Світ вступає в етап, коли антисемітизм вже не є крайнім проявом, а знову стає частиною загального дискурсу.
Після ескалації конфлікту на Близькому Сході спостерігається значне збільшення випадків нападу та вандалізму в Європі та США, а також поширення мови ненависті в університетах, медіа та політичному середовищі.
У 2024 році було зареєстровано 6 326 випадків антисемітизму по всьому світу, що становить збільшення на 107% у порівнянні з 2023 роком, який також встановив нові антирекорди.
А 2025 рік виявився найсмертоноснішим для євреїв за останні 30 років: 20 людей загинули внаслідок антисемітських нападів.
Антисемітизм приховується під виглядом політичної критики, проте насправді він виходить за рамки цієї сфери. Саме ця обставина робить його особливо небезпечним: будь-яка форма ненависті зароджується не з конкретних вчинків, а з толерантності до них.
14 квітня Президент Володимир Зеленський ухвалив закон, що вводить жорсткі кримінальні санкції за прояви антисемітизму в Україні. Цікаво, що цей крок був здійснений в День пам'яті жертв Голокосту в Ізраїлі, що навряд чи є випадковим збігом.
Закон про протидію антисемітизму виглядає не технічним, а принциповим. Цей закон не виник на порожньому місці.
У вересні 2021 року Верховна Рада ухвалила основний закон "Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні", який надав правове визначення цього явища. Проте, якщо визначення не супроводжується покараннями, це залишається лише декларативним кроком. Новий закон трансформує принципи в кримінальну відповідальність.
Законопроект отримав підтримку від 295 народних обранців. Цей закон детально окреслює поняття антисемітизму, усуваючи будь-які неоднозначності: він охоплює не лише відкрите ненависть чи акт насильства, але також мову ворожнечі, приниження, заперечення Голокосту, а також формування дискримінаційного середовища.
За основні правопорушення можуть бути накладені штрафи або ув'язнення на термін до трьох років. Якщо мають місце обтяжуючі фактори, такі як насильство, погрози або використання службового становища, термін покарання може зрости до п'яти років. У випадках, коли мова йде про організовану злочинну діяльність або серйозні наслідки, відповідальність може досягати восьми років позбавлення волі.
Антисемітизм більше не залишається "сірою зоною"; він перетворюється на загрозу з визначеною вартістю.
Антисемітизм ніколи не був лише проблемою єврейської громади. Це індикатор того, як працює суспільство. Якщо в ньому допускається ненависть до однієї групи, вона неминуче поширюється далі.
Отже, питання не стосується євреїв, а полягає в здатності держави встановити чітку межу між свободою висловлювань і ворожою риторикою, не змінюючи її під впливом зовнішніх обставин. Україна вже визначила цю межу.
Історія українських євреїв є однією з найскладніших в Східній Європі. Протягом багатьох століть на цих теренах розвивалися численні єврейські спільноти: Одеса, Бердичів, Умань та Київ стали важливими осередками єврейської культури та релігії. Однак ця сама земля також пам'ятає про страшні трагедії, які відбулися в її минулому.
Лише за два дні, 29 і 30 вересня 1941 року, нацисти в Бабиному Яру вбили близько 34 тисяч євреїв. Загалом, жертвами Голокосту в Україні стали більше мільйона людей. Протягом багатьох років радянська влада ігнорувала цю трагедію: на першому пам'ятнику в Бабиному Яру слово "євреї" взагалі не згадувалося.
Сучасна держава не може існувати в логіці замовчування. Коли Україна формалізує неприйнятність антисемітизму, вона фактично визнає: ця історія є частиною її самої. Не зовнішньою темою і не чужою проблемою, а власною відповідальністю.
Президентство Зеленського, що має єврейське коріння, вважається важливим чинником, який сприяє нормалізації єврейської ідентичності в суспільному житті.
Такі дії завжди мають зовнішній аспект.
Для Ізраїлю це сигнал про готовність працювати з чутливими темами на рівні інституцій, а не декларацій. Для ізраїльської аудиторії це більше, ніж технічна юридична подія -- це моральний і політичний сигнал у час, коли єврейські громади по всьому світу живуть у стані постійної тривоги.
Для західних партнерів -- це маркер того, що Україна рухається в бік системи, де правила не залежать від ситуації. У сучасному світі довіра формується саме через такі рішення.
Отже, я переконаний, що даний закон не є інструментом для боротьби з антисемітизмом.
Він піднімає інше питання: чи може держава відкрито називати речі своїми іменами, навіть якщо це викликає незручність.
Україна надала свою відповідь на це. У сучасному суспільстві подібні дії є основою для формування довіри.
#Євреї #Суспільство #Насильство #Нацизм #Європа #Антисемітизм #Україна #Голокост #Радянський Союз #Політика #Історія #Володимир Зеленський #Одеса #Ізраїль #Східна Європа #Близький Схід #Університет #Кримінальна відповідальність #Бердичів #Свобода слова #Київ #Вандалізм #Заперечення Голокосту #Логічно #Держава (політика) #Уман #Президент (державна посада) #«День» (Київ) #Маленька дівчинка
