходу на захід, примикаючи до північно-східних уступів Розточчя. Біля підніжжя гори Гарай (150 м) гряду перетинає річка Свиня, яка впадає у річку Пату, а далі - у Західний Буг. У давнину в долині річки існували ставки, які були осушені протягом XIX століття. Поруч із горою Гарай перетиналися давні шляхи Червоної Русі (Галичини, Волині, Звенигородського та Белзького князівств), а у XVII-XVIII століттях тут пролягав важливий історичний "Королівський Тракт" зі Львова на Варшаву.

Історія міста Жовква

Місто Жовква було засновано в 1597 році неподалік села Винники, що тоді знаходилося у володінні гетьмана Станіслава Жолкевського, який ініціював його будівництво.

Місто було розташоване на стратегічно вигідній платформі для оборони і в першій половині XVII століття стало укріпленим містом-фортецею, оточеним валами та ровами. Після Жолкевських воно перейшло у власність родини Даниловичів, а згодом, через Софію Теофілію, потрапило до рук Яна III Собеського, короля Речі Посполитої.

Свого розквіту Жовква досягла саме за часів короля Яна III Собеського, який перетворив її на важливий осередок політичного життя Речі Посполитої. У своїй резиденції король приймав послів європейських монархів, а після перемоги у битві під Віднем йому вручили освячений Папою Римським меч. Жовкву відвідували численні відомі історичні постаті, зокрема Богдан Хмельницький зі своїм військом та український гетьман Іван Мазепа. Під час Північної війни (1700-1721 рр.) Жовківський замок став резиденцією російського царя Петра I.

Наприкінці XVIII століття, з приходом австрійської влади, у Жовкві розпочалися роботи з ліквідації міських укріплень та реконструкції споруд для адміністративних потреб. Були розібрані частини оборонних мурів з Львівською та Жидівською брамами, замок адаптували під в'язницю.

Роботи з відновлення пам'яток розпочалися тільки наприкінці XIX століття, коли реставрували Звіринецьку браму та деяку частину стін біля замку.

Перед початком Першої світової війни в Жовкві дислокувався 15-й драгунський полк. Після завершення війни місто зазнало серйозних політичних змін, включаючи періоди під контролем Західно-Української Народної Республіки та тимчасової польської адміністрації, аж до міжнародного визнання польського суверенітету над Східною Галичиною в 1923 році.

Після початку Другої світової війни у вересні 1939 року місто потрапило під контроль Червоної армії. Пам'ятники, присвячені королю Яну III Собеському та засновнику міста Станіславу Жолкевському, були зруйновані. В ході війни місто зазнало значних людських втрат, зокрема більшість єврейської громади була цілковито знищена. У 1951 році Жовкву перейменували на Нестеров, вшановуючи авіатора Петра Нестерова.

Історичну назву Жовква відновили лише в 1992 році. У 1994 році місто отримало статус Державного історико-архітектурного заповідника, що охоплює 55 об'єктів, які мають світове, національне та регіональне значення.

OBOZ.UA пропонує також переглянути історичні світлини, що показують історію Ужгорода.