"Портникова багато не буває", -- казала я, коли брала чергове інтерв'ю у відомого журналіста, публіциста, письменника Віталія Портникова. Сьогодні кажу, що Портникових багато не буває. В гостях на Ютюб-каналі "Балючі теми" Едуард Портников -- батько Віталія
У своєму дитинстві Віталій Портников мав за кумира Йосипа Броз Тіто.
-- Якось Віталій поза ефіром сказав, що його ім'я було вибрано випадково. Що мало бути якесь інше ім'я -- єврейське. Чи пригадуєте історію походження імені маленького щойно народженого хлопчика, вашого сина?
У день, коли він з'явився на світ, я був на пробіжці. Це була неділя. Коли дружина подзвонила, щоб повідомити про народження сина, я відразу ж вирішив: "Назвемо його Віталієм". Тепер Віталік часто жартує, що поки я бігав, він уже народився (сміється. -- Авт.). Спершу я думав дати йому ім'я на честь дідуся, єврейське, але, по-перше, воно виглядало застарілим, а по-друге, ви ж знаєте, ми жили в радянські часи...
Ви говорите про антисемітизм?
-- Так, він був. У радянському союзі була так звана квота у 5 відсотків. У будь-який вищий навчальний заклад можна було приймати не більш ніж 5 відсотків євреїв. Якщо вже набрали ці 5 відсотків, то все! І яким би розумним чи геніальним не був -- йди копай канави чи трактористом працюй...
Яким хлопчиком був Віталій у своєму дитинстві?
Він був справжнім гуманітарієм. На його день народження, коли я намагався обрати подарунки, нічого йому не підходило. Тоді я запитав: "Віталік, що б ти хотів отримати?". Він відповів: "Подаруй мені матеріали ХХІІ з'їзду КПРС". Я був вражений: "Віталію, ти жартуєш?"
Скільки років йому було в той час?
12 або 13.
-- Як ви це сприймали? Для вас це був... шок?
Я усвідомив, що ми з ним зовсім різні (сміється. -- Авт.). Він мав пристрасть до читання югославських газет. Віталій володіє всіма слов'янськими мовами. Його кумиром став Йосип Броз Тіто, портрет якого навіть прикрасив стіну його квартири... Тіто вступив у конфлікт зі Сталіним, і це призвело до появи єдиної більш-менш вільної преси в соціалістичному таборі. У той час у Югославії існували певні ознаки демократії.
В одному з інтерв'ю Віталій поділився, що самостійно освоїв читання у чотири роки і тримав це в таємниці від своїх батьків та дорослих. Як йому це вдалося?
Моя дружина і я багато працювали, тому поверталися додому вельми пізно. Виховання Віталія лягло на плечі бабусі. Він дуже захоплювався кубиками з буквами, завдяки яким швидко навчився читати. Віталій вважав, що витрачати час на спорт, зокрема на футбол, не має сенсу. Я завжди мав пристрасть до спорту, і він дивився на мене з подивом. Проте останнім часом він почав відвідувати тренажерний зал і визнав, що помилявся. Для мене спорт — це невід'ємна частина життя. Моє дитинство припало на часи після війни, коли іграшок не було, і єдиними розвагами для хлопців ставали двір, футбол та гра "козаки-розбійники".
Коли ви вперше звернули увагу на те, що Віталій має інші риси, ніж його ровесники?
До п'ятого класу уроками займалася моя дружина, а потім я почав активно долучатися до навчання. Він досі пам'ятає, як я намагався пояснити йому математику, переживаючи, що не може знайти правильну відповідь. Проте, з раннього віку, приблизно з десяти років, він почав писати досить вражаючі вірші як українською, так і російською мовами. Одного разу, під час відпочинку в Прибалтиці, ми зустрілися з відомим литовським поетом Межелайтісом. Він сказав своїй дружині: "Дивись, перед тобою -- майбутній поет".
-- Які вірші писав -- романтичні чи філософські?
Філософські роздуми. Я сподівався, що він стане знаменитим поетом. Але приблизно в 14 років він припинив писати. Я запитав його: "Чому ти не пишеш вірші?". Він відповів: "Мене це більше не цікавить". Часто він був переможцем олімпіад з української мови та літератури...
"Мати завжди знаходила спосіб його простити."
Кого більше слухав Віталій - вас чи матір?
Мамочка. Адже вона завжди знаходила йому виправдання. Я намагався його навчити, пояснюючи, що ось так правильно, а ось так — ні, а вона тільки усміхалася і казала: "Все чудово, Віталік". Зараз між нами дуже дружні стосунки, такими вони були з самого дитинства.
Віталій поділився зі мною, що вперше взяв до рук книгу у віці п'яти років. Це була праця Володимира Беляєва під назвою "Стара фортеця". Мене вражає, як у такому малому віці можна було осилити таку складну книгу, як "Стара фортеця".
