Як проросійські наративи нормалізуються в Європі в контексті політики Трампа: від парковки супермаркету до європейських виборчих урн
Звичайна субота, стоянка супермаркету в Нормандії. Я спілкуюсь українською зі своїм сином. Чоловік, почувши нас, наближається. Він звертається до мене російською мовою, проте з помітним французьким акцентом.
Ось цей діалог у його первісному вигляді:
-- Вы откуда?
— Не звідти. (маю на увазі: не з Росії)
— А из какого места?
Я из Украины. А откуда вы?
-- Я француз.
-- Любите Россию?
Я испытываю сильное негативное отношение к Зеленскому, считаю его нечестным и непорядочным человеком.
Это не оправдание для того, чтобы лишать жизни других украинцев.
Как это понимать?
Если кто-то не поддерживает Макрона, это не значит, что можно начинать атаковать других французов и оправдывать насилие.
-- Я Макрона тоже не люблю... -- розвертається і йде.
Діалог триває менше двох хвилин, але в його ході відкривається щось значно більш об'ємне і глибоке.
Це не особиста думка однієї людини. Це відображення кремлівських наративів, які на 4-му році повномасштабної війни Росії проти України циркулюють у французькому суспільстві.
Кожна фраза цього діалогу не випадкова і відповідає офіційному наративу, масово поширюваному російськими каналами.
"Зеленський — єврей і шахрай" — відродження антисемітських стереотипів.
Це не політичний аргумент. Це старий антисемітський шаблон, оновлений російською пропагандою, яка прагне демонізувати українського президента, щоб виправдати вторгнення.
Той факт, що це кліше знову виникає у Франції, країні, яка пережила Голокост і справу Дрейфуса, викликає тривогу.
2. "Я ненавиджу Зеленського" -- персоналізувати, щоб дегуманізувати
Пропаганда трансформує війну проти України в "конфлікт із Зеленським". Це спрощує ситуацію, є дієвим і психологічно заспокоює: звести геноцид до особистісної ворожнечі.
3. Уникнення раціональних доводів свідчить про віру, а не про розуміння.
Перед простою аналогією (Макрон ≠ бомбити французів) чоловік нічого не відповідає. Він йде. Типова реакція людини, яка не володіє своїм дискурсом, вона є жертвою пропагандистських кліше.
Читайте також: Це не конфлікт між Путіним і Зеленським — це боротьба "русского мира" проти всього, що є українським.
Цей обмін думками не відбувається в ізоляції.
Ми живемо в період, коли агресія стає банальністю:
Те, що три роки тому говорили пошепки, тепер кажуть на парковках, у кафе, і навчальних класах.
Антисемітизм, моральний релятивізм, імперська ностальгія -- все це спливає на поверхню.
Головне психологічне питання полягає в тому, що відчуває людина, опинившись у ситуації безсилля перед агресією.
Вона прагне знайти емоційний шлях вирішення своїх проблем. Дослідники характеризують це як ідентифікацію з агресором.
Це тактика виживання: якщо ти не в змозі зупинити зло, ти змушений пристосуватися до нього. Приймаєш його як частину реальності. Шукаєш причини для його виправдання.
Підтримка агресора набуває "раціонального" вигляду, що усуває потребу у формуванні моральної позиції.
Читайте також: "Пам'ятайте про дитячі якості", - але не настільки!
Ще більш насторожуюче: в окремих європейських мистецьких спільнотах радянські пропагандистські плакати почали з'являтися в "художніх" виставках.
Ця естетика має глибокі коріння у жорстокій ідеології режиму, що спричинив голод, депортації та масові страти мільйонів невинних життів.
Для українців, грузинів, народів Балтики, поляків та інших — це не просто "дизайн". Це вшанування гнобителя.
Приклад 1: Захід на тему "Різдвяні та новорічні традиції, а також декор в СРСР"
У грудні 2024 року у Франції відбудеться конференція, яку проведе російська колекціонерка, присвячена радянським традиціям святкування зимових свят.
На плакаті зображено храм Василя Блаженного — емблема Москви.
Що не так у цій ситуації?
По-перше, важливо звернути увагу на вказані культурні роки (1930-1980), які на перший погляд асоціюються з часом, коли Росія не виступала в ролі агресора для більшості європейців. Проте насправді 30-ті роки характеризуються жахливими подіями Голодомору — штучного голоду, спричиненого радянською владою з метою геноциду українського народу. Це не був період мирних святкувань, а час масового, спланованого знищення людей.
