Чи зможе Росія зберегти сталінський "трофей": 80 років Калінінградської області. Роз'яснюємо ситуацію.

Ця дата стала формальним початком існування регіону як адміністративної одиниці радянської Росії. За кілька місяців, 4 липня 1946 року, область і її центр перейменували на Калінінград на честь більшовицького діяча Михайла Калініна. Територія, яка століттями була серцем німецької Східної Пруссії, за рішенням Потсдамської конференції 1945 року відійшла до СРСР і стала єдиним російським ексклавом у Європі, повністю оточеним країнами ЄС і НАТО.

Кенігсберг на початку ХХ століття, фото: Вікіпедія

Історія німецького впливу в цьому регіоні налічує понад вісім століть, починаючи з XIII століття. Під час Північних хрестових походів Тевтонський орден завоював території, населені стародавніми прусами, які були балтійськими племенами. У 1255 році на місці прусського поселення Твангсте лицарі ордену заснували нове місто Кенігсберг, назване на честь чеського короля Оттокара II. Це місто швидко стало важливим політичним і культурним центром держави Тевтонського ордену, теократичної структури, яка згодом стала частиною Герцогства Пруссія, а пізніше - Королівства Пруссія та Німецької імперії.

До речі Кенігсберг був домом відомого філософа Іммануїла Канта, важливим портом Ганзейського союзу та символом прусської державності. Регіон завжди залишався німецьким за культурою, мовою та населенням.

Навіть після Першої світової війни Східна Пруссія зберегла свій німецький характер, попри географічну відокремленість від основної території Німеччини (так званий "Польський коридор") та збільшення частки поляків й литовців в ньому.

Під час Другої світової війни, в квітні 1945 року, Червона армія здійснила наступ на Кенігсберг. Це місто зазнало катастрофічних руйнувань. В результаті Потсдамської угоди північна частина Східної Пруссії була передана СРСР, тоді як решта території відійшла до Польщі. У 1946 році Кенігсберг отримав нову назву — Калінінград, на честь революціонера Михайла Калініна. Всі німецькі жителі міста (близько 200 тисяч осіб, які не змогли втекти) були депортовані до Німеччини. Нові поселенці з Росії, Білорусі та України зайняли звільнені місця. Таким чином, німецька земля стала частиною радянської, а з часом і російської території.

"Кенігсберг був німецьким протягом 684 років, перш ніж був затверджений союзниками як радянський військовий трофей на Потсдамській конференції в 1945 році. До цього Кенігсберг був частиною історичного герцогства Пруссія, васальної польської держави, яка існувала з 1525 до 1701 року. Польське населення було значним до Другої світової війни, проживаючи серед багатокультурної німецької, литовської та єврейської громади. Сусідня Литва також має глибокі етнічні та культурні зв'язки з цією територією, що сягають сотень років", - зауважують у Atlantic Council.

Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Калінінградська область, що займає приблизно 15 100 км² та має населення близько 1 мільйона осіб, стала ексклавом Росії. Ця територія відокремлена від основної частини країни Литвою та Польщею. Калінінград – єдиний російський регіон, який з усіх сторін оточений державами НАТО та ЄС, виступаючи своєрідним російським "островом" в серці Європи.

Калінінградська область, яку іноді ще називають "непотоплюваним авіаносцем" Кремля в Балтійському морі, відіграє важливу стратегічну та військову роль для Росії, пишуть в U.S. Naval Institute. Тут базується Балтійський флот РФ, розміщені ракетні комплекси (включаючи "Іскандер", що може нести ядерну бомбу), системи ППО та інші військові об'єкти, що робить область ключовим елементом російської стратегії обмеження доступу НАТО у Балтійському морі. Фактично, ця область, як і анексований Крим перетворені на військові бази і це їх головна мета в стратегії Кремля.

Проте саме ця ізоляція робить територію вразливою. У разі ескалації конфлікту з НАТО Калінінград може опинитися серед перших втрат Росії. Постачання до цього ексклаву залежить від транзиту через Литву та Польщу або ж морських маршрутів. У випадку блокади чи військових дій регіон може опинитися в повній ізоляції. Саме тому часто згадують про Сувальський коридор — вузьку смугу землі між Польщею та Литвою, яка вважається однією з найнебезпечніших зон НАТО. Росія має стратегічний інтерес у захопленні цього коридору, аби з’єднати Калінінград з Білоруссю, що підвищило б її шанси на утримання контролю над Калінінградською областю та збільшило б вплив на Балтійський регіон.

