Багряний та Солженіцин, "Бабин Яр" і голодомор.

Цей рік на Оскарі викликає асоціації з історією Багряного та Солженіцина для російських глядачів.

Багряний розповідав світові про жахи радянських таборів і тюрем з 1944 року. Українці видали за кордоном "Сад Гетсиманський", "Тигроловів", "Чому я не хочу вертатись до СССР" англійською, німецькою, французькою в 50-60-тих роках. Але іноземці не чули. Натомість вони зачекали років 20, коли на цю тему написав росіянин Солженіцин і почали носитися з ним, як курка з яйцем. Нобелівську премію йому вручили "За моральну силу, з якою він додержувався непорушних традицій російської літератури".

На сьогоднішній день у закордонних книгарнях доступна "Архіпелаг ГУЛАГ" Олександра Солженіцина, і ви можете придбати її як англійською, так і німецькою чи французькою мовами. Проте, сучасні перевидання творів Івана Багряного ви там не знайдете.

А тим часом "харошіє русскіє" працюють в інтересах Москви, навіть коли вони критикують російську політику. Так Солженіцин викривав в своїх творах злочинний радянський режим, але його твори спрацювали на пожвавлення інтереса до РФ і на поліпшення уявлень про російський народ в очах іноземців. Саме на Солжениціна посилався один знайомий швейцарський професор, коли в 2014 році виправдовував напад Російської федерації на Україну.

Так само, як і з багатьма попередніми "Оскарами", ситуація з цим Оскаром викликала певні питання у росіян.

--------------------------------------------------------------------

Однак варто також звернути увагу на концепцію "культурної дипломатії України".

Пригадалася мені бесіда, що відбулася 24 листопада 2024 року, з Олегом Коцюбою — керівником Українського інституту в Гарварді. Ця організація займається публікацією перекладів українських книг англійською, але він вирішив не видавати твори Івана Багряного.

Шановний пане Коцюба, які художні твори про Голодомор ви видали англійською мовою? Звичайні люди не зацікавлені в наукових статтях; вони віддають перевагу художній літературі. Щодо теми Голокосту, ви, наприклад, передаєте цю складну тему звичайним читачам через поезію Кіяновської та зворушливі ілюстрації, які здатні торкнутися їхніх емоцій.

- Ну ми ж не агенція з виконання ваших замовлень - ми маємо власну візію того, які підходи використовувати для ефективної розповіді про ті чи інші моменти української історії у різних форматах. Ми також знаємо те суспільство, в якому живемо, і що спрацьовує. Збірка ж Маріанни Кіяновської - це геніальна річ, могутня розповідь про людське страждання. Страждання і мученицьку смерть наших людей, до речі - українських євреїв. Ця розповідь не заперечує Голодомор і не займає його місце - вона розширює простір нашого співпереживання горя до наших сусідів, друзів і рідних. Бо ж ми просимо про таке також у інших - не лише щодо Голодомору, а й зараз, коли Росія у геноцидальний спосіб знищує українців.

Ця книга стала заміною для твору, який міг би донести до світу історію українців. Якщо ваша мета полягала в тому, щоб висвітлити "людське страждання", чому ви обрали "Бабин Яр" Кіяновської, а не "Сад Гетсиманський" Багряного? Адже світ все ще недостатньо обізнаний про муки євреїв та жахи Голокосту.

Не варто вважати, що одна книга замінила іншу — звідки ж така думка? У даному випадку йдеться про складний процес, що включає багато факторів: перекладачів (які самі звернулися до нас з готовим перекладом), актуальні пріоритети, наші знання про якість творів ("Жовтий князь" не є найкращим джерелом для розуміння Голодомору, і публікація низькопробного мистецького твору лише завдасть шкоди), а також бюджетні обмеження (згадайте про обсяг двотомника Барки, тоді як "Сад Гетсиманський" Багряного має 172 500 слів; при стандартній ціні перекладу у 20 центів за слово, тільки переклад обійдеться в 34,5 тисячі доларів, не враховуючи витрат на редагування, дизайн, верстку, друк і розповсюдження).