По-друге, на афіші зображено Собор Василя Блаженного, який виглядає як казковий замок, осяяний різдвяними вогнями. Цей собор був зведений в період з 1555 по 1561 роки за указом царя Івана Грозного на честь підкорення Казанського ханства. Він може вважатися яскравим символом імперської ментальності Росії. Варто також зазначити, що він знаходиться всього в 50 метрах від Кремля, де нині перебуває Путін, ухвалюючи свої зловісні рішення.
Представляти "радянські традиції" без згадки про численні жертви -- це спотворення історії.
Приклад 2: У мистецькій школі радянські плакати слугують "джерелом натхнення".
В навчальному закладі, що спеціалізується на творчих технологіях, викладач звернувся до радянських пропагандистських плакатів, щоб надихнути своїх студентів на нові візуальні ідеї.
Без контексту. Без критичного аналізу. Просто як елемент дизайну.
Проте його не хвилює той факт, що цей плакат є складовою частиною ідеології та системи, які завдавали страждань людям і продовжують це робити.
Тому це -- пропаганда, яка діє непомітно. Під виглядом естетики й вона є небезпечною для Європи.
Приклад 3: "Маша та Ведмідь" -- продовжує виходити в ефір у 2025 році, на четвертому році війни.
Російський мультфільм "Маша і Ведмідь" продовжує транслюватися у Франції на одному з центральних телеканалів.
Однак вже в 2018 році британські ЗМІ виявили його пропагандистську складову.
Дослідники Букінгемського університету порівняли поведінку персонажа Маші з поведінкою Путіна: "наполеглива, рішуча, відкушує більше, ніж може проковтнути". Естонські та литовські аналітики підкреслили, що ведмідь символізує Росію і має на меті створити позитивний образ країни у дітей.
Зараз 2025 рік. Четвертий рік тотальної війни проти України.
Цей російський культурний продукт і далі впливає на уявлення мільйонів європейських дітей — без необхідного контексту, без критичного підходу та без обговорення.
Приклад 4: "Україна? Це ж переважно сільська місцевість, чи не так?"
Ще одна розмова, цього разу з французом, який говорить російською. Він відвідував Москву та Санкт-Петербург. В Україні ніколи не був.
Проте він "усвідомлює", що Україна є "прекрасною країною, в основному сільського характеру".
Моя відповідь: "Насправді Росія більш сільська, ніж Україна у відсотковому співвідношенні. До того ж до російського вторгнення в Україні було кілька міст-мільйонників: Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Донецьк... Красиві сучасні мегаполіси, які приймали Євро-2012 та зірок світового масштабу".
Він не був у курсі цього.
Цей приклад демонструє постійну проблему: багато людей сприймають Росію як величезну країну з розвиненою культурною спадщиною. Водночас щодо України вони продовжують дотримуватись застарілих радянських стереотипів.
Читайте також: Якщо ми здамося, Україна не матиме майбутнього.
Перед виборами в Європі Росія активізує свої кампанії впливу:
Громадянин, який повторює: "Зеленський поганий, отже Росія права", не усвідомлює, що стає мимовільним переносником інформаційної війни.
Це не лише українська проблема. Це європейська проблема.
Цей матеріал орієнтований на тих, хто колись може опинитися в такій бесіді: в Франції, Німеччині, Польщі, Сполучених Штатах або будь-де у світі.
Ось що можна спокійно відповісти:
І найважливіше: мовчання також є відповіддю, і інколи воно може виявитися найбільш небезпечним.
Коли ненависть до певного політика стає підставою для вбивства тисяч невинних людей, де тоді пролягла б межа між "особистою думкою" та фактичною співучастю у злочині?
Чому в Європі, яка вважає себе демократичною, тоталітарні погляди знову починають отримувати популярність?
Можливо тому, що ми дозволяємо їм циркулювати. Тому що не відповідаємо. Тому що не називаємо речі своїми іменами.
Бо демократія не захищає себе сама. Її захищаємо ми.
Виготовлено спеціально для Еспресо.
Про авторку. Альбіна Чеперис — журналістка та фахівець з комунікацій, яка мешкає у Франції.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.
#Європа #Друга Польська Республіка #Антисемітизм #Ідеологія #Україна #Різдво #Дональд Трамп #Голокост #Дизайн #Росія #Радянський Союз #Естетика #Політика #Російська мова #Москва #Володимир Зеленський #Володимир Путін #Харків #Одеса #Франція #Донецьк #Діалог #Поляки #Голодомор #Голод #Московський Кремль #Дніпро #Урсус (ссавець) #Санкт-Петербург #Грузини #Новий рік #Нормандія #Київ #Агресор #Іван IV Грозний #Канонізація #Велика Британія #Президент (урядова посада) #Пропаганда #Доки #Собор Василія Блаженного #Прибалтійські країни #Казанське ханство
