Чи поверне Берлін статую Нефертіті?

Чому Нефертіті досі стоїть у Берліні? Після відкриття Великого Єгипетського музею заклики повернути її на батьківщину знову стали гучнішими. Також і з боку німецьких істориків. Суперечка триває.

Ця жінка, без сумніву, є однією з найвідоміших особистостей Стародавнього Єгипту - цариця Нефертіті. Вона стала символом краси та влади, оточеною численними таємницями. Хоча достовірних даних про її життя обмаль, існує безліч легенд, теорій та припущень, що стосуються її постаті.

Нефертіті, чиє ім'я в перекладі з давньоєгипетської означає "прекрасна прийшла", жила приблизно в період з 1370 по 1330 роки до нашої ери. Вона була "головною дружиною" фараона Ехнатона, а їхнє правління стало відомим завдяки радикальній релігійній реформі. Проте Нефертіті здобула справжню славу завдяки своєму знаменитому бюсту, знайденому в 1912 році під час розкопок, які проводив німецький єгиптолог Людвіг Борхардт в Телль-ель-Амарні. Цей шедевр, разом з іншими артефактами, було вивезено до Німеччини.

Погруддя цариці Нефертіті, висотою близько 49 сантиметрів, виготовлене з вапняку і покрите гіпсо-андригітовою сумішшю, пофарбованою шістьма кольорами, було вперше представлено широкому загалу 1 квітня 1924 року в постійній експозиції Єгипетської колекції в Новому музеї в Берліні. Сьогодні бюст Нефертіті належить Фонду прусської культурної спадщини і є "беззаперечною зіркою Нового музею", як зазначено на сайті Національних музеїв Берліну. Новий музей є частиною Музейного острова Берліну, що входить до Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Перші заклики повернути Нефертіті до Єгипту зазвучали невдовзі після знахідки погруддя і відтоді неодноразово поновлювалися з новою силою. З відкриттям Великого Єгипетського музею, розташованого за два кілометри від пірамід Гізи, на околиці Каїру, дискусії набули нового імпульсу. Відвідувачів нового музею просять підписати петицію, ініційовану торік археологом Захі Хавассом, колишнім генеральним секретарем Вищої ради з питань давніх часів Єгипту.

"Хоча було багато закликів до справжнього діалогу, які залишилися без відповіді, і численні прохання визнати обставини, за яких цей унікальний артефакт опинився в Німеччині, це звернення має на меті відновити дискусію, ініціювати повернення бюсту до Каїру та домогтися належної реакції від німецьких властей", - зазначається в петиції, яка закликає уповноваженого з питань культури та ЗМІ Німеччини та Фонд прусської культурної спадщини звернути увагу на цю проблему.

Представник уповноваженого з питань культури у письмовій заяві для DW повідомив: "Питання захисту культурних цінностей, пов'язаних з Єгиптом, включаючи погруддя Нефертіті, перебувають у компетенції міністерства закордонних справ".

У той же час, у Міністерстві закордонних справ Німеччини зазначили, що "офіційні структури Єгипту не висували запитів на повернення бюста Нефертіті", і що їм не відомо "про будь-які такі вимоги, які могли б бути направлені до федерального уряду".

Фонд прусської культурної спадщини не відповів на запит DW. Однак його позиція у цьому питанні останніми роками не змінювалася. Колишній президент фонду Герман Парцінґер (Hermann Parzinger) неодноразово зазначав, що попри регулярні повідомлення про зворотне, єгипетський уряд не вимагає повернення бюста Нефертіті, і немає жодних нових документів, які могли б поставити під сумнів законність перебування погруддя у Берліні.

"Бюст Нефертіті був знайдений під час розкопок, санкціонованих Єгипетським управлінням з питань старовини, - прокоментував DW ситуацію Штефан Мюхлер (Stefan Müchler), представник Фонду прусської культурної спадщини, у жовтні 2024 року. - Погруддя потрапило до Берліну в результаті розподілу знахідок, що включали багато інших предметів, на той час це було звичною практикою. Бюст вивезли з країни на законних підставах і в єгипетського уряду немає права вимагати його повернення".