Проте чимало експертів вважають цю сферу "Ахіллесовою п'ятою Росії" - значним укріпленням, яке разом із тим є її найбільш слабкою ланкою.

"Калінінград колись виконував роль стратегічної бази, проте тепер перетворився на суттєву слабкість", - зазначають у Foreign Policy.

У випадку колапсу путінського режиму або його поразки в Україні, регіон може виявитися першим, який зіткнеться з ризиком відокремлення. Це пов'язано з численними логістичними труднощами, економічною залежністю від федеральних субсидій, демографічним тиском та потенційним відключенням від російської енергетичної системи, оскільки Балтійські країни вже інтегровані в європейську енергомережу.

Тим більше, що тут давно сформувалися думки про вихід із складу РФ, які з'явилися одразу після розпаду СРСР. Найвідомішою організацією стала Балтійська республіканська партія (заснована 1993 року), яка виступала за перетворення регіону на незалежну Балтійську республіку (або "четверту балтійську державу") під історичною назвою Кенігсберг. Партія була заборонена російською владою у 2005 році, а її активістів почали переслідувати.

Після 2022 року активність руху опору зменшилася через жорсткі заходи цензури та репресії. Проте, концепція незалежності все ще живе серед невеликої частини населення, зокрема молоді та інтелектуалів. У 2023 році, в рамках онлайн-референдуму, організованого Форумом Вільних Народів Постросії, понад 72% з 75 тисяч учасників з Калінінграда висловилися за незалежність. Рух активно пропагує девізи "Кенігсберг - це Європа" та "Free Kaliningrad", підкреслюючи європейську ідентичність цього регіону, який історично ніколи не належав Росії.

У Польщі питання Калінінграда, який з 2023 року офіційно отримав назву Królewiec (Крулевецька область), стає предметом обговорень у ЗМІ, особливо після 2022 року. Це сталося після того, як країна відмовилася від назви, пов'язаної з Калініним, що був причетний до Катинського розстрілу польських громадян.

Наприклад, польський генерал у відставці Вальдемар Скшипчак заявляв, що область "ніколи не була російською" і історично пов'язана з Пруссією та Польщею, тож Варшава має "заявити на неї права" як на "окуповану територію". Деякі праворадикальні польські політики та ЗМІ згадують про регіон як частину історичної Речі Посполитої.

Найвідоміший польський інформаційний ресурс, орієнтований на теми оборонної індустрії, збройних сил, геополітики та національної безпеки, Defence24, зазначив, що "четверта балтійська країна наближається все більше".

Існує висока ймовірність, що Калінінградська область почне отримувати все більше автономії і, зрештою, може вийти зі складу Російської Федерації. Одним із можливих наслідків війни в Україні є відділення Калінінградської області від Росії та створення нової балтійської держави. Цей процес вже розпочався, але його розвитку перешкоджають агресивні дії російських спецслужб і пропагандистські кампанії Кремля. Головна мета цих кампаній — формувати у "балтійських" росіян уявлення про те, що Калінінградська область не може існувати самостійно без підтримки та фінансових вливань з Москви. Схожа інформаційна політика існувала до 1991 року щодо радянських республік Естонії, Латвії та Литви, але це не завадило їм здобути незалежність. У випадку з Калінінградом ситуація буде одночасно і простою, і складною. Простою, адже ця територія фізично відокремлена від "материкової" Росії, на відміну від Латвії, Литви та Естонії, які до вступу в НАТО постійно відчували загрозу з боку Москви.

На сьогоднішній день офіційна позиція Польщі та Литви полягає у визнанні Калінінграда як частини Російської Федерації, що базується на Потсдамських угодах. Тим часом російські пропагандисти вже тривалий час безпідставно звинувачують Варшаву та Вільнюс у "ревізіонізмі" або ж у намірах "захоплення" цього регіону.

У випадку колапсу Російської Федерації деякі аналітики з Західних країн дійсно вважають, що цей регіон може опинитися під контролем сусідніх держав або ж стати міжнародною територією. Проте це залишається лише теоретичним припущенням, яке залежить від еволюції російсько-українського конфлікту та стабільності режимів Путіна і Лукашенка, які мають значний вплив на цю область.