Знову ж таки, немає жодних перешкод для втілення вашої власної ідеї: беріться за переведення творів Барки та Багряного. Я особисто буду щиро вдячний за будь-які зусилля у цій сфері. Якщо ж ви не готові до цього, спробуйте знайти 100 тисяч доларів, необхідних для видання "Саду Гетсиманського", і я з великим задоволенням візьмуся за цю справу!

Желаю вам досягнення успіху!

Хто ж надав фінансування для випуску "Бабиного яру"? До речі, якщо ваш бюджет дозволяє лише публікацію коротких творів, то рекомендую звернути увагу на "Чому я не хочу повертатися в СССР?" Багряного. Ця книга яскраво висвітлює історію України, включаючи Голодомор, колективізацію та репресії, і не обтяжить ваші фінансові можливості. Чи не плануєте її видати?

- Усі, хто профінансував книжку Маріанни Кіяновської, зазначені у форзаці книжки - ви можете у будь-який момент це самі для себе прочитати.

Щодо публікації певних конкретних творів: знову наголошую - беріть і публікуйте. Ви, напевно, маєте свою власну концепцію, що могло б більше сприяти Україні - отже, втілюйте її в життя, ніхто вас не стримує. А ми будемо дотримуватися своєї концепції і реалізовувати саме її.

- Отже, не Український інститу в Гарварді вирішує, з якими творами української літератури варто познайомити іноземного читача, а замовник, що приносить вам книгу і гроші на її друк? А ви лише друкуєте її під вивіскою Українського наукового інституту в Гарварді? Я правильно зрозуміла?

- Ні, це абсолютно невірно. Відкрийте книгу та ознайомтеся, не лінуйтеся, будь ласка.

Вважаєте, що ця книга знаходиться на моєму столі?

- То як же виглядає в Українському інституті в Гарварді процес відбору творів для перекладу і друку?

1. "Гетсиманський сад" Багряного, який я запропонувала для публікації, ви погодилися опублікувати лише в обмін на 100.000 доларів, оскільки вважаєте його "занадто об'ємним".

2. В той же час, ви відмовляєтесь друкувати і коротке, дуже актуальне і насичене інформацією необхідною для розуміння історії України, звернення Багряного "Чому я не хочу вертатись в СССР?"

Отже, що є основним критерієм при виборі твору: фінансування на друк, обсяг тексту, чи, можливо, його нейтральність і відсутність історичних фактів про Україну?

- То вам ще й книжку дати в ручки і вголос прочитати, що там пише, можливо? Хочете критикувати, то вже не полінуйтеся домашню роботу виконати.

У нас свої критерії відбору тих чи інших проєктів до видання. Інколи неможливість видати якусь книжку зумовлена питанням високого бюджету, а інколи -- низькою мистецькою якістю конкретного твору, про який ідеться. Ми даємо собі раду із прийняттям рішень самі, тому не турбуйтеся так за нас, будь ласка.

Ми готові обговорити "Сад Гетсиманський", якщо у вас є достатні фінансові ресурси. Чи зможете ви їх забезпечити? Ні? Тоді, будь ласка, займіться чимось іншим і залиште нас у спокої, адже є багато інших справ, якими можна займатися.

Чому ви не бажаєте опублікувати твір "Чому я не прагну повертатися до СРСР?" авторства Багряного?

- Тому що ми не аґенція з виконання ваших побажань - беріть і друкуйте, що вам заважає??

Марина ЗЕЛЕНЮК может быть представлена как Марина ЗЕЛЕНЮК, но с уникальным подходом. Вы можете рассмотреть вариант использования синонимов или дополнений, например: "Марина, обладающая фамилией ЗЕЛЕНЮК" или "Марина с фамилией ЗЕЛЕНЮК". Если вам нужно что-то более креативное, можно попробовать: "Марина из рода ЗЕЛЕНЮК". Какой именно стиль вам нужен?