Завен Баблоян: Вірменські різдвяні пісні з Покуття? Це просто неймовірно!

Це дійсно дивно, адже у вірменському фольклорі немає аналогічного жанру. Проте вірменська громада в Кутах була настільки численною і сильною, що змогла зберегти свою ідентичність, не піддаючись асиміляції. Водночас, їх тісні та дружні зв’язки з місцевим населенням призвели до інтеграції деяких їх обрядів. Хоча австрійська адміністрація закрила вірменську школу в Кутах у другій половині XIX століття, вірменська мова залишалася у побуті до початку XX століття. Це було якраз перед тим, як у Львівському університеті з’явилися курси нової та старої вірменської мов, які зокрема викладав священник Богдан Давидович (1858-1933), уродженець Кутів, який сам навчався у цій школі. Він був видатною особистістю, але моя тема вимагає перейти до інших аспектів.

Броніслава Вуйцик-Кьопрюлян (1890-1938) - приблизно так вимовляється прізвище її чоловіка, Քէօփրիւլեան. Вона була неймовірною особистістю, першою жінкою в Польщі, яка отримала ступінь доктора музикознавства, а також видатною шопеністкою. Після шлюбу з Ґарабедом Кьопрюляном (1884-1939), про якого я планую написати окрему статтю - він прибув до Львова з Едірне (Адріанополь) і залишився тут, ставши наступником Давидовича у викладанні вірменської мови - вона поглинулася в дослідження вірменської музики та історії. Броніслава стала першою, хто систематично представив творчість Комітаса в польських виданнях. Вона написала безліч наукових праць, вивчала місцеву вірменську громаду і випадково натрапила на інформацію про колядки кутських вірмен, яку опублікував Міколай "Котик" Мойзесович (1896-1944). У 1934 році вона представила свою доповідь на цю тему в Науковому товаристві і планувала опублікувати аналіз у "Квартальнику музичному", але журнал був закритий. Проте, це лише початок її історії, а не фінал.

Броніслава Вуйцик-Кьопрюлян та Ґарабед Кьопрюлян.

Міколай "Котик" Мойзесович, уродженець Кутів, здобував освіту у Львові та активно співпрацював з "Вісником св. Григорія", що видавався Архідієцезіальною спілкою вірмен. Після одруження він повернувся до рідного міста. У часи Другої світової війни став бійцем Армії Крайової і, за свідченнями, загинув від рук УПА. Локальна трагедія Кутів, як видно з її обговорення, викликає не менше болю, ніж глобальна трагедія Волині, тому ми її не розглядатимемо. Окрім етнографічних праць про вірменську громаду Кутів, Міколай "Міко" Мойзесович (1893-1972) залишив після себе ще ряд матеріалів, які вивіз на Захід під час радянської депортації.

Міколай "Котик" Мойзесович

3. Міколай "Міко" Мойзесович теж народився у Кутах, але в іншій родині. Під час Першої світової в австрійському війську був поранений у праву руку, яка втратила рухливість. Працював у родинній мʼясарні, що виробляла вірменську вудженину. Під час Другої світової його родина переховувала 13 євреїв, але хтось видав, євреїв розстріляли (зрештою вся єврейська громада Кутів була знищена), а Міколая арештувало гестапо і йому теж світив розстріл, та стараннями німецьких друзів його вдалося викупити. В тому ж 1944-му у тій-таки Кутській трагедії гине його дружина, вдівця з синами врятував сусід-українець Михайло Ящук.

Фірмова крамниця "Wędliny Ormiańskie" родини Мойзесовичів у Кутах (перша половина ХХ століття)

Совєтська влада депортувала Міколая разом із іншими жителями Кут, які спілкувалися польською. У Польщі він уклав шлюб із німкенею, яка витягла його з гестапо. Окрім записів, відомих як "Кицьо", він привіз із собою знання про вірменські обряди Кут. Цей великий обсяг матеріалу досліджував Збігнев Косьцюв, народжений у 1929 році, разом із музикознавцем Вацлавом Панеком, який залишив нас у 2024 році.

Міколай "Міко" Мойзесович

Збігнев Косьцюв з'явився на світ у Бродах. Його батька, який служив у Легіонах Польських, вбили агенти НКВД у 1940 році. У 1945-му році він разом із матір'ю був депортований до Ополе, де й досі проживає. Має освіту ботаніка, але своє життя повністю присвятив музиці та музикознавству, зокрема дослідженню музичних традицій польських вірмен, про які написав багато наукових статей. Співпрацюючи з Міком Мойзесовичем та іншими місцевими фахівцями, він також залучав професійних композиторів, що дозволило відновити вірменські літургії, зокрема великодню та поминальну, а також кутські колядки.

Збігнев Косьцюв

5. Основним співробітником у цій діяльності виступив композитор, педагог та журналіст Станіслав Шмеловскі (1930-2008). Саме він адаптував і записав ноти, зокрема, літургії та колядки. Я знайшов їх у статті Косьцюва "Вірменські пісні в обробці польських музикантів" (1978), і це ті самі колядки, які досліджували Броніслава Вуйцик-Кьопрюлян (я це перевірив). Вони не зникли в безодні часу, війни, депортацій та асиміляції. Я впевнений, що ці мелодії ще пролунають на українській землі.

Станіслав Шмеловскі

Усі фотографії - зі сторінки автора. Оригінал тут.