Моніка Ханна, єгипетська дослідниця та активістка в сфері культурної спадщини, спростовує це твердження. В її дослідженнях вказується, що Людвіґ Борхардт свідомо зменшив значення бюста при розподілі археологічних знахідок. Він охарактеризував його як "розмальовану принцесу з королівської родини", хоча його особисті записи підтверджують, що він знав справжнє походження експоната. "Складно описати, це потрібно бачити", - ця фраза з щоденника Борхардта стала популярною цитатою.

Схожу думку має і німецький історик Себастьян Конрад (Sebastian Conrad), автор книги "Створення світової ікони: кар'єра Нефертіті у XX столітті". Він вважає, що, крім питання про те, як розподілялися знахідки, слід поставити під сумнів етичне обґрунтування самого закону. "Цей закон був можливий тільки в умовах нерівного співвідношення сил імперіалістичної епохи, оскільки тоді Єгипет був фактично англійською колонією. Тому, на мій погляд, головне питання полягає в тому, чи можна правомірно посилатися на такий закон, - пояснив історик в інтерв'ю DW. - Я б сказав так: формально це було законно, але, з сьогоднішньої точки зору, це неправомірно".

Історик Юрґен Ціммерер (Jürgen Zimmerer), який спеціалізується на дослідженнях колоніалізму та геноциду, зазначає, що в Німеччині має місце ще одна важлива дискусія - щодо творів мистецтва, конфіскованих нацистами у євреїв у часи "третього рейху". І йому не зовсім зрозуміло, які можуть бути причини діяти інакше в колоніальному контексті.

Єгиптолог Моніка Ханна висловлює сумнів щодо позиції Німеччини, яка стверджує, що єгипетський уряд не має підстав вимагати повернення бюста. Вона підкреслює, що єгипетська влада вже після першої публічної демонстрації бюста в Берліні у 1924 році зверталася з вимогою про його повернення. "Чи повинен уряд просити про це?" – запитує вона. "Громадська думка в Єгипті однозначна: ми прагнемо повернути бюст Нефертіті. Те, що належить нам, має бути повернене."

У 1925 році Єгипет висловив загрозу заборонити німецьким археологам проводити роботи на своїй території, якщо не буде повернуто погруддя Нефертіті. Джеймс Саймон, берлінський бізнесмен і меценат, який фінансував археологічні дослідження Борхардта, також підтримував ідею повернення статуї Нефертіті на батьківщину. Цю інформацію подає історик мистецтва Рут Е. Іскін у своїй статті "Інша Нефертіті: символічні реституції".

Однак запланований Саймоном обмін не відбувся. Так само, як і повторна спроба 1933 року: один із найвпливовіших чиновників "третього рейху" Герман Герінґ хотів забезпечити політичну лояльність Єгипту щодо Німеччини, повернувши бюст. Однак Гітлер, великий шанувальник Нефертіті, заблокував цей проєкт. "Я ніколи не віддам голову цариці", - нібито заявив він тоді.

Один із аргументів, висунутих німецькою стороною, полягає в тому, що бюст вважається занадто вразливим для транспортування назад до Єгипту. Історик Себастьян Конрад зазначає, що хоч і не є фахівцем у цій галузі, але, згідно з його інформацією, під час Другої світової війни бюст був упакований у пластиковий пакет і зберігався в одній з шахт у Тюрингії, а згодом його перевезли до Вісбадена. "Отже, він уже пройшов через безліч подорожей, не лише з Каїру до Берліна", - підкреслює співрозмовник.

На відміну від повернення бенінських бронзових артефактів до Нігерії, що відбулося внаслідок тривалої процедури, в рамках якої було вирішено залишити частину колекції в Берліні на умовах оренди, погруддя Нефертіті є єдиним неповторним витвором, який неможливо "поділити" між двома країнами.

Історики Конрад та Ціммерер вважають, що Берлін має можливість зберегти оригінал, але альтернативні варіанти також можуть бути розглянуті. Наприклад, можна створити точну копію бюста Нефертіті для виставлення, супроводивши її інформаційними матеріалами про історію його відкриття та зусилля, спрямовані на повернення до Єгипту. "Проте в такому випадку буде відсутня так звана аура справжності", - зазначає Ціммерер. Проте виникає питання: чи має Берлінський музей право й надалі привертати туристів до бюста Нефертіті, який опинився у колекції, ймовірно, внаслідок колоніальної несправедливості? "На мою думку, не має", - підсумовує експерт.