Забронювати можна навіть "бога": які проблеми має система відстрочок для священнослужителів?

Держава надала можливість резервувати справді незвичайні релігійні громади.

Після того, як наприкінці минулого року Кабмін дозволив бронювати священнослужителів, в суспільстві розпалилася жвава дискусія. З одного боку, вважати релігійні організації "критичними підприємствами" у період війни досить дивно. З іншої сторони, якщо священника мобілізують, то громада залишиться без літургії, а для віруючої людини, та ще й у період гострих потрясінь - це додаткове випробування.

У підсумку, визначити конкретні релігійні організації, які мають статус "критичних підприємств" і можуть бронювати своїх священників, уряд доручив Держслужбі з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС). На початку червня ДЕСС оприлюднила такий перелік. "Критичних" церков виявилося аж 7,7 тисяч (!) Це в 15 разів більше, ніж оборонних підприємств в Україні. Ба більше, перелік містить настільки екзотичні організації, що їх послідовників в країні ледь набереться два десятки. Як же так трапилось, розбирався "Телеграф".

Релігійні осередки УПЦ (МП) в переліку "критичних" відсутні. В ДЕСС пояснюють це тим, що зараз досліджують Київську митрополію УПЦ на предмет зв'язків з РПЦ.

Після того, як Українська Православна Церква не виконала вимогу закону, що зобов'язував їх змінити назву та чітко визначити свою приналежність до певної деномінації, їхні статути більше не мають юридичної сили. Зараз усі ці громади функціонують не відповідно до закону, а просто як громадські об'єднання, - роз'яснює релігієзнавиця Людмила Филипович у коментарі для "Телеграфу".

Отже, найбільшу кількість "критичних" релігійних організацій у списку ДЕСС представляє Православна церква України. На другій позиції, умовно кажучи, розміщуються протестантські громади. Значну частину також складають римо-католики та вірні Української греко-католицької церкви. Це цілком логічно, адже в Україні налічується мільйони прихильників цих релігійних традицій.

Втім, виникає питання як "критичними" стали конфесії та культи, про які взагалі мало хто що чув.

Наприклад, релігійні громади Древлеправославної церкви України (ДЦУ), відомі також як старообрядці, складають меншість серед релігійних організацій країни. В Україні існує приблизно 50 парафій ДЦУ, на відміну від близько 8 тисяч парафій Православної церкви України (ПЦУ). До початку повномасштабної війни ДЦУ підтримувала євхаристійне спілкування з Московською митрополією, однак згодом вирішила розірвати ці стосунки (і за це можна бути вдячними).

Або ж Древлеправославна поморська церква - ще одне відгалуження старообрядців, яке налічує менше 40 громад на всю Україну.

Кількість парафій, що належать релігійному братству "Благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного", не зазначена навіть на веб-сайті цієї організації. Проте братство вже здобуло статус "критичності". Крім того, у його складі існує мілітаризоване формування під назвою "Воанергес", яке легально зареєстроване як приватна охоронна компанія. Водночас, варто зазначити, що "лицарі братства" (як вони себе називають) активно беруть участь у захисті України, хоча для цього їм не потрібен "критичний" статус.

До переліку увійшло декілька десятків релігійних організацій Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Після отримання Томосу УАПЦ була ліквідована і не визнається Вселенським патріархатом, однак, не всі вірні погодились з таким сценарієм і окремі осередки залишились існувати.

Далі - більше. До переліку "критичних" потрапили, наприклад язичники з релігійної громади "Квітка папороті". За даними ЄДР громада зареєстрована в одній зі столичних квартир, а її керівником є такий собі В'ячеслав Толпига. Про нього взагалі нічого не відомо, окрім того, що стосовно людини з таким ім'ям відкрито два виконавчих провадження.

Або ж існує такий парадокс, як громада українських язичників під назвою "Православ'я", що знаходиться в Солом'янському районі Києва. Цю "церкву" заснувала письменниця та етнолог Галина Лозко. Скільки у неї послідовників, або чи взагалі такі є – невідомо. Проте одне можна стверджувати із впевненістю: 73-річній пані Лозко точно не потрібно бронювання.

М'яко кажучи, виглядає досить оригінально й таке "критичне" підприємство, як "Релігійна громада рідної української національної віри "Світло Дажбоже". На основі назви можна припустити, що це певний неоязичницький рух, який очолює, згідно з реєстраційними даними, вінницький підприємець Віталій Пехота. Окрім богослужінь на честь бога сонця, ця особа також займається роздрібною торгівлею з лотків на ринках.

Дивно, але в список ДЕСС увійшли організації, у назві яких присутнє слово "російська". Наприклад, це стосується релігійної громади, що належить до церкви на честь "Покрова пресвятої Богородиці" російської православної старообрядницької церкви.

Отримати коментар від очільника ДЕСС Віктора Єленського "Телеграфу" не вдалося: спочатку чиновник послався на надмірну зайнятість, а потім взагалі перестав виходити на зв'язок. Вочевидь, обробляє нові запити на отримання "критичності" від дуже важливих релігійних організацій.

Однак, як зазначено в роз'ясненні, яке було опубліковано на офіційному сайті ДЕСС, процес ідентифікації "критичних" церков здійснювався в автоматичному режимі за певним шаблоном.