-- Не уявляю, бо я не читав у п'ять років (сміється. -- Авт.). Я у дитинстві любив читати Джека Лондона, мені подобався Фейхтвангер. Віталій з 20 років уже працював на Радіо "Свобода". Пригадую, дзвонять йому з радіо, щоб розповів про якогось міністра закордонних справ якоїсь країни, і він за мить видає про нього всю інформацію.
Коли ви спостерігали, як Віталій з раннього віку захоплюється читанням і демонструє аналітичні здібності, які думки виникали у вас щодо вашого сина: чи не виросте з нього геній?
Це мій син. І на цьому все. Я досі не вважаю, що він стає генієм.
Ви гордитесь своїм сином?
Так, я відчуваю гордість за свого сина, але найважливіше для мене – це його здоров'я та добробут. Немає місця для зайвої гордості. Незалежно від того, яким він є, перш за все, він залишиться моїм сином.
-- Чи очікували ви повномасштабної війни росії проти України?
Після 2014 року, коли відбулася анексія Криму та почалися події на Донбасі, я не мав сумнівів, що путін може продовжувати свої агресивні дії. Він відкрито заявляв про свої наміри щодо всього українського територіального простору, тому я не жив з ілюзіями. Якщо Україна погодиться на здачу Донбасу, як нині пропонують нібито заради миру, це не призведе до стабільності. Росію потрібно позбавити ресурсів, тільки за таких обставин путін може зупинитися.
"Ключовим є те, щоб президент не сприймав себе як монарха."
-- Якби у вас була можливість щось сказати чи побажати президенту Зеленському, що б ви насамперед йому сказали?
Необхідно відновити автономність усіх інституцій, зокрема Верховної Ради, прокурорів і суддів. В Україні, як відомо, функціонує парламентсько-президентська республіка. Це означає, що Верховна Рада повинна мати свою власну суб'єктність, щоб "слуги народу" несли відповідальність за свої рішення, а не виконували вказівки Офісу президента. Президент зобов'язаний зосередитися на двох ключових сферах: зовнішній політиці та обороні. Саме в цих напрямках йому слід концентрувати свої зусилля. Важливо, щоб президент не відчував себе монархом.
Яке з досягнень у вашому житті має для вас найбільше значення?
Я неймовірно рада, що маю такого талановитого і доброзичливого сина, з яким ми справжні друзі. Він часто телефонує мені, принаймні один раз на день, а іноді навіть два чи три рази. Ми часто проводимо час разом на прогулянках.
Які теми обговорюєте під час прогулянки?
Це стосується всього. Якось він зауважив, що спілкуватися зі мною для нього простіше, ніж із деякими його молодшими товаришами. Він вважає, що я маю більш глибокий досвід.
-- Переглядаєте його ефіри, інтерв'ю? Віталій ледь не щодня дає інтерв'ю, а в день має своїх кілька ефірів, коментує, аналізує актуальні події.
— Я не завжди встигаю все робити. Проте, якщо щось мене не влаштовує, я висловлюю свою думку.
-- За що переважно критикуєте?
Ось варіант тексту з унікальним формулюванням: — Через його песимістичний настрій. Коли я запитую його про це, він відповідає, що не повинен давати людям поради. Я ж йому кажу: "Ти не зозуля, у тебе є право висловлювати свої думки". Схоже, після цього він почав по-іншому формулювати свої ідеї. Тепер мені подобається, що він говорить. Зараз вже можна зрозуміти, чого він хоче. Він однозначно зазначає, що війна припиниться тоді, коли в путіна закінчаться ресурси.
"Обожнюю Ліну Костенко"
-- Яка ваша улюблена книжка?
Моя улюблена книга — "Гойя" Фейхтвангера. Я перечитував її кілька разів і щоразу відчував глибокі емоції. Мене захоплює творчість Джека Лондона, а також "Старий і море" Гемінгвея, який я перечитував безліч разів. Хоча в цьому творі лише три сторінки, автору вдалося неймовірно передати атмосферу. З українських авторів я особливо ціную Ліну Костенко — її поезія справляє на мене велике враження, і я пам’ятаю багато її віршів.
-- Які ваші улюблені рядки?
"Несподівано, без попередження, вона вдерлася у глухе місце,"
де сосни пахнуть ладаном, в кадильницях світань.
Де вечір наповнений ароматом м'яти,
Так chilly для джмеля. А я тобі,
а я тебе,
"Я испытываю к тебе глубокие чувства."
Яке значення має прожити життя з користю?
Допомагати всім, хто цього потребує — це те, чим я займаюся завжди. Навіть зараз я намагаюся підтримувати інших: наприклад, нещодавно допомагав сусідці з налаштуванням телевізора або з вирішенням проблеми з телефоном.
Ви вже досягли поважного віку 87 років. Який етап вашого життя ви вважаєте найяскравішим?
-- Початок самостійності України. Я абсолютно не відчуваю ностальгії за СРСР, проте у мене є туга за моїми друзями...
#
