Однак українська судова система, здається, обрала інший підхід. Відомий політик та активіст Микола Томенко гостро висловив своє невдоволення щодо того, як суди ігнорують колабораціонізм та ознаки "русского мира".
У своєму дописі на Facebook він підкреслив, що поки суспільство веде боротьбу за своє існування, деякі члени судової системи тихо намагаються виправдати прихильників режиму Путіна.
"Тому наші небідні судді тишком нишком за гроші чи з міркувань своїх ватних переконань закривають справи проти слуг путіна-кіріла або ж затягують їх розгляд на роки", -- зазначає Томенко.
Як суди "вибачають" пропаганду
Політик навів кілька вражаючих прикладів, які, на жаль, залишаються поза увагою більшості людей. Серед них — донька скандально відомого мера Полтави, яка відкрито висловлювала підтримку ворожій пропаганді, але раптом стала об'єктом захисту. Тим часом, справа заступниці директора Шевченківського національного заповідника, яка є запеклою прихильницею так званої СВО, нагадує тривалий серіал без кінця.
"Справу фанатки СВО, яка обіймає посаду заступниці керівника Шевченківського національного заповідника, знову відклали в Канівському міському суді. Ніхто не звертає на це уваги, а Міністерство культури навіть не усунуло її з посади, незважаючи на її прихильність до "русского міра", – висловлює своє обурення громадський активіст."
Києво-Печерська лавра залишається однією з найгостріших тем для обговорення. Процес повернення її нижньої частини під контроль держави та припинення оренди з московським патріархатом затягнувся до тривалих затримок. Як зазначає Томенко, Північний апеляційний господарський суд уже третій рік поспіль займається розглядом цієї справи.
Українофобія без наслідків
Головна проблема, на думку політика, полягає в тому, що на державному рівні досі немає реальної правової бази для боротьби з україноненависниками. У свій час влада швидко запровадила кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму, але про обіцянки запровадити хоча б адміністративну відповідальність за відкриту українофобію всі чомусь швидко забули.
Томенко завершує свою публіцистичну оцінку риторичним запитанням, яке сьогодні можна почути від кожного свідомого українця:
"Так за яку ж Україну борються чиновники та судді нашої держави?"
#