Хоча ДЕСС створена для ведення реєстру, оцінки серйозності організацій, перевірки наявності структури та послідовників, а також аналізу теологічних основ, - зазначив у коментарі "Телеграфу" народний депутат від "Слуги народу" та голова парламентського комітету з гуманітарних і інформаційних питань Микита Потураєв.

Отже, ДЕСС створила специфічні критерії, за якими певна релігійна організація може бути визнана критично важливою для економіки та підтримки життєдіяльності населення в особливих умовах. Головним з цих критеріїв є простий процес реєстрації церкви в Єдиному державному реєстрі, а також активність, що відображається у квартальних звітах до податкових органів.

- Ви ж усвідомлюєте, що ДЕСС не проводила власних досліджень цих організацій. Це дані, які вона отримала ззовні. Можливо, в ДЕСС з'явилися люди, які не зовсім розуміються на нюансах цієї діяльності, - зазначає Филипович.

Оскільки будь-який громадянин України має можливість заснувати та офіційно зареєструвати свій культ, у списку "критичних" виявилися численні незвичні релігійні організації.

Надати чітку відповідь виявляється складним завданням. Безумовно, в цілому критичний бізнес "Квітка папороті", який має неясну кількість прихильників, виглядає дещо дивно. Проте, з іншого боку:

Релігійні меншини опинилися під величезною загрозою. Ситуація, коли вдається мобілізувати, скажімо, 10% від великих релігійних організацій з мільйонами вірян, суттєво відрізняється від мобілізації тих же 10% у групах, що складаються з 10-12 осіб. Наприклад, в Ірпені існує громада буддистів, де є лише троє монахів і кілька прихожан. Якщо ці монахів мобілізують, то громада фактично перестане існувати. Схожі труднощі спостерігаються й у єврейських громадах, - підкреслює Филипович.

Ну зникнуть мікрогромади, то й що? Чому це взагалі важливо?

- Це важливо в контексті демократії, - підкреслює Людмила Филипович. - Втрата кожної мови, таких от незалежних релігійних громад, означає, що наступає епоха автократизму, коли можна все монотеїзувати. Одна церква, всі ходять строєм до тієї однієї церкви і ніхто не бере до уваги твої індивідуальні пріоритети. От Росія цим задоволена: там є одна церква, яка визначає поле духовності для всіх громадян. Та цивілізоване суспільство так не діє, адже в його основі лежать права і свободи особистості.

Права і свободи малих релігійних спільнот, безумовно, важливі, але чи є вони пріоритетними під час війни за існування нації та держави, яку веде Україна?

- Тут дійсно проблема як збалансувати інтерес кожного окремого громадянина і суспільства. З однієї сторони треба поважати релігійні інтереси окремої людини, а з іншого боку треба дбати про національну безпеку. Чи можна на плаху збереження народу покласти індивідуальні інтереси? - каже Филипович.

Проте, відповідь на це питання надає сам агресор, який, наприклад, безжально знищив "Свідків Єгови", оголосивши їх екстремістською групою. Таким чином, релігійні меншинні громади в Україні можуть зникнути не стільки через мобілізацію, скільки у випадку, якщо Росія здобуде перемогу.

Чи означає це, що всі священнослужителі "Квіток папороті" та інших схожих організацій підлягають бронюванню? Відповідь є водночас ствердною і заперечною.

На першому етапі дозвіл на бронювання буде надаватися священнослужителям - керівникам релігійних організацій. Тобто недостатньо лише очолювати церкву, треба мати в ній ще й священний сан і підтвердити це документами. Але! Хто і як може висвятитись в сан - кожна релігійна спільнота вирішує для себе самостійно. "Відповідно до настанов та традиції", - наголошують в ДЕСС. Але ж традиції у кожного різні. Десь треба вчитись в семінарії, стати ченцем і тільки після того священником, а десь достатньо просто оголосити себе живим богом на землі і, таким чином, стати заброньованим "богом".

Проте, як зазначив Потураєв, не йдеться про сотні тисяч зареєстрованих священнослужителів.

Я не стверджую, що система є бездоганною, але вона має системний підхід. Насправді, лише невелика кількість людей підпадає під цю категорію бронювання: приблизно 8 тисяч осіб у найкращому випадку, і ці дані були представлені Генеральному штабу. Існує основний принцип: неможливо примусово призивати до військової служби тих, хто з ідеологічних причин відмовляється брати зброю до рук. Це суперечить основоположним правам людини, - підсумував Микита Потураєв.

Але!

На другій стадії процесу бронювання, можливість отримати відстрочку матимуть заступники керівників, настоятелі монастирів, представники братств, місіонерських організацій та духовних навчальних закладів... За чисельністю це вже перевищує склад бригади.

Звичайно, залучення священнослужителів до захисту національних інтересів може здійснюватися через службу капеланів. Проте, по-перше, в Збройних силах України немає потреби в такій великій кількості капеланів, оскільки штатна чисельність складає близько 800 осіб. А по-друге, малоймовірно, що в армії буде значний попит на духовну підтримку від представників "Світло Дажбоже".

Крім того, постає питання і до капеланів УПЦ (МП).

- От, прийде священник, який нахапався знань з усіляких Кронштадських (святий РПЦ, -- Ред.), поцілував ікони з Миколою ІІ... А чого вони там на фронті? За ці роки вони добре продемонстрували своє справжнє обличчя, - зазначає Филипович.

Таким чином, тепер перед державою стоїть завдання: зберегти баланс між повагою до віри і раціональним підходом до оборонних потреб. Чи вдасться його знайти -- покаже практика.