Калінінград, південний вокзал, фото: Вікіпедія

Багато фахівців вважають Калінінградську область яскравим прикладом території, яка була відібрана. Адже анексія, що сталася в 1945 році, супроводжувалася етнічною чисткою, зокрема депортацією німецького населення, та штучним заселенням. Цей регіон ніколи не мав глибоких історичних зв'язків із Росією. Сьогодні його можна охарактеризувати як "фортецю без держави" або "російський Аламо": це потужна військова база, проте надзвичайно вразлива у випадку реального збройного конфлікту.

Експерти Atlantic Council і US Naval Institute підкреслюють: у реальній війні з НАТО Росія навряд чи зможе ефективно захистити ексклав. Навпаки, НАТО маючи більше ресурсів у Балтійському регіоні може швидко нейтралізувати загрозу з боку Калінінграда блокадою або превентивними ударами по ключових військових базах.

"Можемо знищити його до основи", - таку думку висловив у 2025 році командувач американськими військами в Європі Крістофер Донах'ю, коментуючи можливість НАТО "негайно" взяти під контроль Калінінград у разі необхідності.

В умовах можливого постпутінського хаосу (наприклад, розвал Російської Федерації або зміна керівництва в Білорусі) цей регіон може зіткнутися з ризиком ізоляції або ж стати об'єктом міжнародних дипломатичних дискусій. Демографічні виклики, економічна залежність та географічна віддаленість перетворюють його на одну з найбільш уразливих частин сучасної Росії.

"Незважаючи на те, що Калінінград зазвичай сприймається як джерело військової небезпеки, він також має значні зв'язки та можливості в контексті Європи, а також активний рух за автономію, який виник після завершення Холодної війни", — зазначає Human Security Center.

Аналітики Центру Балтійських досліджень відзначають, що регіон в значній мірі залежить від постачання ресурсів з "материкової" Росії, а процеси логістики ускладнюються через санкції та обмеження на транзит. Це означає, що погіршення економічної ситуації в Росії через санкції та війну може призвести до посилення бажання мешканців цього регіону дистанціюватися від Росії. Наразі мешканці стикаються з серйозними труднощами у доставці товарів, оскільки Польща та Литва обмежили їхній доступ до різноманітних продуктів. Таким чином, зв'язок з Росією переважно здійснюється повітряним і морським транспортом, що робить утримання Калінінградської області все більш витратним.

"Згідно з їхнім амбітним і нестандартним підходом, адміністрація Трампа повинна прагнути укладення угоди про демілітаризацію Калінінграда та, можливо, навіть його повернення до спільноти європейських країн", - зазначають у Atlantic Council.

Аналітики також зазначають, що Калінінградська область могла б отримати вигоду від незалежного або автономного демілітаризованого статусу, і такий розвиток подій уже не виглядає неможливим. Після 2022 року Росія частково зняла з ексклаву ракетні комплекси С-400 та значну кількість військових, зокрема під час українського наступу на Курську область. Питання повернення цих військ і можливі умови можуть стати важливими темами для майбутніх переговорів між адміністрацією Трампа, ЄС і НАТО з одного боку та Росією з іншого.

"Незалежний або сильно автономний Кенігсберг міг би швидко відновити економічні зв'язки з Європою та залучити інвестиції ЄС - ідея, яку активно обговорювали ще в 2000-х. Хоча Москва навряд чи добровільно відмовиться від контролю над регіоном, її здатність утримувати віддалені "трофейні" території (Калінінград, Курили, Крим, Донбас, Абхазію, Південну Осетію чи Придністров'я) безпосередньо залежатиме від того, наскільки ослабленою вийде Росія з війни в Україні", - додають у Atlantic Council.

Тож Калінінградська область залишається унікальним регіоном: пропагандистським символом радянської перемоги 1945-го, російської військової присутності в Європі та водночас потенційним слабким місцем у разі серйозної кризи у регіоні. Чи втримає Москва свій "острів посеред Європи" - покаже час. Але вже сьогодні багато хто вважає, що в разі колапсу путінської системи Калінінград може стати одним із перших, хто захоче мати інший шлях розвитку.