Її кінематографічні роботи піддавалися цензурі з боку радянського режиму: де знаходиться могила видатної режисерки Кіри Муратової в Одесі.

Кіра Муратова -- українська акторка, режисерка та сценаристка румунського та єврейського походження. Вона досягла висот у кінематографі, попри те, що радянська влада часто цензурувала її кінороботи. Стрічку Муратової "Довгі проводи" забороняли в СРСР. Режисерка померла у 2018 році в Одесі.

Муратова пройшла довгий шлях у кінематографі. Як це було, і де поховали режисерку -- розкаже "Телеграф".

Кіра Муратова з'явилася на світ у Румунії в 1934 році. Вона здобувала освіту режисури в Москві. У 1961 році Муратова розпочала свою кар'єру як режисер на Одеській кіностудії.

Першими творчими досягненнями стали короткометражний фільм "Біля Крутого Яру" та повнометражна стрічка "Наш чесний хліб". У цій останній розкривається життя українського села, де піднімаються питання патріотизму, а також стосунки між батьками і дітьми.

Вражаючим досягненням Муратової стала її робота над фільмом "Короткі зустрічі", в якому вона виконала роль режисера та зіграла одну з ключових персонажів. Сюжет стрічки розкриває історію дівчини, що закохується в геолога, проте їхні стосунки ускладнює той факт, що чоловік уже має дружину. Таким чином, розгортається драматичний любовний трикутник.

Ще однією стрічкою, що викликала значний резонанс у кінематографі того часу, стала "Довгі проводи". Влада комуністів заборонила її показ, тож фільм вийшов на екран лише в 80-х роках. Через цю стрічку були звільнені керівник Одеської кіностудії та голова Держкіно України. А сама режисерка, Муратова, переїхала до Санкт-Петербурга, де працювала бібліотекарем.

У стрічці розповідається про надмірну опіку матері щодо свого сина, що призводить до його невдоволення. Режисерка проводить паралель між матір'ю та Радянським Союзом, країною, яка обмежувала свободу своїх громадян.

Наступними були фільми "Знайомство з білим світом", "Між сірими каменями" та "Переміна долі". З "Між сірими каменями" було наказано видалити певні сцени, які не сподобалися керівництву. У результаті, Муратова вирішила прибрати своє ім'я з титрів цього фільму.

У часи перебудови Муратова створила фільм "Астенічний синдром", який спровокував активні дискусії в суспільстві. Одна частина фільму була знята на чорно-білу плівку, а інша — на кольорову. У цьому творі відображено розпад певних особистостей, що символізує неминучий крах Радянського Союзу. Люди втрачають здатність до чіткого висловлювання, вживаючи безліч зайвих слів, включаючи нецензурні. Це стало першим фільмом у СРСР, де прозвучала ненормативна лексика.

Після розпаду Радянського Союзу режисерка отримала можливість вільно реалізовувати свої творчі задумки. Серед її робіт – фільми "Захоплення", "Три історії", "Чеховські мотиви" та "Настроювач". Останній з цих фільмів був представлений за межами країни, зокрема в Film Society of Lincoln Center в Нью-Йорку та Gene Siskel Film Center в Чикаго. Сюжет стрічки розгортається навколо студента консерваторії, який розробляє план щодо пограбування літньої жінки.

У 2017 році Муратову запросили стати членом Американської кіноакадемії, яка відповідальна за визначення лауреатів "Оскара". Режисерка була удостоєна таких відзнак, як "Леопард", "Ніка", "Кінотавр" та "Арсенал". Крім того, Муратова отримала премію імені Олександра Довженка, звання "Жінка ІІІ тисячоліття", орден князя Ярослава Мудрого V ступеня і стала почесною громадянкою Одеси.

Режисерки не стало після тривалої хвороби в Одесі у 2018 році. Їй було 83 роки. На похороні були лише рідні та близькі, таким було бажання Муратової. Прощання з акторкою відбулося у холі Одеської кіностудії.

Муратова виразила бажання, щоб її тіло було кремовано. Жінку поховали на Новоміському цвинтарі в Одесі. У той же вечір на Одеській кіностудії відбувся показ фільмів Муратової, які демонструвалися без звукового супроводу, лише під акомпанемент оркестру.

Раніше "Телеграф" розповідав, де поховали українську акторку Оксану Батько-Нищук. Жінки не стало у 43 роки.